ЗАПИТАННЯ «Дня»

Р.Безсмертний повідомив, що на сьогодні в межах Верховної Ради існує три варіанти розвитку подій. Першим варіантом він назвав голосування варіанту внесення змін до Конституції у редакції, прийнятій на референдумі, та ухвалення рішення за першими трьома питаннями, повідомило агентство УНІАН. Другий варіант виник, за словами Р.Безсмертного, у зв’язку з тим, що від Конституційного суду надійшла пропозиція щодо ст.80 Конституції скоригувати усі ці три питання й відправити їх знову до КС для висновку щодо їх конституційності. Третій варіант, на думку Р.Безсмертного, це поділ трьох питань на окремі частини, «зокрема, питання щодо парламентської більшості і розпуску парламенту у зв’язку з неприйняттям бюджету проголосувати на цій сесії, а питання кількісного складу Верховної Ради і недоторканністю народних депутатів перенести на сьому сесію».

Водночас представник Президента у парламенті зауважив, що Конституція зобов’язує, щоб голосування з питань референдуму відбулось саме на шостій сесії, тому він «поки що не знає, як буде вирішена ця проблема». Р.Безсмертний розповів журналістам, що протягом останніх двох тижнів, коли у парламенті відбувались «бурхливі події», йшли безперервні консультації між Президентом і керівництвом Верховної Ради, лідерами фракцій парламентської більшості, на яких питання внесення змін до Конституції «піднімались постійно».

Нагадаємо, що народні депутати 7 грудня не проголосували за включення до порядку денного законопроектів щодо внесення змін до Конституції за результатами Всеукраїнського референдуму за народною ініціативою: законопроекти про внесення змін до Закону України «Про статус народного депутата України», «Про порядок дострокового припинення повноважень Верховної Ради України» та «Про внесення змін і доповнень до Закону «Про статус народного депутата України». Про можливість досягненння компромісу у ВР щодо імплементації рішень референдуму в сьогоднішній невизначеній політичній ситуації — у коментарях політологів та політиків.

Катерина ВАЩУК, депутатська група «Відродження регіонів»:

— Імплементувати рішенння референдуму — це наш обов’язок. Сьогодні на Погоджувальній Раді це питання ставили народні депутати, і ніхто не заперечив проти того, що це питанння потрібно виносити на розгляд. Якого саме числа буде виноситись — ще не вирішено. Я думаю, що законопроекти по імплементації, які будуть пропонуватися, можуть знайти підтримку не тільки більшості. В нашій фракції буквально одиниці депутатів мали якісь запитання щодо запропонованих президентом законопроектів, які ВР відхилила. Тому я думаю, що «Відродженння регіонів» підтримає ці законопроекти. Особисто я не боюсь зняти недоторканність. Я не хочу відрізнятися від звичайних людей. Закінчиться мій термін у ВР — і я знову буду тією, ким була. Треба мати ту чітко встановлену межу, яка необхідна мені для виконання моїх депутатських повноважень. Якщо це зробимо не ми — це зробить інша Верховна Рада. Що стосується другого законопроекту, то я думаю, що парламент, який буде нормально працювати, ніколи не «нарветься» на процедуру розпуску.

— Але чи можлива в сьогоднішніх умовах нормальна робота парламенту?

— Звичайно, зараз є нюанси, які ускладнюють ситуацію. В більшості була неоднозначна думка щодо розгляду питання імплементації, прийняття конкретного рішення. Але це не означає, що більшість перестала існувати. Є різні моменти і мотиви, які рухали людьми, які голосували проти. Але об’єднала всіх ситуація, що трапилась в Борисполі, незадоволенння роботою наших «силовиків» і ситуація, що виникла після перегляду відеокасет. Але сьогодні Погоджувальна Рада працювала спокійно, і ніяких заяв щодо можливих «водорозділів» не звучало. Ми, як завжди, розглядали питання, як би нам якнайшвидше прийняти більшість кодексів і інші важливі економічні питання. Хоча я не виключаю, що сьогоднішні події можуть послужити каталізатором різних процесів. Але я думаю, що здоровий глузд переможе. Наталія ТРОФІМОВА, «День»

Володимир ФЕСЕНКО, політолог, Харків:

— Важко вести мову про імплементацію підсумків референдуму в нинішній ситуації до досягнення хоч якихось попередніх рішень. Наприклад, до реакції Президента із приводу пропозиції ВР про відставку «силовиків». Є дуже багато сумнівів, що Президент піде на цей крок. Проте без кроку Президента у відповідь навряд чи Верховна Рада піде на які-небудь зрушення в бік питання про імплементацію. Чесно кажучи, не видно сьогодні якихось реальних можливостей для того, щоб Верховна Рада розглядала це питання і, тим більше, вирішила його позитивно. Так чи інакше, але на тлі сьогоднішньої кризи, коли більшість практично розкололася, скоріше, буде або повільний перебіг розвитку політичної кризи, що вже позначилася, або в разі нових подій може статися черговий виток її загострення. Заяву Романа Безсмертного можна розглядати як певний крок у нинішній політичній грі. Якщо йтиме пошук юридичних та біляюридичних підстав для серйозних заходів впливу на ВР, то треба показати, що парламент не виявив бажання вирішувати питання про імплементацію, незважаючи на кроки Президента в розв’язанні цього питання.

Сергій ТЕЛЕШУН, президент фонду «Співдружність», професор:

— Судячи iз заяв представника Президента в Верховній Раді, які іноді дещо суперечать заявам самого Президента, можливі два варіанти такого ходу. Перший — це технологічний хід, що намагається перемкнути суспільну увагу зi скандалу, що виник, на продуктивну реалізацію результатів референдуму. Це малюнок політичної технології, який сприяє стимуляції президентської більшості. Але тут важливо простимулювати так, щоб «суб’єкт не помер». Можливо йти на свідоме загострення ситуації, тому що імплементація вимагає конституційної більшості, про яку говорити поки що досить складно. Учора була заява Євгена Марчука з цього приводу. Він відзначив, що це вже не та більшість, яка була. А значить, і технологічний малюнок імплементації буде трохи іншим.

Можливо, питання про імплементацію, враховуючи й всенародний референдум, за задумом повинне не тільки стимулювати більшість, а й привернути увагу громадськості до того, що депутати не виконують свій прямий обов’язок реалізовувати інтереси народу. Під цим організаційним соусом намагаються перехопити у парламенту психологічну, політичну та інформаційну ініціативу, вибити грунт для обговорення скандалу, що виник.

Крім того, є юридична норма — результати референдуму повинні бути прийняті до Нового року. Якщо вони не будуть прийняті, то це свідчить про «пробуксовку» виконавчої влади в розв’язанні цього питання. Тобто, цей хід Р. Безсмертного можна назвати спробою врятувати юридичну норму — якщо вона не проходить, то виходить, що ініціатива виконавчої влади виявилася марною. Тоді постає питання і про якість більшості, і про якість взаємоспівробітництва виконавчої та законодавчої влади.