ЗАПИТАННЯ «Дня»
— Що означає для вас поняття <I>«українська мрія»? </I>Володимир ФЕСЕНКО , політолог (Харків):
— Про українську мрію ми, швидше всього, говоримо за аналогією з мрією американською (другий привід — це десятирічний ювілей нашої незалежності, що наближається). Для імігрантів, які прибували у Новий Світ, американська мрія мала чітко виражені індивідуальні форми: реалізувати себе, добитися достатку для себе і своєї сім’ї. Америку вони бачили як країну можливостей — тих можливостей, яких у них не було в Старому Світі. В середині 60-х років 20-го століття Мартін Лютер Кінг сформулював нове бачення американської мрії — мрії про справедливість. Він мав на увазі, звичайно, насамперед, расову справедливість. А ось коли ми говоримо про українську мрію, то перше відчуття, яке виникає, — а чи час зараз, через десять років після здобуття незалежності, мріяти? Я б поставив питання інакше: треба не мріяти, а працювати — для себе, для своїх близьких. Будеш щасливий сам, буде щаслива твоя сім’я — буде щасливою і Україна. А займатися маніловщиною в синьо- жовтих тонах — справа цілком безперспективна. Більшість громадян України хочуть жити, а не виживати. Жити у нормальній, благополучній і демократичній країні. Ось найпростіша формула української мрії.
Олександр ДЕРГАЧОВ , політолог:
— Українська мрія для мене — це об’єкт дослідження. Це певний психологічний феномен, який допомагає жити певній кількості українців, які не можуть примиритися з реальністю. Крім того, це інструмент дії певних політичних сил, які таким чином реорганізують суспільний простір, шукають собі прибічників, прихильників. Це — забаганка та іграшка для деяких професійних «патріотів», які не можуть порекомендувати реальних планів перетворень і пропонують помріяти, посподіватися на повернення якогось привабливого минулого, на побудову (за гарні очі) кимось за рахунок чужих ресурсів світлого майбутнього. І це — заміна, скажімо, того серйозного комплексу національних інтересів, який мав би бути реальним, але все ще не є артикульованим у нашому суспільстві. І за браком його ми не маємо ані національного консенсусу, ані національної стратегії.
