Запитання залишаються
Коли жереб подарував динамівцям суперників по групі в Лізі Європи, це вважалося чи не найбільш вдалим варіантом. Якщо простіше — киянам пощастило. Назвати інакше перспективу боротися за одне з двох перших місць із чемпіонами Білорусі та Молдови, а також більш ніж скромним клубом із Нідерландів після минулорічних двобоїв з «Інтером» і «Барселоною» не виходило.
Усе виявилося не так просто. У середині команди відбувалися складні й малозрозумілі процеси, підсумком яких стала втрата тренером Валерієм Газзаєвим контролю над командою. Одне очко в перших двох турах Ліги Європи, а надто поразка в Тирасполі від місцевого «Шерифа» стало каталізатором згаданих процесів, і тренер залишив команду.
Як ми вже тепер знаємо, Олегу Лужному, асистенту Валерія Газзаєва, який очолив «Динамо» в ролі «виконувача обов’язків», вдалося виправити ситуацію та вивести команду у весняну частину євротурніру. Переконлива перемога в Мінську над БАТЕ з Борисова вселила оптимізм у частину прихильників «Динамо». Про те, що господарям поля в цій грі загалом уже нічого не було потрібно — білоруси достроково вийшли з групи, — говорити вважалося некоректним. Слід було радіти великій перемозі.
Продовжити цю радість футбольні уболівальники Києва та інших міст сподівалися в середу, коли «Динамо» завершувало груповий турнір поєдинком із тим самим «Шерифом», який завдав на початку осені відчутного удару по престижу українського клубу. Усі очікували ефектного реваншу. Тренери і гравці «Динамо» називали поразку в Тирасполі прикрою невдачею, нещасним випадком та обіцяли показати в Києві, хто насправді найсильніший.
Перш ніж перейти до самої гри, нагадаю, що до двобою з молдавською командою кияни готувалися на спеціальному тренувальному зборі в Туреччині упродовж десяти днів. Команда мала досить часу, щоб відпочити і привести себе в повну готовність перед заключним матчем року перед власною публікою. Що ж побачила публіка, яка, незважаючи на десятиградусний мороз, прийшла на футбол у Києві?
Яскравої гри, скажемо відверто, не вийшло. Обравши традиційний після відставки Газзаєва напівзахисний варіант гри, динамівці практично жодного разу не вийшли на потрібний рівень швидкості гри. Організований захист гостей без особливих труднощів справлявся з атаками Андрія Шевченка та його партнерів. Кілька гострих моментів не призвели до результату, зате гості наприкінці гри цілком могли забити м’яч і виграти.
Тож «Динамо» так і не вдалося за дві гри забити хоча б один м’яч у ворота «Шерифа». Нічия 0:0 поставила під сумнів заяви київських гравців та тренерів про те, що в Тирасполі був «нещасний випадок».
І нехай ця гра практично нічого для обох команд не вирішувала, нездатність «Динамо» обіграти вдома чемпіона Молдови наштовхує на певні висновки. Так, формально завдання в Лізі Європи динамівці виконали. Але ж із такої групи кияни були просто зобов’язані виходити! Коли ж нагадати, що за період боротьби з білорусами та молдаванами «Динамо» практично безнадійно відстало в чемпіонаті України від «Шахтаря» і тепер має думати про збереження хоча б другого місця, бажання відзначати європейський успіх якось не виникає.
Якщо дивитись об’єктивно, справжня боротьба за європейський трофей другого рангу розпочнеться лише в лютому, коли тридцять дві команди почнуть матчі «на виліт». Груповий турнір Ліги Європи для команд, які поважають себе, був, скоріше, розминкою, ніж справжнім випробуванням. Так, на цій стадії з Ліги Європи вибуло кілька команд із гучними іменами. Але ж це виняток, а не тенденція.
На що може розраховувати «Динамо» навесні, якщо команда не може забити вдома бодай один м’яч «Оболоні» чи тому ж «Шерифу»? Чи лише в особистості Валерія Газзаєва полягала проблема команди? Якби все було саме так, то після відставки Газзаєва гра команди разюче змінилася б і результати б тішили уболівальників. Навряд чи прихильників команди з такою історією і традиціями може задовольнити друге місце в чемпіонаті і з труднощами одержані перемоги над європейськими середнячками в Лізі Європи.
Того, що залишилося в грі «Динамо» на останній матч поточного року, вистачило, аби залишити надії на наступний рік. Але кількість запитань, на які немає відповіді, стає дедалі більшою. Головне запитання — хто саме готуватиме команду в новому році? Поки що на нього немає відповіді.
Ліга Європи УЄФА 2010/2011. Груповий турнір, 6 тур. «Динамо» (Київ) — «Шериф» (Тирасполь) — 0:0. «Динамо»: 1. Шовковський, 3. Бетао (26. Несмачний, 57), 5. Вукоєвич, 6. Попов, 7. Шевченко, 9. Ярмоленко, 10. Мілевський (49. Зозуля, 88), 17. Михалик, 23. Єременко, 34. Хачеріді, 44. Алмейда. «Шериф»: 12. Стажила, 3. Волков (11. Гаурач, 90+3), 9. Франса, 10. Єрохін, 14. Баліма, 21. Дьєду (7. Ніколич, 80), 22. Фред (8. Георгієв, 76), 26. Самарджич, 28. Надсон, 30. Бранкович, 44. Адамович.
