ЗАПИТАННЯ «Дня»

Завтра відзначається Всесвітній день здоров’я, який цього року пройде під лозунгом «Рух — це здоров’я». Для України такий лозунг особливо актуальний. Адже за кількістю людей з надлишковою вагою наша країна займає одне з перших місць у Європі. Але головне — така безкоштовна профілактика, як рух, є найбільш доступною для більшості наших співгромадян. Адже лікуватися у нас при стані нашої «безкоштовної» медицини досить накладно. Про те, чого ж не вистачає нашій охороні здоров’я, «День» поцікавився в експертів.

Валентин ШУМАКОВ , доктор наук, завідувач відділом інфаркту міокарда і реабілітації Інституту ім. Стражесько:

— Нашій охороні здоров’я і всій системі не вистачає тільки одного — грошей. Державна медицина фінансується недостатньо, приватної у нас немає, а страхову не створено. У той же час, у нас є відмінні фахівці, система освіти, ми знаємо, як діагностуються і лікуються складні захворювання. Проблема лише в тому, що застосувати ці знання ми не можемо — ні на чому. У нас немає сучасної апаратури, не вистачає інструментів. Наприклад, якщо наш інститут придбає набір хірургічних інструментів, то він може закритися наступного місяця через те, що у нас не залишиться коштів. Адже потрібно враховувати ще й те, що медицина стає все більш дорогою і, в той час як на одного хворого інфарктом при системі страхової медицини в США виділяється на місяць майже 12 тис. доларів, у нас на одне ліжко-місце на добу виділяється 10 копійок. Звичайно, у нас різні економіки, однак таке порівняння дає уявлення про вартiсть лікування. У нас всі кошти йдуть лише на фінансування невідкладної медицини, в той час як планове лікування і дослідження залишаються на «голому пайку». В результаті наші хворі змушені самостійно купувати всі необхідні для лікування медикаменти.

Федір ДАХНО , директор Інституту репродуктивної медицини:

— Передусім системі охорони здоров’я не вистачає уваги з боку керівних органів, міністерств і відомств. Адже здоров’я — це найцінніше надбання нації: будь-який продукт можна зробити лише в тому випадку, якщо людина працює. Але якщо вона нездорова, то ефективно працювати не може. По-друге, не можна фінансувати охорону здоров’я і особливо лікувальну медицину за залишковим принципом. Крім того, я глибоко переконаний, що медицина не може бути безкоштовною — все має свою вартість. Тому нам потрібно привести в абсолютну рівність бюджетну медицину і приватну, я глибоко переконаний, що за цим майбутнє. В Україні ми вийшли на гарний рівень для того, щоб ввести страхову медицину. Адже коли людина знатиме, що у неї на страховому полісі копляться гроші на лікування, вона відчуватиме себе захищеною. Важливо відзначити, що не слід зводити всі проблеми та біди медицини лише до фінансування. Лікарі — це творча професія, і вони повинні мати більш широкий діапазон для дій.

Віктор ПОНОМАРЕНКО , директор Інституту громадського здоров’я:

— Говорячи про рівень сучасної охорони здоров’я в Україні, необхідно врахувати, що рівень — це передусім ресурс. Я маю на увазі ресурс кадровий, базовий і фінансовий. Говорячи про перше, можна відзначити деяке поліпшення стану з кадрами — існує досить багато вузів, які готують медиків. Однак у нас, як і раніше, мало сільських лікарів. Тому зараз розпочато реалізацію програми сільських сімейних лікарів для поліпшення так званої первинної охорони здоров’я. Стосовно базового ресурсу, то зараз рівень центральних міських, районних лікарень — різний, але багато хто з них вже має дорогу і складну техніку для діагностики та лікування хворих. Крім того, зараз створюються центри для лікування певних захворювань. Але під питанням залишається можливість хворого отримати всі ці послуги безкоштовно. Ряд дуже дорогих медикаментів просто недоступний хворим. Тому функцію забезпечення препаратами і, відповідно, фінансування лікування має взяти на себе держава.