Застряглі у часі

Зробивши помітні кроки вперед за попередні роки в гуманітарній політиці, зокрема, десталінізації, Україна сьогодні, на жаль, рухається в цих питаннях назад. Верховна Рада днями ухвалила постанову, в якій говориться про аморальні спроби покласти на СРСР однакову з нацистською Німеччиною відповідальність за розв’язання Другої світової війни. Постанову про заяву ВР «До 65 річниці Нюрнберзького трибуналу над фашистськими злочинцями» вдалося ухвалити лише з другої спроби — «за» 233 голосів. Авторами, не важко здогадатися, виступили комуністи — Петро Симоненко та Ігор Алексєєв. Нагадаємо, суд над активними діячами нацистської Німеччини відбувся у Нюрнберзі у 1945—1946 роки.

«Верховна Рада України привертає увагу української громадськості та світової спільноти до того, що останнім часом певні політичні сили в Україні та міжнародних парламентських структурах роблять активні спроби, спрямовані на перегляд висновків Нюрнберзького трибуналу, спотворення і приниження його історичної ролі. Цим, по суті, піддаються ревізії підсумки Другої світової війни. Аморальними є намагання покласти на СРСР рівну з гітлерівською Німеччиною відповідальність за її розв’язання і тим самим виправдати нацистів, їх пособників за вчинені страхітливі злочини проти людства», — йдеться в заяві.

Звичайно, таку постанову комуністи прийняти самі не могли, їм допомогли — регіонали, литвинівці та кілька позафракційних депутатів. Мотиви комуністів зрозумілі: експлуатація залишків радянської свідомості заради свого комфортного життя. Мотиви литвинівців та позафракційних теж зрозумілі: залежність від правлячої Партії регіонів. З мотивацією регіоналів начебто теж усе зрозуміло: підтримка своїх сателітів у непринципових для ПР питаннях. Але регіонали не розуміють, що відповідальність за подібні рішення лягає саме на них. Саме вони керують країною. Про позицію опозиції важко говорити, ми її не чуємо.

Європа не робить поділу між питаннями економіки, історії чи права людини. Не можна вести переговори про зону вільної торгівлі з ЄС, проводити іміджеві акції для привернення інвесторів, заявляти про відданість європейським цінностям і при цьому, по суті, виправдовувати сталінізм, стверджуючи, що злочини одного диктатора були меншими, ніж іншого. Нас не зрозуміють. У 2009 році Парламентська асамблея ОБСЄ виступила із резолюцією «Возз’єднання розділеної Європи», в якій не лише прирівняла сталінізм до нацизму, а й закликала до засудження цих двох тоталітарних режимів на міжнародному рівні.

Про репутацію Комуністичної партії чи Блоку Литвина немає сенсу говорити, але в даному випадку репутаційні втрати несе Партія регіонів. Причому страждає репутація не тільки владної партії, а головне — України. В той час, коли навіть у Росії президент Медведєв ініціює десталінізацію, ми йдемо на повідку в комуністів і повертаємо колесо історії назад.

Юрій ШАПОВАЛ, професор, доктор історичних наук:

— Свого часу французькі політичні структури теж почали приймати рішення, які торкалися сфери історії. У відповідь група відомих французьких істориків, дослідників виступили з офіційним листом-протестом. Їх заява, якщо коротко, зводилася до наступного: «Політики! Геть ваші брудні руки від науки, історії». Я думаю, це хороший приклад для України. Безумовно, і я свято в це вірю, що ми з моїми колегами повинні щось зробити, щоб нарешті сказати нашім політикам, незалежно від того, що вони про себе думають і як оцінюють знання історії: «Геть ваші брудні руки від історії!».

Я би взагалі звільнив Володимира Литвина за те, що він підписав цю постанову, тому що він як історик повинен був розтлумачити народним депутатам, що Радянський Союз розпочав Другу світову війну разом з Німеччиною у вересні 1939 року. Тоді все стало би на свої місця. Те, що комуністи намагаються оголосити аморальними спроби покласти на СРСР однакову з нацистською Німеччиною відповідальність за розв’язання війни, це все їх страх перед тим, що може виявитися. Тому що в Радянському Союзі ніколи в повному обсязі не друкувалися матеріали Нюрнберзького процесу. Про це чомусь нинішні комуністи не люблять згадувати. Було надруковано лише те, що було вигідно тодішньому режиму і що тішить серця нинішніх проводарів Комуністичної партії. Добре відомо, що Сталін і Гітлер романсували: Радянський Союз у величезній кількості постачав матеріальні цінності — пальне і зерно для Німеччини. Лише цей факт робить абсолютно аморальними заяви політиків подібного роду.

Справа в тім, що Нюрнберзький процес був процесом-компромісом. Коли він готувався, то Сталін у черговий раз виторгував, у повному сенсі цього слова, умови необговорення багатьох дуже важливих питань. Серед них було питання про Прибалтійські республіки, тобто про приєднання цих територій, питання про основи радянського політичного ладу, себто система сталінізму не підлягала ніяким згадкам чи обговоренням. Інші питання. Нинішні комуністи бояться цих сюжетів. Тому аморальним є сам цей документ, адже він базується на фрагментарних знаннях і ставленні до Нюрнберзького процесу.

Зверніть увагу, що в цьому документі велику увагу приділяють якимось міфічним спробам героїзувати колабораціоністів, підпомагачів Гітлера, виправдати їх злодіяння. Як історик, я можу абсолютно відповідально сказати, думаю, тут мене підтримають тисячі моїх колег, жодної спроби героїзувати якихось колаборантів, негідників, вбивць, які, очевидно, були в Україні, як і в інших країнах, жодним серйозним істориком у нас не робиться. Є лише крайні політики, зокрема, комуністи, які бачать тільки радянську армію, і інші політичні сили з правого табору, які бачать тільки своїх героїв. Але це політична гра, це не наука. Безумовно, серйозні фахівці не можуть не протестувати проти купки людей, які не орієнтуються в історії Другої світової війни або людей заангажованих.

