«Золото» Компартії

А сьогодні, 14 травня, переговори шести партій і блоків, що пройшли до ВР, про розподіл головних парламентських постів і портфелів можуть перейти з кулуарної фази у публічну. Принаймні лідер СДПУ(О) Віктор Медведчук в інтерв’ю представникам мас-медіа не виключив, що кандидатури претендентів керівних посад після обговорення їх лідерами шести парламентських партій і блоків може бути винесено на розгляд сесійного залу вже 14 травня. Зі слів В. Медведчука, спочатку обиратимуть керівництво Верховної Ради, потім — керівників комітетів, їхніх заступників, керівника апарату парламенту і головного редактора газети «Голос України». Лідер Компартії Петро Симоненко повідомив журналістiв, що кожна парламентська сила вноситиме на обговорення свій пакет кандидатур, що пропонуються на пости голови ВР та його заступників. Самі комуністи визначилися зі своїми претендентами минулої п’ятниці на засіданні президії ЦК КПУ.

Політрада «Нашої України» обговорювала кандидатури від блоку в суботу. На день раніше Віктор Ющенко заявив журналістам, що «Наша Україна» вже визначила «трійку» своїх висуванців, але остаточне рішення повинні прийняти на зборах фракції «НУ» у понеділок. Лідер «НУ» не вважав за потрібне приховувати від преси претензії блоку на те, щоб новий парламент очолив саме його представник, але зауважив, що йдеться не про його власну кандидатуру. Версію про підтримку «нашеукраїнцями» спікера ВР попереднього скликання Івана Плюща лідер «НУ» не підтвердив, але й не спростував.

Тим часом сам Іван Степанович із розрахунку на допомогу «Нашої України» у реалізації його честолюбних задумів розвинув бурхливу діяльність — зокрема, щодо надання блоковi статусу рушійної сили чергового широкомасштабного об’єднувального процесу. За традицією вітчизняних політиків робити найбільш резонансні заяви або за кордоном, або у розмові з іноземними гостями, Іван Плющ на зустрічі з членами поствиборчої моніторингової місії європейських структур проінформував їх про те, що в Україні «прийшов час організувати організаційний комітет зі створення нової політичної сили», яка, зі слів І. Плюща, може стати основою «нової могутньої демократичної політичної партії», і висловив готовність брати участь у роботі цього оргкомітету. «Моральне право» на створення такої партії Іван Плющ (який, до речі, до цього дня перебуває, якщо не зраджує пам’ять, у лавах НДП, що входить до блоку «За єдину Україну!») закріпив за блоком «Наша Україна». А для того, мабуть, щоб «нашеукраїнці» не забували про свої моральні зобов’язання перед ним особисто, Іван Степанович без зайвої скромності вказав європейським спостерігачам на те, що сам він ішов на вибори як самовисуванець, однак його підтримували відразу два блоки — «За єдину Україну!» та «Наша Україна».

Тим часом за станом на середину вчорашнього дня про принципи розподілу портфелів лідери шести парламентських сил усе ще не домовилися, відклавши цю процедуру на, як кажуть, останній момент. Зі слів Віктора Ющенка, переговорний процес ускладнювало бажання «декого» «розписати все на двох чи трьох», хоч «абсолютна більшість» учасників переговорів схиляється, мовляв, до рішення «оцінити політичну потужність» партій і блоків.

До речі, якщо до 65 членів фракції КПУ додати 22 соціалісти, 24 «бютовці» (зі слів голови депутатської групи з підготовки першої сесії нової ВР Адама Мартинюка, це вже уточнені цифри) та 115 потенційних представників блоку «Наша Україна», вийде якраз 226. Цікавий збіг, чи не так? Тим більше, що В. Ющенко допускає можливість створення «тактичної більшості» з комуністами — у тому числі, мовляв, для голосування з кадрових питань. Із другого боку, без такого союзника, як Компартія, парламентським «контрольним пакетом» «Нашій Україні» «сотоварищи», мабуть, не заволодіти. Схоже, мрії комуністів про так звану золоту акцію починають збуватися, а їхні претензії на керівництво декількома провідними комітетами — бюджетним, економічної та промислової політики, оборони, закордонних справ і т. iн. — не такі вже й безпідставні. Принаймні торг, знову-таки, цілком доречний.

