Знову «разом»?

У червні повинна відбутися дев’ята зустріч робочої групи щодо вступу України до Світової організації торгівлі (СОТ). До цього відповідального моменту Україна розраховує підійти, маючи принаймні десять підписаних двосторонніх протоколів про доступ на ринки товарів і послуг. Зараз такі протоколи підписано із шiстьма країнами, а Латвія, Туреччина та Еквадор поки дали усне підтвердження відсутності взаємних претензій. Враховуючи те, що країни ЄС проходять одним великим «пакетом», в України є можливість укластися у відведений на двосторонні переговори термін — до жовтня 2002 року. «Запропонований нами рівень, думаємо, влаштує більшість країн і особливих проблем виникнути не повинно», — вважає заступник керівника департаменту з питань вступу до СОТ Мінекономіки та з питань європейської інтеграції України Лідія Мельник.

Паралельно ведеться робота з гармонізації законодавчої бази відповідно до вимог СОТ: із 20 пріоритетних законопроектів уже прийняли 15 (13 — у 2001 році). Серед п’яти законопроектів, що залишилися, особливе місце займають два Кодекси — Митний і Податковий. Прийняття останнього планується у третьому кварталі 2002 року, однак навряд чи це остаточний термін. У нового парламенту є шанс показати розуміння того, що Україна знаходиться у висококонкурентному світі.

Є в процесі вступу України до СОТ ще й «третій вимір»: як наші кроки співвідносяться з просуванням Росії до цієї організації. Росія поки не підписала жодного двостороннього протоколу, і у сфері законодавчого забезпечення їй похвалитися нічим. Проте її шанси приєднатися найближчим часом до СОТ багато хто розцінює як дуже високі. На думку державного експерта РНБО України Тамари Панфілової, сьогодні Росія певним чином навіть випереджає Україну. Останнім часом наш сусіда помітно активізував свою діяльність на шляху до СОТ, про що свідчать часті візити американських і європейських торгових емісарів до Росії. Т. Панфілова пояснює це тим, що основні гравці у СОТ — США та ЄС роблять ставку на Росію як на претендента №1 на членство в організації. Так було з Китаєм у 1998 році. А Майкл Мур, який очолює СОТ, висловлюється за вступ Росії до СОТ вже у першій половині 2003 року. Важливим є й те, що днями у Женеві розпочалося обговорення першого варіанта доповіді робочої групи щодо вступу Росії до СОТ, підготовленого 64 країнами. Це основний документ (Україна до нього ще не дійшла), і, як вважає Т. Панфілова, його узгодження може автоматично дати «зелене світло» підписанню двосторонніх протоколів. Тоді безперечний виграш у часі отримає Росія.

Однак незважаючи на явне прискорення і режим сприяння, вважає експерт, малоймовірно, що Росія оформить членство у СОТ раніше за Україну: адже вона повинна пройти складну та громіздку процедуру узгоджень, що може затягнутися надовго. Для України надто важливо не опинитися у «світовому торговому клубі» після Росії, оскільки тоді наш найбільший торговий партнер стане учасником переговорного процесу і зможе висунути важковиконувані вимоги. Найкращий для всіх варіант — це одночасний вступ України та Росії до СОТ, до чого схиляється і керівництво двох країн. «На наш погляд, Україна і Росія повинні робити спільні кроки зі вступу до СОТ. Це один із елементів стратегічного партнерства, щоб не наступати на одні і ті ж «граблі», — сказала «Дню» заступник торгового представника РФ в Україні Тетяна Бєлякова. На квітневій українсько-російській зустрічі на рівні прем’єр-міністрів сторони домовилися про взаємне інформування про стан справ щодо вступу до СОТ. Здавалося б, обнадійливий крок. Проте, якщо пригадати динаміку відносин Росії з, наприклад, ЄС та НАТО, то цілком очевидно, що Москва на шляху до СОТ переслідуватиме передусім свої інтереси. І опинитися у СОТ раніше за Україну Росії вигідно. Принаймні «чекати» на Київ росіяни навряд чи будуть.