Запорошена краса
Як відомо, в Україні понад сто політичних партій. Однак складається враження, що реально конкурувати в боротьбі за наші голоси будуть тільки ті, які представлені в парламенті. Тому що, на жаль, за останні роки з цих ста партій так і не виділилося жодної, яка, не працюючи у парламенті, зуміла б заявити про себе як про політичну силу. Немає ідеї, немає програми, немає однодумців, здатних підтримати не тільки на стадії обрання, але й потім, коли прийде час втілювати програмні тези у життя. Для виборців, звиклих голосувати не стільки за когось, скільки проти тих, хто відомий, варто замислитися над цим. Якщо партія не відома, якщо її розвиток залежить виключно від грошей, то навіщо вона йде у Верховну Раду — за грошима і владою чи заради грошей і влади?
Наш регіон називають прокомуністичним. Харківщина голосувала за Симоненка проти Кучми, симпатизувала Вітренко й Морозу, з осторогою та приреченістю дивилася на НДП. Сьогодні представники багатьох партій запитують себе про те, чи можуть вони розраховувати на виборців нашого регіону чи ми, як і раніше, віддамо свої голоси лівим.
Треба відзначити, що останнім часом уподобання наших виборців трохи змінилися. Укріпили свої позиції ДемСоюз і СДПУ(о). На НДП вже не дивляться як на уособлення адмінресурсу, та й Зелені нарівні з Яблуком знаходять все більше розуміння в середовищі студентської молоді й людей, яким набридло бути бідними.
У запитаннях до депутатiв Верховної Ради я просила охарактеризувати наше місто. Точніше назвати його одним словом, з яким воно асоціюється. Відповіді і засмутили й порадували. На думку політиків, Харків все більше стає третьосортним містом на карті України.
Простіше кажучи, він нагадує вмираючий великий магазин у віддаленому мікрорайоні, яких зараз багато. Великі площі, бідний асортимент, кутки — забігайлівки. Трапилося те, що трапилося. З’явилися зручні маршрутні таксі, нові, добре обладнані універсами з сучасним обладнанням, хлібні кіоски поруч iз будинком і покупці пішли. Магазину б переорієнтуватися й обладнати у ньому тренажерні зали, перукарню і косметичний салон, кафе для людей похилого віку та дітей, інтернет-кафе, нарешті. Загалом повернутися лицем до людей цього мікрорайону, і запропонувати їм те, що треба. Але ж ні. У ньому продовжують розливати для бажаючих залити очi й торгувати тим, що можна купити скрізь і набагато дешевше. Чим Харків відрізняється від такого магазину? Поки нічим. Велике місто, такий же величезний потенціал, а ідеологія розвитку та ж, що і десять років назад — далека від реальних інтересів громадян. Стратегія й тактика, заснована на старих методах роботи й ілюзорних надіях, що все зміниться само пло собi, і колишні покупці стануть у чергу за тракторами ХТЗ чи телевізорами «Берізка».
Ігнорування реалій, що змінилися, характерне не тільки для промисловців, але й для нас, звичайних харківчан. Ми також віримо, що прийдуть комуністи чи сталева леді Вітренко, одних посадить, інших нагодує невідомо чим, а з третіми розiрве будь-які стосунки. Насправді ж, все набагато складніше. Ніхто нікого не посадить і панацеї від усіх бід не існує. Тільки робота та люди — особистості, здатні не просто говорити про те, як все погано і неправильно, а й реально впливати на законодавчий процес в інтересах громадян, зможуть змінити наше життя на краще.
Не було серед депутатів Верховної Ради жодної людини, яка б не відгукнулася про наше місто з якимсь глибинним шанобливим почуттям, тепло та з усмішкою. Харків, на їхню думку, асоціюється з такими поняттями як самодостатність, конструктивізм, прагматизм, наука, інтелект, статечність, інтелігентність. Але була одна відповідь, яка мені запам’яталася найбільше — «запорошена краса». Красиво і ніжно, а головне, дуже точно. Адже пилюка, якою б неприємною вона не була, всього-на-всього тільки пилюка. Позбутися її можна завжди. Досить щодня витирати її і тоді краса заграє свіжістю і неповторністю, а статечність і прагматизм стануть підмурівком конструктивізму, гарантією ефективного розвитку міста в інтересах людей. І всім нам треба тільки взяти безпосередню участь у цьому процесі, а не чекати, що хтось там зверху це зробить замість нас.
