ЗАПИТАННЯ «Дня»

Олександр СТЕГНІЙ, керівник відділу соціально-політичних досліджень «СОЦИС-Геллап»:

— Можливі сценарії можна розглядати тоді, коли буде зрозуміло, куди підуть депутати, обрані в одномандатних округах. Адже на позиціях лідерів в одномандатних округах знаходяться самовисуванці. Це люди, які будуть лавірувати між фракціями, що пропонують їм більш вигідні фінансові умови, умови для просування і т. ін. Цей прошарок депутатів дуже впливатиме на розташування сил у новому парламенті.

Щодо партійних списків, то навряд чи можливий діалог між двома лідерами за кількістю голосів — «Нашою Україною» і КПУ. Однак у «Нашій Україні» є ряд депутатів, які використали цей блок як «парасолькову» організацію для проходження до парламенту. Тому частину депутатів фракція Ющенка, звичайно, втратить. Куди вони підуть? Цілком можливо, спостерігатимуться «стосунки» частини депутатів «Нашої України» із «заєдинцями». Чи буде контакт між «заєдинцями» і комуністами? Питання поки відкрите.

Опозиційної більшості не може бути, адже фактично у парламенті опозиційних сили дві: Тимошенко і Мороз. Спільна біографія ділових і політичних стосунків Тимошенко і Лазаренка не пішла у небуття. Навпаки, ця тема буде ще дуже активно мусуватися, оскільки судовий процес над Лазаренком не закінчився. Виставляти свої проблеми із законом як опозиційність некоректно. У нас дуже часто плутають юриспруденцію з політикою. Дуже шкода, що виборець не помітив цієї різниці. Називати блок Ющенка опозицією до влади не можна, оскільки всередині цього аморфного об’єднання є багато людей, які посідатимуть центристські позиції. До того ж в економічній сфері у них багато спільних інтересів з блоком «За ЄдУ!».

Недобір блоком «За єдину Україну!» бажаних голосів (його лідери декларували 25%) свiдчить про те, що вони шукатимуть можливих союзників як серед самовисуванців, так і серед перебіжників з «Нашої України».

Що стосується СДПУ(О), то, можливо, спільну мову буде знайдено з блоком влади.

Мирослав ПОПОВИЧ, професор, доктор філософських наук, директор Інституту філософії НАН України:

– Ситуацію легко охарактеризувати: рівновага сил, три основнi сили, яких можна було і чекати. Перша – Адміністрація Президента; це політична партія, політична сила, яка має своє гасло: «Iмплементація результатів референдуму», або іншими словами, так звана керована демократія; і це гасло якраз і не було підтримане на виборах — приблизно 12% блоку «За ЄдУ!» – красномовне свідчення.

Друга сила – невизначена, опозиційна, що може бути охарактеризована як націонал-демократична. Але це не зовсім так: у неї немає чіткої націонал-демократичної програми (Блок «Наша Україна»). В ньому є, власне, зовсім і недемократичний елемент, є «правиця», що могла потрапити до парламенту, тільки тому, що Ющенко прийшов до блоку один, із голими руками. Він «ліпив» із того, «що було» під рукою. До лідера блоку не можна мати дуже великих претензій; хіба тільки одне – він повинен був би регулярно відмежовуватися від крайніх явищ у своєму таборі. Зрештою, будемо дивитися, що з цього блоку вийде. Поки що це «напівопозиція», тому що сам Ющенко і не хотів бути опозицією, але його туди Адміністрація Президента «заганяла» дуже не талановито, я б сказав.

А третя сила – «червона» опозиція», тобто комуністи. Два великi опозиційні угруповання – СПУ Олександра Мороза і блок Юлії Тимошенко я не беру до уваги; це дещо специфічна опозиція. Мороз – і це очевидно, має підтримку в сільських колах, і в проміжній зоні, яка тягнеться вiд проющенківського північного заходу і півдня та південного сходу «червоних» (Центральна Україна від Хмельницького до Полтави). Йому треба завоювати своє місце, але до цього ще дуже далеко. І все ж СПУ – реальна сила з виразним політичним обличчям.

Можна сказати, що політичне обличчя блоку Тимошенко теж досить виразне. Туди пішла в основному національна радикальна «правиця». Але я не думаю, що лідер блоку є її справжнім обличчям. Яку вона позицію займе, що буде вибирати – побачимо; радикальні критики режиму в БЮТ просто збіглися з різних кінців.

Картина в цілому змінюється після підрахунку результатів по мажоритарних округах. Вони проявляють іншу орієнтацію: і селяни і міські люди досить добре орієнтувалися в партіях, і вибирали за смаком, i відсіяли всі проміжні, провладні структури так, наче їх і не існуює. Але в мажоритарних округах «грає» не партійна орієнтація, а орієнтація на благодійника, на людину. Там більше проходили або великі чиновники, або дуже багаті люди. Зараз починають «грати» мажоритарні округи.

Вадим КАРАСЬОВ , політолог:

— При конструюванні можливих сценаріїв створення більшості у ВР та фракційної структури парламенту необхідно виходити із наступних двох допущень. З одного боку, ВР сформується як законодавчий орган, як сукупність ідеологічних союзників і суперників у законодавчому процесі, але з другого боку, парламент протягом найближчих двох років — це полігон для складної позиційної гри та відпрацювання сценарію на президентські вибори.

