ЗАПИТАННЯ «Дня»

Василь ХАРА, народний депутат України, голова комітету ВР із питань соціальної політики і праці:

— Якщо пригадати досвід роботи нашого комітету з попередніми урядами і порівняти iз сьогоднішнім днем, то перші кроки уряду Януковича і досягнуті домовленості на перспективу є обнадійливими. Тому висловлювати претензії до соціальної політики уряду було б не зовсім етично. Наприклад, уряд погодився встановити з січня 2003 року мінімальну заробітну плату на рівні 185 гривень. Згідно з Конституцією, мінімальна зарплата повинна бути не нижчою за прожитковий мінімум, але поки що тут значне відставання. З попереднім урядом ми довго не могли вирішити це питання. А з нинішнім порозумілися: уряд зобов’язався під час формування мінімальної зарплати на 2004 рік запропонувати парламенту схему поступового наближення зарплати і соціальних виплат до рівня прожиткового мінімуму.

Складно однозначно сказати, чи міг уряд передбачити ситуацію на продовольчому ринку. Коли ми говоримо про Кабмін, то найчастіше маємо на увазі його верхній прошарок, — прем’єра, віце-прем’єрів, міністрів. Я б розглядав цю структуру інакше: Кабмін починається з прем’єр-міністра і закінчується керівництвом у містах та районах. Якщо брати цей вертикальний зріз, то того, що сталося, можна було уникнути. Вину багатьох «знизу» визначено: хтось хотів нагріти руки, хтось — «підставити» уряд. Я переконаний, що це штучний, добре зрежисований захід.

Олексій ПЛОТНИКОВ, доктор економічних наук, професор, завідувач відділу міжнародних валютно-фінансових відносин Інституту світової економіки й міжнародних відносин НАН України:

— Загалом я позитивно оцінюю діяльність уряду за сім місяців. Особливо iз урахуванням того, що вперше за роки незалежності було виконано бюджет першого півріччя, а економічне зростання перевищило розрахункові показники. Що ж стосується недоліків, то, звичайно, Кабмін повинен був не допустити загострення ситуації на продовольчому ринку. Хоч більшу частину вини повинен узяти на себе попередній уряд, який наповнював зерном держрезерв. Уряд має хороші зрушення на міжнародній арені: триває процес викреслення України з «чорного списку» FATF, покращуються наші рейтинги, які присвоюють міжнародні рейтингові агентства.

Андрій СМЕНКОВСЬКИЙ, віце-президент Центру антикризових досліджень:

— Головний позитивний момент у діяльності уряду: він не заважав економічному зростанню. Більш того, йому вдалося забезпечити вищі, ніж минулого року, темпи приросту ВВП. З іншого боку, важко вважати це виключно заслугою уряду — швидше за все, проявилася інерційна динаміка минулих років. А основний негативний момент пов’язаний із тим, що уряду не вдалося створити систему попередження критичної ситуації на ринку сільськогосподарської продукції. В результаті останнім часом спостерігається дестабілізація цін на продукти харчування. Ще хотів би звернути увагу на незадовільний хід підготовки паливно-енергетичного комплексу до зими: як би тут знову не повторилася ситуація, коли вживати заходів уже доводиться «за фактом». Що ж до єдиного 13-відсоткового податку на фізичних осіб, то цілком очевидно, що які-небудь економічні розрахунки під цю новацію не робили, це більше політичний крок. Тому залишається відкритим питання, яким чином компенсуватимуть втрати бюджету. За багатьма оцінками, вони можуть досягти 2-2,5 мільярда гривень.

Микола ГЕОРГІЄВСЬКИЙ, голова правління ЗАТ «Енран», уповноважений із питань захисту прав підприємців Києва:

— На рівні бізнесу яких-небудь істотних змін як на краще, так і на гірше цього року поки що не було, що саме по собі — позитивний чинник. Найпомітніше явище — встановлення єдиної ставки податку на доходи фізичних осіб. Протягом багатьох років податкову систему, незважаючи на постійні заклики до її перегляду, не змінювали. І ось зроблено перший крок. У Росії він призвів до різкого збільшення надходжень до бюджету — сподіватимемося на такий самий ефект у нас. Продовольча криза: тут я би не називав цапом-відбувайлом тільки уряд. Тим більше, що яких-небудь серйозних прорахунків у його діяльності я поки що не знаходжу. А сплеск цін виникає завжди у передкризовий період — чи це перебої із зерном, чи з пальним. Якщо уряд, підвищуючи зарплату, впевнений, що необхідні ресурси в бюджеті є, то чому б не підняти оплату праці? Інша річ, якщо це робитимуть за рахунок посилення фіскальної функції — тоді бізнес буде проти. Як підприємець, я гостро зацікавлений у тому, щоб населення заробляло більше. Тому що наш бізнес передусім працює на внутрішньому ринку, і купівельна спроможність населення є запорукою його зростання.