ЗАПИТАННЯ «Дня»

Олена ЧУЖИКОВА , оглядач газети «Дніпровська правда» (Дніпропетровськ):

— Головне завдання, що стоїть перед новим урядом України, — виконати передвиборну програму Віктора Януковича. Звучить це дивно, але для того, щоб перемогти на президентських виборах і завоювати довіру виборців, колишній прем’єр своїми обіцянками так високо підняв планку соціальних очікувань, що ігнорувати їх команді Віктора Ющенка вже не можна.

Наприклад, із допомогою «адресної допомоги» він удвічі підвищив пенсійні виплати. Тепер колишнім суперникам В. Януковича нічого не залишається, як знайти джерела фінансування для справжнього підвищення пенсій. Новому уряду простіше підняти ціни, ніж позбавити пенсіонерів надбавок, зроблених колишнім прем’єром. Напередодні парламентських виборів В. Ющенку та його команді краще не жартувати з вогнем.

Не менш «вибухонебезпечні» для них й інші передвиборні ініціативи В. Януковича. Наприклад, його обіцянку погасити борги перед колишніми вкладниками Ощадбанку СРСР шляхом їх заліку як сплати за комунальні послуги. Виборцям настільки сподобалася ця ідея, що багато одразу припинили платити за опалювання, воду та газ, шокувавши комунальників. Тепер усунений від влади В. Янукович має виправдувальну причину, а прихильники В. Ющенка, які ведуть розмови про необхідне збільшення комунальних тарифів, ризикують опинитися у вельми делікатному становищі.

Є й інше «ноу-хау» В. Януковича, які сподобалися виборцям — виплата безнадійної заборгованості із зарплати на шахтах, промислових підприємствах і в сільському господарстві, значне збільшення зарплат бюджетникам, відновлення пільг військовослужбовцям тощо. Хай би що там було, але новому уряду України протягом року, що залишився до виборів до Верховної Ради, доведеться не лише зважати на соціальну спадщину В. Януковича, а й приймати якісь рішення, щоб перехопити в цій сфері ініціативу. Зробити це буде непросто, особливо без ризику ще більше розбалансувати держбюджет. Таким чином, новій опозиції та персонально В. Януковичу буде дуже зручно критикувати соціальну політику уряду.

Олександр ЛИТВИНЕНКО , перший заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень:

— Першим рішенням нового уряду повинні стати підготовка та внесення змін до бюджету цього року. І Президент України, і представники нинішніх провладних політичних сил акцентували на необхідності корекції цього бюджету у відповідності зі своїми програмними установками. Друге найважливіше завдання — це реальне проведення адміністративної реформи. Третє завдання пов’язане з адміністративною реформою — це необхідність прийняття реальних кроків на відділення бізнесу від держави, зменшення рівня тінізації економіки та боротьби з корупцією. До того ж треба виходити з огляду на те, що корупція в принципі не може бути знищена, тому необхідно створити такі умови, щоб здійснення корупційних дій було не необхідністю, не нормою для чиновника, а питанням вибору.

Вікторія ПIДГОРНА , директор Центру соціально-політичного проектування:

— Завдання, які стоять перед новим Кабінетом Міністрів, особливо, якщо Юлії Тимошенко як кандидату на посаду прем’єра вдасться набрати необхідну кількість голосів у парламенті (на мій погляд, ймовірність такого результату подій висока), дуже масштабні і раніше не стояли перед жодним урядом. Для того, щоб їх вирішити, слід — і це перше завдання — внести корективи до структури Кабінету Міністрів. Тобто розпочати процес реформування інститутів влади, які ніколи не були ефективні та ніколи не були відповідальні перед своїми виборцями.

Друге завдання пов’язане з виконанням того пакета соціальних зобов’язань, які узяли на себе новий Президент і Юлія Володимирівна. Це демонополізація ринку, що може принести додаткові доходи до бюджету. І пов’язана з цим значна корекція бюджету. Найголовніша проблема українського ринку — це наявність дуже великих монополій за принципом «одна галузь — одна корпоративна група». Що не є хорошим стимулом для розвитку економіки, хоча є стимулом для її стабільності. Тому Юлії Володимирівні треба буде вирішити подвійне завдання: не зруйнувати цієї стабільності та водночас досягти того, щоб з’явилися рівні, прозоріші правила для всіх представників бізнес-структур. Завдання створення чесних правил гри на ринку — це якраз третє, системне, завдання. Воно буде пов’язане з внесенням змін не лише на рівні бюджету в тому значенні, що бюджет буде відкоректований у логіці скасування додаткових пільг і преференцій окремим групам бізнесу, особливо великим. І не тільки «не своїм» — принцип олігархічної доцільності в цьому випадку не найдоречніший.

