Перейти до основного вмісту
На сайті проводяться технічні роботи. Вибачте за незручності.

Заради Росiї

Євген КИСЕЛЬОВ: «Спроби відродити імперію не принесуть нічого хорошого»
03 грудня, 00:00

Днями декілька відомих людей Росії звернулися до президента Путіна з проханням «з повагою поставитися до вибору українського народу, навіть якщо цей вибір розходиться з якимись особистісними, важко пояснюваними уподобаннями Кремля». Росіяни закликають свого президента «скасувати цензуру й офіційну брехню, яка ллється з екранів і сторінок державних ЗМІ». «Досить вішати ярлики, досить нагнітати антиукраїнську істерію. Треба пам’ятати, що політика, яка ґрунтується на брехні й фальсифікаціях, рано чи пізно зазнає краху», — йдеться у зверненні. Як повідомляє Інтерфакс, звернення до Володимира Путіна підписали, зокрема, лідер Союзу правих сил Борис Нємцов, голова Московської Гельсiнської групи Людмила Алексєєва, голова «Комітету- 2008», чемпіон світу з шахів Гаррі Каспаров, лідер партії «Наш вибір» Ірина Хакамада, президент фонду «Iндем» Георгій Сатаров, журналіст Віктор Шендерович. Серед підписантів — і головний редактор газети «Московские новости» Євген КИСЕЛЬОВ, відомий в Україні як керівник телекомпанії НТВ у її колишні ліберальні часи, ведучий аналітичної програми «Итоги». Думка Євгена Кисельова про українські події та «російський фактор» — в інтерв’ю «Дню».

— Мій підпис стоїть під цим листом, бо я як громадянин Росiйської Федерацiї, як людина, що з глибокою і щирою симпатією ставиться до України та її народу, вважаю, що Росія не повинна втручатися у внутрішні справи сусідів. Я переконаний: спроби відродити Російську імперію під будь-яким новим соусом, спроби претендувати на певну особливу роль на так званому пострадянському просторі для мого народу, для багатонаціонального народу Росії нічого хорошого не принесуть. Ми повинні думати не про те, як відроджувати імперію, а про те, як зробити життя людей багатим, спокійним і щасливим, щоб поважали нас не за те, що ми імперія, яка наїжачилася найновітнішими ракетами і намагається маніпулювати політичними процесами на території сусідніх держав, які колись входили до складу Радянського Союзу, а за те, що Росія — багата, миролюбна і процвітаюча країна.

Крім того, я переконаний, що дуже небезпечно намагатися грати на сепаратистських настроях. Свого часу Росія намагалася це робити в Абхазії, використовуючи екстремістські сили на Кавказі, зокрема, в Чечні. І в результаті отримала Шаміля Басаєва. Перші спроби наших російських неоімперіалістів грати на сепаратизмі робилися ще до розпаду СРСР, коли намагалися грати на подібних настроях у тих областях Естонії та інших балтійських республік, де внаслідок історичних причин переважало російськомовне населення. Якщо пригадати інші приклади — те саме Придністров’я, — це ніде до хорошого не призводило.

Я вважаю, що події в Україні — це яскравий приклад того, що рано чи пізно народ повстає проти офіційної брехні. Я думаю, що мільйон людей вийшли на майдан Незалежності не тому, що вони всі як один горою за Ющенка. Люди вийшли на майдан передусім тому, що вони не хотіли жити, як і раніше, в умовах брехні й цензури. Я б не хотів, щоб у самій Росії почалося громадянське протистояння. Я знаю, що наш президент здатен змінити ситуацію передусім на російському телебаченні,— припинити вакханалію брехні та пропаганди, яка відбувається в наших засобах масової інформації не тільки з питання українських подій.

— Наскільки сильними є стереотипи в російському сприйнятті української дійсності? Складається враження, що дуже багато росіян досі не можуть зрозуміти, для чого Україні незалежність. I сюжети на російських телеканалах — зовсім не головна причина цього, а певною мірою наслідок...

— Стереотипи сприйняття української дійсності в російському суспільстві є надзвичайно сильними. Понад те, для багатьох політиків, суспільних діячів, журналістів ці стереотипи, можливо, навіть на свідомому рівні, є одним із визначальних чинників тієї позиції, яку вони займають. Я іноді чую від людей, які начебто повинні підійматися над подібного роду стереотипами, особистими обставинами або емоціями, заяви на кшталт того, що «в мене дружина українка, то як же мені розірватися між Росією й Україною?». Те, що в тебе дружина українка або те, що ти народився чи колись жив в Україні, звик влітку відпочивати на українському узбережжі Чорного моря, не є підставою відмовляти українському народу в праві на незалежність і самовизначення. Чим більше ми йому в цьому відмовлятимемо, тим більше розпалюватимемо цілком визначені настрої в Україні.

Але, з іншого боку, стереотипи — річ неминуча. Перепрошую, але люди, яким за тридцять, виросли та виховувалися в умовах радянської держави, радянської пропаганди, і зрозуміло, що потрібно дуже багато часу для того, щоб всім цим перехворіти.

— Зараз стала дуже популярною гіпотеза про те, що «громадянська революція» в Україні може стати каталізатором «громадянської еволюції» в Росії. На вашу думку, скільки романтики і скільки реалiзму в цій тезі?

— Я вважаю, що 50 на 50. Не хотілося б образити львів’ян, жителів Івано-Франківська та інших міст України, які вийшли мітингувати проти фальсифікації виборів, але якби не Київ, їхні виступи були б абсолютно марними. Так само і в Росії, рівень життя і благополуччя активних, свідомих людей, які визначають настрої в суспільстві, є таким, що зараз у нас побут, приватне життя й особисті інтереси стоять далеко попереду суспільних. Немає революційної ситуації, коли люди вже не можуть жити по- старому. У цьому істотна відмінність між нашими країнами. Але з іншого боку, Росія безумовно вагітна опозицією, бо відсутність реальної, впливової опозиції починає викликати чимдалі більшу стурбованість. І мені здається, що можновладці в Росії дуже чітко розуміють, що перемога прихильників демократичної європейської моделі розвитку України рано чи пізно змінить суспільно-політичний клімат у Росії. Хоча б тому, що поруч з’явиться приклад альтернативної моделі розвитку. Не секрет, що впливові політики на найвищих поверхах піраміди російської влади цілком серйозно вважають, що саме латиноамериканські моделі розвитку є найбільш відповідними для Росії. Їм, зрозуміло, хотілося б, щоб такі моделі взяли за основу і в сусідніх державах. У цьому, як мені здається, головна причина того запеклого опору, який офіційна Москва чинила можливій перемозі Ющенка.

Delimiter 468x90 ad place

Підписуйтесь на свіжі новини:

Газета "День"
читати