Коли жереб подарував динамівцям суперників по групі в Лізі Європи, це вважалося чи не найбільш вдалим варіантом. Якщо простіше — киянам пощастило. Назвати інакше перспективу боротися за одне з двох перших місць із чемпіонами Білорусі та Молдови, а також більш ніж скромним клубом із Нідерландів після минулорічних двобоїв з «Інтером» і «Барселоною» не виходило.
Усе виявилося не так просто. У середині команди відбувалися складні й малозрозумілі процеси, підсумком яких стала втрата тренером Валерієм Газзаєвим контролю над командою. Одне очко в перших двох турах Ліги Європи, а надто поразка в Тирасполі від місцевого «Шерифа» стало каталізатором згаданих процесів, і тренер залишив команду.
Як ми вже тепер знаємо, Олегу Лужному, асистенту Валерія Газзаєва, який очолив «Динамо» в ролі «виконувача обов’язків», вдалося виправити ситуацію та вивести команду у весняну частину євротурніру. Переконлива перемога в Мінську над БАТЕ з Борисова вселила оптимізм у частину прихильників «Динамо». Про те, що господарям поля в цій грі загалом уже нічого не було потрібно — білоруси достроково вийшли з групи, — говорити вважалося некоректним. Слід було радіти великій перемозі.
Продовжити цю радість футбольні уболівальники Києва та інших міст сподівалися в середу, коли «Динамо» завершувало груповий турнір поєдинком із тим самим «Шерифом», який завдав на початку осені відчутного удару по престижу українського клубу. Усі очікували ефектного реваншу. Тренери і гравці «Динамо» називали поразку в Тирасполі прикрою невдачею, нещасним випадком та обіцяли показати в Києві, хто насправді найсильніший.
Перш ніж перейти до самої гри, нагадаю, що до двобою з молдавською командою кияни готувалися на спеціальному тренувальному зборі в Туреччині упродовж десяти днів. Команда мала досить часу, щоб відпочити і привести себе в повну готовність перед заключним матчем року перед власною публікою. Що ж побачила публіка, яка, незважаючи на десятиградусний мороз, прийшла на футбол у Києві?
Яскравої гри, скажемо відверто, не вийшло. Обравши традиційний після відставки Газзаєва напівзахисний варіант гри, динамівці практично жодного разу не вийшли на потрібний рівень швидкості гри. Організований захист гостей без особливих труднощів справлявся з атаками Андрія Шевченка та його партнерів. Кілька гострих моментів не призвели до результату, зате гості наприкінці гри цілком могли забити м’яч і виграти.
Тож «Динамо» так і не вдалося за дві гри забити хоча б один м’яч у ворота «Шерифа». Нічия 0:0 поставила під сумнів заяви київських гравців та тренерів про те, що в Тирасполі був «нещасний випадок».
І нехай ця гра практично нічого для обох команд не вирішувала, нездатність «Динамо» обіграти вдома чемпіона Молдови наштовхує на певні висновки. Так, формально завдання в Лізі Європи динамівці виконали. Але ж із такої групи кияни були просто зобов’язані виходити! Коли ж нагадати, що за період боротьби з білорусами та молдаванами «Динамо» практично безнадійно відстало в чемпіонаті України від «Шахтаря» і тепер має думати про збереження хоча б другого місця, бажання відзначати європейський успіх якось не виникає.
Якщо дивитись об’єктивно, справжня боротьба за європейський трофей другого рангу розпочнеться лише в лютому, коли тридцять дві команди почнуть матчі «на виліт». Груповий турнір Ліги Європи для команд, які поважають себе, був, скоріше, розминкою, ніж справжнім випробуванням. Так, на цій стадії з Ліги Європи вибуло кілька команд із гучними іменами. Але ж це виняток, а не тенденція.
На що може розраховувати «Динамо» навесні, якщо команда не може забити вдома бодай один м’яч «Оболоні» чи тому ж «Шерифу»? Чи лише в особистості Валерія Газзаєва полягала проблема команди? Якби все було саме так, то після відставки Газзаєва гра команди разюче змінилася б і результати б тішили уболівальників. Навряд чи прихильників команди з такою історією і традиціями може задовольнити друге місце в чемпіонаті і з труднощами одержані перемоги над європейськими середнячками в Лізі Європи.
Того, що залишилося в грі «Динамо» на останній матч поточного року, вистачило, аби залишити надії на наступний рік. Але кількість запитань, на які немає відповіді, стає дедалі більшою. Головне запитання — хто саме готуватиме команду в новому році? Поки що на нього немає відповіді.
Ліга Європи УЄФА 2010/2011. Груповий турнір, 6 тур. «Динамо» (Київ) — «Шериф» (Тирасполь) — 0:0. «Динамо»: 1. Шовковський, 3. Бетао (26. Несмачний, 57), 5. Вукоєвич, 6. Попов, 7. Шевченко, 9. Ярмоленко, 10. Мілевський (49. Зозуля, 88), 17. Михалик, 23. Єременко, 34. Хачеріді, 44. Алмейда. «Шериф»: 12. Стажила, 3. Волков (11. Гаурач, 90+3), 9. Франса, 10. Єрохін, 14. Баліма, 21. Дьєду (7. Ніколич, 80), 22. Фред (8. Георгієв, 76), 26. Самарджич, 28. Надсон, 30. Бранкович, 44. Адамович.