Якщо виходити з необхідності формування кадрового пакету та організаційної структури ВР, то тут можливий великий розкид консенсусу — починаючи від «Нашої України», «За ЄдУ!», СДПУ(О) та закінчуючи комуністами. Щодо безпосереднього прийняття законів, то тут можливі комбіновані більшості, які, виходячи зі специфіки тих чи інших законів, можуть набувати різної внутрішньої конфігурації. Комбінація «За ЄдУ!»—КПУ—СДПУ(О) можлива при розгляді питань, пов’язаних зі складною і тонкою грою проти президентського інтересу Ющенка. При прийнятті економічних законів можлива комбінована більшість, яка складається із «За ЄдУ!», «Нашої України» та СДПУ(О), що пов’язується із загальною бізнес- платформою даних фракцій. Опозиційна або антипрезидентська більшість, яка складалася б із «Нашої України», БЮТ та СПУ, менш імовірна. Тому що Ющенко у відкритому опозиційному позиціонуванні стосовно Президента не братиме участі, розуміючи, що відхід до прямої опозиції, по суті, зруйнує ту коаліцію, яку він вибудовував протягом останніх шести місяців. Крім того, яскраво виражений опозиційний статус не сприятиме плавному входженню до президентського циклу в 2004 році.

Комбіновані більшості можливі і з тієї причини, що серйозні політичні гравці розуміють — парламент повинен забезпечити якийсь мінімум стабільної роботи, щоб протягом двох років було відпрацьовано сценарії виборів 2004 року.

Сергій МАКЄЄВ , доктор соціологічних наук, директор Центру політичного аналізу та консультування:

— Думаю, виборці своїм волевиявленням помітно ускладнили життя нашим політичним діячам. Домовитися про що завгодно, а тим більше про формування стійкої більшості, буде дуже складно. Суперечності та розходження, вже озвучені лідерами наших партій, залишають мало надій на те, що таку стійку більшість буде сформовано. Основною формою більшості у новій ВР буде більшість ситуативна з конкретних питань. І ця ситуативність стане основною характеристикою роботи нового парламенту. Більшість створюватиметься під впливом дуже багатьох чинників і в таких політичних поєднаннях, які щоразу трохи дивуватимуть спостерігачів та ЗМІ. Проте у даній ситуативності не буде нічого поганого, тому що політика — це мистецтво домовлятися і жити разом, а політичним елітам доведеться жити разом найближчі чотири роки, і їм нікуди дітися від компромісів. Інакше парламент повинен був би приймати рішення про саморозпуск. А я впевнений, що на це парламент не піде.

Комуністи та блок «За ЄдУ!» вже оголосили, що при вирішенні питань, що стосуються національних інтересів, спільне голосування не виключається. І в цьому немає нічого тривожного, оскільки КПУ сьогодні — продержавна та просуверенна партія. Ініціювання комуністами імпічменту не зашкодить їм разом із «заєдинцями» приймати бюджет. Союзу «Нашої України» із «За єдину Україну!» я чекаю, наприклад, у питанні про спікера, але як довготривала і постійна більшість така комбінація неможлива. Так званої опозиційної більшості, що включатиме блок Ющенка, блок Тимошенко та СПУ Мороза, також не буде. Тимошенко і Мороз можуть підтримати комуністів у питанні про імпічмент, але про жодну більшість тут говорити не доводиться. А «Наша Україна» їх у даному питанні навряд чи буде підтримувати.

Володимир ВОЙТЕНКО , професор:

— Одним із найбільш iмовірних сценаріїв є об’єднання блоку «За єдину Україну!» та КПУ. Якщо подивитися на програму КПУ та взяти до уваги висловлювання пана Литвина стосовно громадянського суспільства в Україні, то між ними різниці немає. Якщо подивитися, як голосувала Україна за ці дві політичні сили, то теж бачимо абсолютну ідентичність. Отже, їм об’єднуватись є практичний резон. Але, звичайно, це об’єднання буде не гласним, не зовнішнім, а підкилимовим. Тож треба дивитись, як вони голосуватимуть по найбільш ключових питаннях внутрішньої і зовнішньої політики. Я не маю ніякого сумніву, що це дві номенклатурно-бюрократичні сили, які мусять обов’язково об’єднатись. Решта політичних партій цей явний чи не явний сценарій має взяти до уваги, і це стосується тих політичних сил, які були чи вважалися пропрезидентськими. Того, що було, вже не буде. Президент та його команда пішли в наступ в очікуванні президентських виборів. Маємо такі варіанти утворень: по-перше, комуністи — «За єдину Україну!», по-друге, Ющенко—Тимошенко—Мороз, а решта шукатиме своє місце в цьому розкладі. Якщо говорити про тактику, то можна орієнтуватися чи на те, чи на інше. Якщо говорити про стратегію, про інтереси України, то треба чітко уявляти, що ті, хто стоїть за Компартією та «За єдиною Україною!», що б про це не казали щиро або нещиро, вони проти України.