ЗАПИТАННЯ «Дня»

Віктор ЯНУКОВИЧ, глава Донецької облдержадміністрації:

— Я думаю, що особливих проблем у звя’зку з вiдставкою уряду у нас не виникне. Економіка працювала і буде працювати. Тим більше, що уряд не дуже шкодував наш регіон і, як відомо, навіть не приїхав сюди на давно заплановане виїзне засідання, де ми мали намір підбити підсумки роботи за програмою, затвердженою Кабінетом Міністрів. Отже, нам немає за чим жалкувати з приводу відставки цього уряду. Я не знаю, хто очолить наступний, але гадаю, що це повинен бути практик, з великим світоглядом, людина не поверхнева, яка глибоко знає реальну економіку й здатна конкретно нею займатися. Популістськими питаннями уряд не повинен займатися. Дякувати Богу, сьогодні у нас у регіоні немає політичних пристрастей, і ми маємо можливість займатися промисловістю та економікою взагалі. Я б хотів, аби таке становище переважало й на рівні всієї держави.

Віктор НАЙДЬОНОВ, доктор економічних наук:

— За будь-якої зміни уряду економічне становище в країні на якийсь час гіршає — байдуже, Ющенко це чи хтось інший. Але Ющенко наробив стільки принципових помилок, що становище погіршиться незалежно від того, чи піде він у відставку, чи—ні. Ця суперечлива ситуація пояснюється тим, що пожвавлення, яке почалося в економіці, не має аж ніякого відношення до діяльності цього уряду — можна навіть сказати, що воно склалося всупереч його волі. Хочу нагадати, що пожвавлення почало розвиватися ще в другій половині 1999 року й було викликане тим, що після фінансової кризи 1998 року — початку 1999 року поменшав імпорт, і внаслідок покращання зовнішньої кон’юнктури став збільшуватися експорт, зокрема металургійний. Економіка поповнилася грошима, а чим більше грошей — тим більш імовірним є пожвавлення. Якраз проти цього завжди виступав прем’єр, його провина в тому, що з 1995 року він тримав економіку «під ковпаком» грошового дефіциту. 1999 року, ще до приходу Ющенка, почали складатися сприятливі умови для пожвавлення економіки. Однак із самого початку свого правління Ющенко ініціював скасування нульових ставок на ПДВ на електроенергію, вугілля, імпортний газ тощо. Це був механізм, який запустив зростання цін. Тому чи піде Ющенко, чи ні, все одно погіршення не уникнути.

Як відреагує ринок на відставку уряду? На фондовому ринку це ніяк не відіб’ється, бо там ніякої активності немає і він практично ні на що не впливає. Валютний ринок, можливо, відчує певні коливання, але це тимчасові перипетії, сплески, що нічого не визначають. Валютна ситуація може погіршитися, позаяк ціни ростуть, а відтак наростає розходження між валютним курсом та інфляцією. Це також провина нинішнього уряду. Ющенко заклав «міни», і якщо тепер вони стануть вибухати, це дасть привід говорити про «наслідки» зміни уряду.

Віталій МАРГУЛІС, генеральний директор асоціації «Укрконсалтінг»:

— Будь-яка нестабільність політичного характеру досить швидко позначається на ситуації, миттєво відбиваючись на фондовому ринку. Отже, можу передбачити у зв’язку з відставкою КМ і зниження курсу акцій українських підприємств, і деяке падіння курсу гривні. У цьому випадку практично навіть не буває якихось варіацій. Не матиме принципового значення і нерозвинутість українського фондового ринку. Переполох і невизначеність своє слово тут скажуть. Погано те, що серед нашого політикуму, який активно обговорював напередодні останніх подій варіанти утворення нового уряду, гідних кандидатів не видно. Це стосується і Сергія Тигiпка, якому багато хто пророкує посаду прем’єра.

Сергій ТЕЛЕШУН, президент Українського благодійницького фонду «Співдружність»:

— Сьогоднішня більшість є сукупністю політико-економічних інтересів. І я не бачу нічого специфічного в тому, що інтереси груп правого, центристського, лівоцентристського і лівого напрямків сьогодні, так чи інакше, співпали. Якщо одна частина виступила проти, виходячи з своїх ідеологічних і політичних переконань, то друга частина виступила проти уряду, не сприймаючи його як партнера, тобто суб’єкта в сфері економіки. Далі все буде залежати від того, чи вдасться цій ситуативній більшості домовитися за персоналіями, за складом Кабінету Міністрів, за його перспективами.

Перспектива Ющенка-опозиціонера буде залежати від того, чи зможе він акумулювати ідею правого флангу. Якщо йому це вдасться, він залишиться в пам’яті людей постаттю, яка консолідує правий фланг. Питання в іншому — чи може він нею бути? Адже для цього необхідний інтелектуальний, організаційний і фінансовий капітал. Частина правих, компромісних, будуть шукати спілкування з владою, і якщо влада не безглузда, то вона і сама запропонує щось правим партіям, які знаходяться в опозиції, з метою створення уряду, що володіє більшістю і можливістю реально впливати на ситуацію.

