Житомирщина: змi повинні стати елементом громадянського суспільства
В Області є низка інтернет-видань, FM-радіостанцій. Значно менше телеканалів — один державний і один приватний у Житомирі, та ще кілька у деяких райцентрах. Однак самоокупними з них є лічені приватні ЗМІ. Відповідно спостерігаються певні відмінності у визнанні журналістами ступеню своєї свободи. Зокрема, головний редактор обласної газети «Меркурій» (приватної й орієнтованої насамперед на комерційну інформацію) Олександр Сичевський вважає своє видання і себе як журналіста вільним, оскільки сам є головним власником. Проте інший колега, співробітник Інтернет-сайту Zhitomir.NET Володимир Башинський визнав, що коли працював у Великій Британії, то почувався вільнішим, ніж зараз. А заступник директора творчо-виробничого об’єднання «Радіо «Житомирська хвиля» (ця FM-радіостанція є структурою облдержтелерадіокомпанії) Таміла Бутко вважає, що журналісти залежні насамперед від суспільної думки, від процесів, які відбуваються у суспільстві, а тому вона особисто не завжди може сказати те, що хотіла б. З огляду, що правда не завжди буде добре впливати на загальний стан громади, особливо психологічний. І вбачає, що оплата журналістської праці є недостатньою, особливо у порівнянні з країнами Заходу.
Втім, не тільки стримані оцінки характерні для ситуації навколо житомирських мас-медіа. Нещодавно про напади на журналістів і утискування свободи слова з боку представників влади публічно заявили двоє колег. Спочатку це зробив засновник і редактор житомирської газети «Скандальний Житомир» Олексій Василевич (ніби його побив народний депутат України від блоку Юлії Тимошенко Олег Черпицький). Дещо пізніше — головний редактор житомирської районної газети «Сільське життя» Валерій Івановський, за версію якого, під час з’ясування питань фінансового забезпечення видання в кабінеті голови райради Сергія Крутія останній вдарив його. Проте й О. Черпицький, і С. Крутій в розмові з «Днем» заперечували ці звинувачення. Даними справами нині займаються правоохоронці. І якщо буде доведено, що представники влади пробували застосувати фізичну силу проти журналістів, крім кримінальної відповідальності, вони повинні наразитися на моральний осуд з боку суспільства. Оскільки своїми посадами мають показувати приклад володіння своїми емоціями, а не розраховувати на безкарність.
Щоправда, до названих колег є претензії з точки зору дотримання ними журналістської етики. Критичний запал друкованого та інтернетівського видань, з якими співпрацює О. Василевич, спрямований майже виключно проти БЮТу і його представників, тобто важко говорити про якусь збалансованість і об’єктивність підходів. Це більше схоже на чорний піар і політичне кілерство, чим. А пан Івановський в одному з останніх випусків «Сільського життя» допускав огидні пасажі з більш ніж прозорими натяками на перших осіб держави та колишніх керівників області.
Загалом у житомирських ЗМІ (в основному приватних) в останні роки з’явилося досить багато критичних матеріалів щодо дій владних органів і місцевих керівників. Щоправда, часто в таких публікаціях проглядається чийсь політичний чи меркантильний інтерес. Втім, громадськість поки має можливість хоча б від політичних опонентів узнати про негарні дії посадовців.
Но президент Асоціації професійних журналістів і рекламістів Житомирщини Ірина Новожилова, дотримується іншої думки. Вона вважає, що в місцевих комунальних ЗМІ свободи слова немає. Попри ті позитивні тенденції, які намітились після помаранчевої революції. Причина — комунальні видання не були роздержавлені, а відтак служать інтересам влади, а не громади. Ті ж, які відносяться до недержавних, залежать від партійно-кланових інтересів своїх власників. Але, за її словами, з іншого боку журналісти можуть зловживати свободою слова на рівні політичних спекуляцій, як в ситуаціях з О.Василевичем і В.Івановським. Потрібно, каже вона, щоб ЗМІ визначились як елемент громадянського суспільства. Водночас, найбільш професійні інтернет-видання, говорить пані Ірина, є більш вільними. Бо мають мобільний зворотній зв’язок із споживачами інформації.
