ЗАПИТАННЯ «Дня»
Сергій КОНОНЕНКО, старший науковий співробітник відділу європейських і американських досліджень Інституту світової економіки і міжнародних відносин:
— Зовнішня політика республіканців і демократів мало чим відрізняється. Це зумовлено тим, що існує внутрішньополітичний консенсус в рамках Cполучених Штатів щодо основних питань зовнішньої політики. І оскільки це демократична держава, то кожен із кандидатів намагається відповідати ключовим ідеологемам цього консенсусу. Але крім історичної спадкоємності, в США існує ще й ситуативна спадковість зовнішньої політики. Це можна пояснити їх сучасним статусом в міжнародних відносинах. Сполучені Штати — це єдина наддержава, і цей статус також диктує приблизно однакову політику для демократів і республіканців. Потрібно підтримати, зберегти статус наддержави США, який передусім грунтується на економічних успіхах країни, досягнутих у період правління Клінтона, усунути загрози йому і якимось чином реалізувати.
Відмінності в зовнішньополітичних курсах республіканців і демократів є, це швидше являються модифікації загального зовнішньополітичного курсу. Вектор демократів спрямований південніше — на Балкани, Близький Схід. І вони більше стурбовані проблемами Південної Європи і Близького Сходу. В той час як зовнішньополітичний європейський вектор республіканців традиційно зорієнтований на Центральну Європу. Тому гіпотетично можна припустити, що в разі приходу до влади республіканців, тобто Дж. Буша, їхня політика буде більш проукраїнською в контексті центральноєвропейського спрямування.
Є ще одна причина, чому республіканці так настроєні: центрально-східно-європейські діаспори, які присутні в США, є консервативно спрямованими і підтримують республіканців, тому республіканці певною мірою намагаються відповідати цьому сектору свого електорату.
Але, можливо, коли Дж. Буш зіткнеться з реальними проблемами на Балканах і Близькому Сході, вектор його зовнішньополітичної активності відкоригується.
Для тих людей, які зацікавлені в тому політико-економічному курсі, який зараз здійснюється в Україні, звичайно, краще, щоб перемогли демократи. Але люди більш правих консервативних переконань більше зацікавлені в перемозі Буша, завершенні консервативної революції. Вони очікують від нього певної ревізії зовнішньої політики США щодо України в сенсі більшого контролю за наданням допомоги і меншої поблажливості до наших внутрішньополітичних проблем.
Вадим КАРАСЬОВ, заступник директора Харкiвського фiлiалу Національного інституту стратегічних досліджень:
— Проблема зміни зовнішньої політики США щодо України не піддається зараз повноформатному опису. Проте можна говорити про коригування стратегії «глобальної втягнутості», яке проголосила і проводила, зокрема на європейських майданчиках зовнішньополітичної активності, адміністрація Клінтона. Це пов’язано з багатьма причинами — як із відмінністю зовнішньополітичних концепцій та доктрин республіканської і демократичних партій, так і з різним розумінням міжнародного лідерства США в постбіполярному світі. Але це вимагає додаткового роз’яснення та опису. Безумовно, що в зовнішній політиці республіканців буде менше глобалізму та розпиленості і більше реалізму в рамках генеральної стратегії американського лідерства в сучасному світі.
Зміни зовнішньої політики щодо України будуть також визначатися такими чинниками, як стабілізація європейських театрів зовнішньополітичної активності в першій декаді ХХI століття, тим, що коло учасників та черговиків НАТО визначене в рамках європейського співтовариства, сформувалися сфери і зони російського впливу. Це зменшує ймовірність перебування України у фокусі американської політики. Інакше кажучи, Україна залишається в зоні, але не у фокусі уваги. Такі можливі зміни американської зовнішньополітичної стратегії щодо України мають і свої переваги: менше нереальних вимог і завищених очікувань у політиці, що сприяє перекладу української зовнішньополітичної стратегії на підмурівок геополітичних та економічних реалій сучасного світу. Це також дає їй можливість без суєти і «багатовекторних коливань» облаштовувати власне місце в постбіполярному світі.