Олександр ДЕРГАЧОВ, політолог, головний редактор журналу «Політична думка»:

— Україна вступає в новий етап політичних процесів і новий етап політичної кризи. Президент втратив у своїх неформальних можливостях впливу на ситуацію, які були основними. У той же час за ним залишається повний блок конституційних повноважень. І дуже важливим є те, як він скористається ними і на якому наступникові Ющенка зупинить свій вибір. Очевидно, що біля керма влади наразі беруть участь дві сили: армія українських бюрократів та олігархічні структури. Вони частково конкурують, а частково пов’язані між собою. Головним же сьогодні є мотив збереження цієї конструкції влади загалом. Найближчими ж днями оформиться її можлива конфігурація, коли ми отримаємо нову розстановку сил як у виконавчій владі, так і в парламенті. Найбільш вірогідним є компроміс між вищою бюрократією, якою Президент, як і раніше, управляє, та олігархами або частиною олігархів, які є найбільш наближеними до глави держави. Цей компроміс означатиме початок перехідного етапу. Наразі питання в тому, чи розтягнеться він до наступних виборів. Або ж ми будемо вимушені брати участь чи бути свідками політичної боротьби на ще більш ранньому етапі. Все це залежатиме від того, наскільки розумним буде компроміс і наскільки розумною буде політика. Демократична опозиція не бере участі в комбінаціях і не вписується в компроміс, внаслідок чого вона буде змушена відстоювати свої інтереси іншими силами. В парламенті вони є вельми обмеженими, вулиця — не досить прийнятний варіант для неї. Я гадаю, що Президентові буде складно повернути собі довіру, він частково може повернути собі керування ситуацією через нових лідерів уряду, як, зокрема, Горбулін або Азаров. Очевидно, що уряд буде коаліційним, однак не в демократичному сенсі. Тобто — не урядом, у якому представлені основні політичні сили, що мають мандат від суспільства. Він буде коаліційним саме в олігархо-бюрократичному розумінні, де будуть представлені декілька гравців. У будь-якому випадку — це тимчасова комбінація, і нам треба чекати реакції суспільства, нового співвідношення сил після прояснення ситуації. Проте головним, очевидно, буде підготовка до виборів. І тому стабільність буде тріумфувати над демократією як такою. Наразі переважатимуть тимчасові непублічні схеми розподілу повноважень між Президентом та його адміністрацією, урядом і парламентом. Причому проходити це буде у «верхівковому» варіанті. Все це буде віддаляти суспільний діалог, розуміння владою проблем суспільства. Дедалі важче стане говорити про те, що влада зі своїм новим обличчям займатиметься вирішенням реальних проблем, які стоять перед суспільством. Принаймні до парламентських виборів усе це буде забуто.

Володимир ФЕСЕНКО, політолог (Харків):

— Я б зараз не став прогнозувати, скажімо так, ефективність успішного проходження якоїсь конкретної кандидатури на пост прем’єра. Я думаю, що зараз вільний цілий ряд кандидатур. Вони озвучувалися. Це і Сергій Тигіпко, і Микола Азаров, і Олександр Омельченко, російські коментатори сьогодні назвали кандидатуру Володимира Горбуліна і т.iн. Найголовніша проблема, мабуть, навіть не в кандидатурі. Враховуючи досить істотну протилежність інтересів комуністів і олігархічних партій, створити стійку більшість на користь обрання того або іншого кандидата буде дуже непросто. І можлива патова ситуація, тобто свого роду «прем’єріада» (за аналогом до відомої «спікеріади»), яка також може затягнутися місяців на два. Ось це перша проблема. Друга проблема — реконфігурація в стані екс-більшості. Зрозуміло, що зараз прихильники Ющенка підуть в свого роду міні-опозицію, і у Верховній Раді так чи інакше складеться деяка нова політична конфігурація. Про те, у що вона виллється і як це вплине на політичні процеси, поки дуже складно говорити. Я думаю, що почнуть вибудовуватися політичні комбінації вже під наступні вибори. І, в кінцевому результаті, на мою думку, все буде вирішувати дія двох чинників. Ця, передусім, думка і тиск Президента (думаю, що спробують з боку Адміністрації Президента якимсь чином якщо не розколоти оту «правицю», яка під Ющенком формується, то зробити хоч би частину цієї «правиці» лояльною, компромісною по відношенню до кандидатури потенційного прем’єр-міністра). А другий чинник — це комуністи. І ось тут можлива найрізноманітніша політична гра, яку просто неможливо зараз прогнозувати, тому що тут дуже багато прихованих підводних течій. Тому я думаю, що це буде дуже складна ситуація. Не виключено, що це затягнеться надовго, місяців на два.

Що ж до самого Ющенка, то він в нинішній ситуації може виявитися заложником інтересів національних демократів.