Олексій МАЦУКА , політолог (Донецьк):

— Серед найважливіших рішень уряду, ймовірно, буде рішення про приватизацію, зокрема перегляд і формування нових умов. Але тут усе залежатиме від своєрідної сили тих особистостей, які за режиму Кучми все-таки стали приватизаторами. Тобто, все залежатиме від наміру залишити за собою приватизований шматок, і, відповідно, чим вищий буде рівень наміру, тим жорсткішою буде боротьба за свою власність. Можливо, це один із кроків, що приведуть до таємної реприватизації, яка виллється в побори з боку уряду для погашення витрачених на вибори коштів. Наступним кроком Юлії Володимирівни може стати вугільна галузь і продовження створення власного іміджу — борця за справедливість. Цей образ Тимошенко дуже личить, і вона чудово розуміє, що він ефективно зіграє своє на парламентських виборах 2006 року. Зокрема, у вугільній галузі можуть окреслитися деякі зміни, орієнтовані на переорієнтацію шахт і всієї галузі, що спричинить протести з боку як власників шахт, так і самих робітників. Тут Тимошенко повинна пройти як по лезу — дуже обережно, щоб нікого не поранити й самій залишитися у виграшній ситуації. Крім вугілля й об’єктів приватизації, «оранжева принцеса», імовірно, займеться енергетичною галуззю, якої також торкнуться зміни. У найближчій перспективі Тимошенко повинна вирішити проблеми, пов’язані з сільським господарством. Тим більше, вона сама обіцяла, що в цьому напрямі скоро будуть позитивні зрушення. Варто не забувати, що позитивні зрушення — це не завжди позитив для населення. Досить пригадати новий комунітаризм Путіна або ще не застарілу лінію Шредера в Німеччині, орієнтовану на скорочення допомог для безробітних і соціальних виплат німцям. Для економіки — це позитив, для конкретних людей — явний негатив. Із нестабільною економікою (яку так і не визнали ринковою), з елементами авторитаризму та хитким громадянським суспільством в Україні проводити «різкі» реформи не рекомендується. Чи зрозуміє це Тимошенко та чи не заведе в глухий кут усю перемогу Ющенка — варто замислитися всій команді Віктора Андрійовича.

Айдер ЕМІРОВ , директор Кримської республіканської бібліотеки імені Гаспринського:

— Головне — забезпечити прозорість у роботі всієї вертикалі виконавчої влади. Йдеться не лише про те, що треба створити електронну версію бюджету, де кожен громадянин міг би побачити рух народних коштів, а й забезпечити прозорість у роботі кожного міністерства, відомства, обласних, районних і всіх інших органів влади. Для того, щоб повністю викоренити корупцію, треба зробити вільним доступ журналістів не лише на всі засідання, а й до роботи уряду на стадії підготовки рішень. Новому уряду і новому Президенту України тільки тоді повірить народ, якщо постійно бачитиме їхню роботу, якщо буде безкомпромісна боротьба з корупцією. Природно, що корупція просто так не здасться, й силами одного уряду її не перемогти, тому й потрібна прозорість, щоб у неї включилися й громадськість, і всі ЗМІ. Дуже важливо, щоб новий уряд України докорінно змінив ставлення до гуманітарної сфери. Усі попередні уряди ставилися до неї, як кажуть, «за залишковим принципом», хоча гуманітарна сфера сьогодні — через свою хронічну занедбаність — можливо, головніша за економіку. Тому треба звернути увагу на підготовку кадрів, рівень життя всіх гуманітаріїв, їхнє матеріальне забезпечення. На часі також уже остаточно вирішити проблеми повернення на батьківщину депортованих народів, насамперед кримських татар, і їхньої інтеграції в українське суспільство. Тому Програма повернення й облаштування кримських татар, імовірно, потребуватиме такої конкретизації, за якої проблема буде вирішена та знята з порядку денного в найближчі п’ять років. Для цього є підстави: на висилці залишилася незначна частина народу і, повернувши її на батьківщину, ми можемо виконати свій обов’язок перед ними.