Якийсь час тому я запропонував французькому посольству, людям, які відають культурним підрозділом, провести спільну французсько-українську конференцію, яка буде присвячена феномену колаборації. Адже Франція була класичною країною, де були колаборанти у вигляді режиму Віші маршала Петена, між іншим, героя Першої світової війни. У Франції ці проблеми дуже болюче обговорюються, там є визначні фахівці, зокрема, Анрі Руссо, якій описав у спеціальних дослідженнях феномен Віші. Але мені дипломатично відмовили, як працівники посольства, так і працівники Києво-Могилянської академії, де мав проходити захід. Поява цієї постанови мене ще раз переконала, що ми повинні продискутувати проблему колаборації, щоб не дати можливість при мовчанні так званого сучасного Інституту національної пам’яті спекулювати на цій проблемі. Досвід інших країн має тут велике значення. Я впевнений, що ми все одно проведемо цю конференцію з якоюсь іншою країною.

Я вважаю, що поява цього документа є ганебним фактом, але дуже добре, що він з’явився напередодні 20 квітня, це, як відомо, день народження Гітлера. Комуністи зробили дуже хороший подарунок Адольфу Гітлеру, запропонувавши цю заяву. Це обмежені та агресивні люди. Вони небезпечні. Єдиний спосіб впливу на цих людей — це організація, мобілізація суспільства, згуртування розумних людей, які розуміють цінність демократії.

Володимир В’ЯТРОВИЧ, історик:

— Верховна Рада вирішила змінити історію, зокрема, початок Другої світової війни. Прийнята постанова не лише засвідчила відсутність елементарних знань з історії, але й початок офіційного курсу на вибіркове засудження злочинів проти людства. А це становить загрозу вже навіть не міжнародному іміджу, а насамперед правам людини в сучасній Україні. Заява українського парламенту «До 65 річниці Нюрнберзького трибуналу над фашистськими злочинцями» засвідчила незнання 233 українськими депутатами базових історичних фактів, зокрема, про початок Другої світової війни. Депутати зокрема забули, що Друга світова війна розпочалася у вересні 1939 року із поділу Польщі між Третім Рейхом і Радянським Союзом. І постановила, що згадувати ці факти є «аморально».

Основне завдання заяви ВР полягає не в засудженні нацистів, а у спробі відбілити комуністичний тоталітарний режим. За численними згадками про злочини гітлерівського Третього Рейху політики хочуть спонукати світ і українців забути про злочини сталінського Радянського Союзу. Прийнята заява демонструє чіткий крок українського парламенту до синхронізації зовнішньої політики із російською, зокрема — участі у вибірковому засудженні злочинів проти людства. Однозначне засудження комунізму Європою залишило Росії лише дві можливості для розвитку її внутрішньої політики реабілітації сталінського минулого: Росія або вимкне інтернет і закриє бібліотеки, або спробує чинити політичний тиск на Європу і світ, використовуючи свої природні ресурси та статус СРСР як учасника антигітлерівської коаліції. Вчора парламент України офіційно долучився до реалізації другого сценарію.

Юла МАТЕ, завідувач зовнішньополітичного відділу газети Magyar Hirlap, Будапешт, Угорщина:

— Угорщина після Другої світової війни була під радянським впливом. Тому угорці оцінюють радянсько-комуністичну присутність трішки інакше, ніж пострадянські країни. В Угорщині парламент ухвалив закон, де провина фашизму прирівнюється до провини комунізму. Чи потрібний на сьогодні такий закон або не потрібний, гадаю, що кожен угорець може сам визначити.

Лаурас БЕЛІНІС, політолог, Вільнюс, Литва:

— Офіційно і в суспільстві ставлення до СРСР, особливо до тієї репресивної історії післявоєнного періоду, дуже негативне. Різниці між фашистським режимом і сталінсько-більшовицьким люди не дуже-то шукають. Вони оцінюють їх за функціями і тими наслідками, яких ми зазнали від цих режимів. Звичайно, гітлерівський режим був у нас дуже коротким, тому люди менш негативно дивляться на нього, хоча всі розуміють, що обидва режими однакові своєю репресивністю, своєю тоталітарною ідеологією. Тут можна шукати лише формальну різницю.

Анджей ШЕПТИЦЬКИЙ, ад’юнкт Інституту міжнародних відносин Варшавського університету та член Ради польсько-українського форуму, постійний співробітник видання Nowa Europa Wschodnia:

— Мені здається, що у Європі ще за радянських часів було таке розуміння цього питання: гітлерівська Німеччина і Радянський Союз представляли різні системи. Радянський Союз був противником Західної Європи під час холодної війни, а гітлерівська Німеччина була символом зла і тоталітаризму. СРСР, як говорили деякі науковці, мав добрі ідеї, але їх не вдалося пізніше реалізувати. Тільки після кінця радянських часів представники Центральної Європи, також і Польщі, заговорили про те, що Німеччина часів Гітлера і Радянський Союз часів Сталіна були дуже подібними тоталітарними режимами. Ми почали поширювати ці дані по європейських установах, аби переконати в цьому європейців. Сьогодні більше людей розуміють подібність тогочасних режимів. Багато поляків і представників політичної еліти відкрито говорять про це і порушують тему подібності тогочасної Німеччини та Радянського Союзу.