Але, навіть якщо лідерам цих чотирьох сил і вдасться домовитися між собою, не можна виключати, що фракція «Єдина Україна», до якої, за прогнозами її лідера Володимира Литвина, увійде близько 190 депутатів, та 30 об’єднаних соціал-демократів за сприяння декількох із тих «одномандатникiв», хто досі не визначився зі своєю фракційною належністю, зуміють протипоставити уявленню «четвірки» про внутрішньопарламентські розклади власне бачення. Поки жодних ознак компромісу між правими та центристами не спостерігається. Інакше лідери «Нашої України» і Соцпартії по-іншому будували би відносини зі своїми політичними опонентами, а Юлія Тимошенко, яка ще нещодавно говорила, що в ході зустрічі лідери парламентських сил прийшли до думки про необхідність «досить швидко, мирно, без яких-небудь протиріч узгодити всі питання між шістьма фракціями», не змінила б милість на гнів та не заявляла би про категоричне небажання фракції БЮТ голосувати за кандидатів від блоку «За єдину Україну!» та СДПУ(О).

Проте є надія, що тимократії (Юлія Тимошенко у цьому випадку ні при чому: тимократія — описана Платоном особлива форма олігархії, за якої влада належить привілейованій більшості) у новому українському парламенті все ж не буде. У працях англійського філософа та державного діяча Томаса Гоббса — одного із прихильників концепції походження держави із внутрішньо суспільних протиріч та непримиренних зіткнень (так званого суспільного договору) — йдеться про те, що поки люди знаходяться «у природному стані», тобто, поки немає держави, у суспільстві панує bellum omnium contra omnes — війна всіх проти всіх. Причини цього Гоббс бачив в особливостях людської природи: люди безперервно конкурують між собою, прагнучи пошани і благ, а конкуренція, у свою чергу, породжує заздрість, ненависть та у кінцевому результаті війну. Для того, щоб стримувати війну всіх проти всіх, потрібна, писав Т. Гоббс, спільна влада, про яку люди зрештою вимушені були домовитися. Думається, якщо замість слова «держава» до цієї формули підставити «структура нового парламенту», то у нашому випадку межею, дійшовши до якої новообрані депутати вимушені будуть домовлятись, є прагматичне усвідомлення ними необхідності створити самим собі умови для роботи та реалізації тих інтересів, які привели їх до парламенту, а не «сжигать топливо» у безрезультатній політичній боротьбі.

КОМЕНТАР

Сергій ТЕЛЕШУН, доктор політичних наук, президент фонду «Співдружність»:

— Сьогодні в парламентській грі відбувається абсолютно логічний процес виявлення своїх інтересів (групові, партійні, політичні, особисті). Щодо створення так званої більшості, то в Україні поки може йтися лише про ситуативну більшість, створену під виконання якогось завдання. Серед цих завдань у період початку роботи ВР 4-го скликання найголовнішими для кожної з політичних сил є: щоб представник від партії очолив парламент або хоча б став одним із заступників, а також отримати ключові комітети у ВР, що дозволить надалі визначати ідеологічну позицію, використати важелі влади, інформаційну складову, мати доступ до виконавчої влади, бути цікавими для неї. Всі наявні на сьогодні союзи партій і блоків, що перемогли на виборах, є «домовленостями з прицілом» і не є довготривалими. Можна сказати, що в даний момент парламентська гра перебуває в стадії «проти кого будемо товаришувати?» Навіть якщо буде домовленість між мегафракціями, то вона буде домовленістю «велосипедистів перед стартом»: якщо одні виграють спікера, значить програють комітети, якщо хтось виграє заступника, значить програє в чомусь іншому. Це система політичних стримань і противаг. Вона щоб грати потім і в більшість, і в опозицію, і в «золоту акцію». Тобто сьогоднішня ситуація абсолютно не буде визначати обличчя Верховної Ради. Вона може визначити лише появу окремих осіб. І лише після визначення осіб можна буде говорити про посилення тієї чи іншої політичної групи, про спробу монополізації або, навпаки, про перехід у опозицію тощо.

Процес обрання керівництва, на мою думку, надовго не затягнеться, хоча він, скоріше за все, буде болючим, iз елементами легкої любові й ненависті, можливими невеликими елементами істерик. Але довгим він не буде. Тому що до осені для багатьох ситуація буде кардинально змінена — хтось може набути додаткових очок у рейтингах, хтось втратити. Крім того, осінь — доволі складний період у соціально-економічному плані, й багатьом політикам буде дуже важко. Крім того, є багато бажаючих грати з тіньової сторони. Мені здається, зараз відбувається спроба домовитися щодо кандидатури або запропонувати особу спікера, яку, як багато кому здається, можна буде контролювати.

Наталія ТРОФІМОВА, «День»