Михайло НЕМОВ , голова Хмельницької міської спілки підприємців і промисловців:

— Новий уряд, передусім, має вирішити кадрове питання, розставивши по всій вертикалі виконавчої гілки влади порядних високопрофесійних людей. Не забуваючи при цьому й на мить, що народ постав супроти продажних чиновників, які уособлювали на місцях повалений режим. Ідеться не про персоналії, а про принципи добору кадрів. За «особливі заслуги перед помаранчевою революцією», можливо, слід нагородити орденами та медалями, однак це не може правити за, сказати б, перепустку на відповідальну посаду. Слід рішуче показати на двері всім, хто звик вештатися коридорами влади на всіх рівнях, купуючи або випрошуючи якісь пільги, посади, об’єкти і т. ін. Потрібна й ревізія деяких попередніх рішень. Про одне з першочергових завдань уже заявила в. о. глави уряду Юлія Тимошенко. Воно, це завдання, стосується села, яке опинилося на порозі весняної посівної. Розмови про нашестя мишей, які пошкодили озимий клин, набули й символічного змісту: село обкрадене, обдурене. Має бути суворий контроль за кожною копійкою, що буде спрямована на підтримку села. Треба з’ясувати, чому у попередні роки напередодні кампаній раптом дорожчали паливно-мастильні матеріали. Від того, як працюватиме село, залежатимуть результати роботи харчових й переробних підприємств. Наприклад, такий факт: Славутська суконна фабрика виготовляє ковдри з австралійської вовни. Сировини вітчизняного виробництва немає. Отари вже давно пустили під ніж... Нагадаю про те, що достеменно знає кожен агроном: на сівбі головне — забезпечити оптимальні строки. Ця ж насущна вимога стосується й урядових рішень.

Валентина КИРИЛОВА , директор видавництва Соломії Павличко «Основи»:

— Інстинкт самозбереження, життєвий досвід, політичний імунітет, який я в собі культивую після вистражданої перемоги, нашіптують: не жадай багато — матимеш менше розчарувань. При цьому мрію про справді нову епоху української історії: щоб ті, на кого народ покладає усі свої сподівання, пам’ятав про це, а не чубарився за місце, яке дозволяє втішати власні амбіції та безсовісно наповнювати власні кишені. Щоб патріотично налаштована команда не потонула у внутрішніх чварах, з’ясуваннях стосунків, образах, перечитала ще раз «Історію України» і зрозуміла б, що її унікальність у новітній історії полягатиме лише в неприпустимості використання зовнішніми силами українського ментального «Де три українці — там два гетьмани». Інакше знову програємо всі. Ще я мрію, аби високий рівень нашого життя, якого ми зовсім скоро досягнемо, дозволив нам стати аполітичними настільки, щоб пам’ятати лише два імені — президента та прем’єра і згадувати їх з приємністю. Ось такі в мене макро-мрії. Як український видавець прагну одного — термінової реанімації галузі в будь-який спосіб: крапельниця, клізма, ампутація, імплантація. Добийте або оживіть.

Федір СТРИГУН , художній керівник Національного академічного українського драматичного театру ім. Марії Заньковецької (Львів):

— Мене в першу чергу хвилює театр. Думаю, треба прийняти чіткий закон про театр. Треба упорядкувати спосіб оплати працівників культурних установ. Це — найголовніше. І, звичайно, хотілося б, щоб у театрів були хоча б мінімальні фінансові можливості. Я, наприклад, вважаю, що новий уряд повинен звернути увагу й на гастрольну діяльність театрів. Бо поки що театри варяться у власному соку. Обмін виставами дав би дуже й дуже багато для взаєморозуміння. От тоді політики не будуть у своїх цілях користуватися різницею між Заходом і Сходом. Хоча, як на мене, цієї різниці й немає. А те, що в Донецьку ми не були 23 роки, у Запоріжжі — ще з 1983 го... це не робить нам честі.