ЗАПИТАННЯ «Дня»

Іван КУРАС, фракція «Регіони України»:

— Відправка контингенту в «гарячу точку» — дуже серйозний крок, і він повинен бути зваженим. Однак якщо йдеться не про участь у бойових діях, а про захист мирного населення від наслідків можливого застосування зброї масового знищення, я не бачу причин, чому ми повинні відмовитися від цієї місії. За умови, звичайно, що все це здійснюватимуть під егідою ООН, а не лише одних американців.

Петро ПИСАРЧУК, фракція СДПУ(О):

— По-перше, жорстка політика президента Сполучених Штатів Джорджа Буша-молодшого — не найкраща позиція для вирішення міжнародних проблем. Я дуже радий, що стара Європа — і канцлер Німеччини Герхард Шредер, і президент Франції Жак Ширак — знайшли в собі силу створити певну опозицію лінії президента США. Проблеми, які існують в Іраку, повинні вирішуватися мирним шляхом. Хто знає історію, той погодиться, — саме з невеликих, локальних конфліктів почалася як Перша, так і Друга світова війни. Як розвиватимуться події, якщо американці «зачеплять» гордий і не завжди зрозумілий для людей європейського походження мусульманський світ, передбачити важко. Я поки не можу однозначно сказати, як голосуватимуть депутати нашої фракції з питання про відправлення українського контингенту. Та можу стверджувати однозначно — ми, об’єднані соціал-демократи, за мирне врегулювання конфлікту.

Юрій ПАВЛЕНКО, фракція «Наша Україна»:

— Думаю, Рада національної безпеки й оборони України ухвалила правильне рішення. Головне в цій ситуації — правильно мотивувати позицію нашої держави. Аргумент про те, що Україна йде на такий крок тільки для того, щоб покращити відносини з Америкою після «кольчужного» скандалу, не витримує критики. Переконаний, що при розгляді питання участі в антитерористичній операції в Іраку слід чітко поставити свої вимоги. Насамперед — визнання України зі сторони США країною з ринковою економікою, по-друге, сприяння Сполученими Штатами вступу України до Світової організації торгівлі, по-третє, скасування всіх санкцій, які існують в Америці стосовно українських товарів, викреслення нашої країни з усіх так званих «чорних списків», до яких вона потрапила не завжди через зрозумілі причини. Крім усього вищесказаного, є ще питання фінансові. А саме — компенсація витрат на операцію. Скільки Україна може отримати за участь у ній, а також у яких перспективних проектах Україна зможе брати участь після завершення війни — тобто чи зможуть наші фірми взяти участь у розробках нафти та газу в Іраку після того, як там встановлять мир і демократію? Є ще питання залучення американських інвестицій в Україну — якщо ми в чомусь допомагаємо американцям, то маємо право розраховувати на допомогу Білого дому в залученні їхнього бізнесу в нашу країну. Думаю, Україна могла б навіть запропонувати дати в оренду США свої військово-повітряні бази в обмін на всі ті речі, про які говорилося вище. Тут як приклад можна назвати Туреччину, яка вже почала отримувати від Америці величезні гроші. Проте найголовніше — всі ці умови ми повинні обговорити заздалегідь. Тільки тоді наша країна зможе мати від відправки свого контингенту до району Перської затоки реальні дивіденди.

Олександр КУЗЬМУК, екс-міністр оборони України:

— Україна готується до благородної гуманітарної місії — захистити людей, які можуть потрапити в зону застосування зброї масового знищення. Та рішення РНБО я оцінюю тільки як початок процедури відправки контингенту. Ще потрібні відповідні рішення ООН, запрошення з боку країни, де наші війська базуватимуться, а також рішення нашого парламенту. За умови, що виконають перші два пункти, думаю, Верховна Рада дасть свою згоду.

Андрій ШКІЛЬ, фракція БЮТ:

— Рішення відправити до Іраку батальйон, розквартирований, до речі, на території мого виборчого округу, у певному значенні — камінь у город Верховної Ради. Тому що парламент уже висловив свою позицію, заявивши, що воєнне вирішення конфлікту неприпустиме. І тепер йому фактично вже потрібно переголосувати заново одного разу вже заявлену позицію. Думаю, обговорення в парламенті буде дуже непростим. Наша фракція не підтримуватиме відправку українських військ до Іраку. Хоч, звичайно, якщо бойові дії розпочнуться і застосують хімічну зброю, то питання про відправку нашого батальйону матиме дещо інший відтінок, — уже треба буде когось рятувати. Та посилати сьогодні — це ознака підтримки американської агресії.