«Замовлення» по-американському
Виявляється, буває й таке. Назва фільму «Американська дівчинка» здається спочатку надто інфантильною — ну от, знову суперпозитивна історія про пригоди тінейджерів у Новому Світі. Історія, дійсно, вельми позитивна, але лише ближче до фіналу фільму. Насправді ж, сенс фільму набагато глибший, ніж може здатися.
Сотні збанкрутілих підприємств. Масові звільнення. Будинки, відібрані банками за кредитними боргами. Цілі містечка з обшарпаних халуп, збудованих бродягами — у минулому житті цілком успішними людьми. Безробітні, готові працювати за їжу. Різке зростання злочинності. Звучить, як опис нинішньої кризи. Насправді ж, сьогоднішнє лихо — повторення «добре забутого старого» — Великої депресії 1930-х років. Саме під час тієї кризи, що майже зруйнувала США, й відбувається дія фільму.
Головна героїня — та сама американська дівчинка на ім’я Маргарет Мілдред — Кіт — Кіттредж (Ебігейл Бреслін). Її батько (Кріс О’Доннелл) втратив роботу й поїхав на заробітки до іншого міста. Мати (Джулія Ормонд) ледве зводить кінці з кінцями. Сама ж Кіт пише статті про все, що бачить, — про своїх друзів, про вуличні пограбування, про бродяг — і регулярно носить свої опуси до редакції місцевої газети, анітрохи не боячись злого редактора, оскільки понад усе мріє стати репортером. Режисер Патриція Розема (раніше здебільшого знімала телесеріали, хоч у її послужному списку й цілком вдала екранізація роману Джейн Остін) намагається якомога гармонійніше поєднати різні елементи кіно — мелодраму, сімейну драму, соціальний фільм, а насамкінець закручується навіть детективна історія. Загалом у неї й вийшов справжній мейнстрим, розрахований на максимально широку аудиторію. Жодної витонченості або особливих авторських прийомів у ньому немає. Прямолінійна, середнього рівня стрічка, добре зіграна (всі дитячі ролі органічні й Джулія Ормонд на своєму місці — грає дбайливу матір, дружину, що сумує за чоловіком, мужню жінку, що перемагає численні незгоди, одним словом, створює повноцінну, живу екранну героїню). Однак сенс «Американської дівчинки» навіть не в цьому.
Уже сама назва — підкреслено патріотична — вказує на це так само, як і сюжет фільму, й ті працьовиті й щирі герої, й всеосяжний — на межі неправдоподібності — хепі-енд. Розема наче промовляє з екрана: ось, дивіться, скільки прикрощів було в родині Кіттреджів, у мільйонів американських дівчаток по всій країні — але вони все подолали, змогли встати на ноги. У зв’язку з цим згадуються навіть слова новообраного президента Барака Обами щодо виходу з кризи: «Америка — сильна, витривала країна». Навряд чи «Американська дівчинка» є замовленим кіно, однак соціальне замовлення на такі фільми точно існує. Американці хочуть себе бачити саме такими — терплячими й сильними, здатними впоратися з будь-якими неприємностями, зокрема й з нинішньою кризою. І таки впораються — зокрема й, хоч як це смішно звучить, завдяки ось таким немудрованим кіноопусам.
