«Зона розвитку»

Однією з проблем сучасної середньої школи, її інноваційного розвитку нині вважають недостатню її комп’ютеризацію, що, на думку багатьох експертів, є основною перешкодою на шляху поширення інформаційних технологій у навчальному процесі. Вчора в привітанні з нагоди Дня знань та початку навчального року Віктор Янукович висловився, що вважає розвиток інтелектуального потенціалу нації пріоритетом своєї діяльності. «Як Президент України своїми пріоритетами та завданнями національної безпеки бачу турботу про розвиток інтелектуального потенціалу нації, формування економіки, заснованої на знаннях», — сказано в ньому.

Нещодавно компанія «Майкрософт Україна» за підтримки Міністерства освіти та науки України провела онлайн-дослідження «Інновації в навчанні» і прийшла до висновків, що комп’ютеризація українських шкіл недостатня. Дослідження провели навесні цього року, опитали 3 864 українських педагогів, і висновки стосуються двох аспектів. По-перше, українські вчителі комп’ютеризацію в школі назвали недостатньою, а технічну базу — застарілою. По-друге, педагоги сказали, що «існує проблема недостатньої інтеграції наявних інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) до освітнього процессу». 83% учасників опитування відзначили, що основною перешкодою на шляху поширення інформаційних технологій у навчальному процесі є недостатня кількість комп’ютерів для учнів. За інформацією міністра освіти Дмитра Табачника, нині в Україні в 96% всіх шкіл є комп’ютери, у 86% — інтернет. При цьому, за даними «Майкрософт України», на початку цього навчального року в Україні на один персональний комп’ютер доводиться 28 учнів загальноосвітніх навчальних закладів. Аналітики компанії порівнюють, що у Європі та США в середньому аналогічний показник становить п’ять-сім чоловік на один ПК.

Опитування також показало, що педагоги й учні мають більше доступу до ІКТ за межами школи, ніж у класі. Наприклад, 70% учнів мають доступ до комп’ютерів поза школою, 74% мають мобільний телефон. При цьому яких-небудь істотних відмінностей у цих показниках для різних регіонів України не спостерігається.

— Сфера освіти — це пріоритетна область розвитку для побудови в Україні економіки знань — економіки нового типу, побудованої на інноваціях. Наше завдання — допомогти державі розвивати цю сферу ефективніше. Такі ініціативи Microsoft, як програма «Партнерство в навчанні» і конкурс «Вчитель-новатор», спрямовані на те, щоб передовий досвід кращих викладачів поширювався й приносив свої плоди суспільству. Тисячі українських викладачів підтримали наші починання й взяли участь в оцінці рівня використання ІКТ у навчальному процесі», — зазначив директор по роботі з державними органами й навчальними закладами «Майкрософт Україна» Владислав Радиш.

Також у дослідженні відзначається, що підготовленість у сфері ІКТ для вчителів уже не є найсерйознішою перешкодою для використання інформаційних технологій у навчанні — про це заявили 67% опитаних. В компанії «Майкрософт Україна» це пояснюють підвищенням рівня володіння ІКТ самими вчителями та ефективністю впровадження ІКТ в освіті. Втім, існують деякі регіональні відмінності в значенні цього показника. Так, якщо в Чернігівській області не оцінюють підготовленість у сфері ІКТ як серйозну перешкоду (для впровадження інновацій. — Авт.) 78% учителів, то в Миколаївській області таких — 61%.

Організатори обіцяють проводити такі дослідження щороку, аби «відслідковувати якісні зміни в українській освіті й темпи впровадження інновацій серед українських педагогів». Але чи можна інновації в школі пов’язувати лише з комп’ютеризацією, чи правильно між комп’ютером та інтелектом ставити знак рівності?

КОМЕНТАР

Костянтин КОРСАК, доктор філософських наук, кандидат фізико-математичних наук, директор Київського інституту освітньої політики:

— Те, що в Україні на один ПК припадає 28 учнів, — це величезна перевага нашої системи освіти. Повторю — пе-ре-ва-га. Тепер — фактаж. Я скажу абсолютно незаперечні факти, які будь-хто може перевірити. Так, є міжнародна програма тестування учнів-випускників основної школи і, по-нашому, тих, хто вже трошки навчається в середній освіті. Ця програма тривалий час покращувалася і приблизно з кінця 1990-х років вважається досконалою — заперечень до вибору запитань і до всього іншого більше немає... СРСР в цю програму не ввійшов, він брав участь у попередніх версіях цього тестування і в той час учні СРСР, в тому числі й України, займали дуже пристойні місця. Не перші — перші належали японцям і південнокорейцям, але були приблизно на місцях не далі шостого (за винятком однієї групи запитань, які стосувалися розвитку особистості та суспільства: наші учні просто не розуміли, що запитують). Також невисокі показники були у вирішенні нестандартних задач. Але загалом картинка була нормальною... Другий факт — у цій програмі постійно брала участь Японія. Японський приклад — ідеальний, якщо оцінювати, до чого приводить комп’ютеризація, яку вимірюють кількістю обладнання, яке поставили в школах.

Японія тоді була серед безсумнівних лідерів, але на 2000 рік внаслідок поглибленої комп’ютеризації освіти дуже втратила позиції, які тримала до середини 1990-х років. Так, 2000 року було три групи запитань. Перша — вміння читати і особливо розуміти тексти (використовувати матеріал). Друга група — математика, третя — природничі науки. Уже тоді Японія відстала. Вона була на восьмому місці з мови, на першому — з математики, на другому — з природничих наук. 2003 року в Японії з мови — 14-те місце, математика — шосте, природничі науки — перше. Дивимося 2006 рік. Японія з мови — 15-та, з математики — десята, з природничих наук — шоста. Це — результат комп’ютеризації. Причина в тому, що діти перестали розуміти тексти, а потім, внаслідок нерозуміння тексту, не могли нормально розв’язувати математичні, фізичні та хімічні задачі. Це не значить, що вони не вміли читати. Вони вміли промовляти слова, але ті слова не працювали всередині голови... Шок для Японії був дуже сильний. Тепер там второпали, що відбувається, і прийняли закон, який забороняє використання комп’ютерів на тих стадіях, коли дитина повинна тренувати ручку, свої пальчики і, відповідно, тренувати свій мозок. Це стосується володіння м’язовою системою, володіння звуковими сигналами і так далі. Протилежний приклад — Фінляндія. Ця країна зараз є не просто світовим лідером в освіті, а, здається, й у вихованні. Щось у цій країні було зроблено таке, що вони раптом стали світовими лідерами. Моя думка така: від батьків категорично почали вимагати розвитку в дитини мовлення разом із засвоєнням знакової системи. Себто, маленькі фіни одночасно вчаться і говорити, і читати. Внаслідок цього у фінів — мізки особливі, бо формування їхнє відбувалося в сукупності багатшої системи сигналів. І незважаючи на те, що рівень комп’ютеризації шкіл Фінляндії, по-моєму, абсолютно не нижчий від рівня Японії, наслідок — ось такий.

Ще один факт, доведений англійцями. Вони тривалий період вивчали, звідки приходять талановиті учні, які на це впливали фактори. Виявилося, що освітній рівень батьків — менш важливий, ніж наявність 500-т книжок, які в певному віковому періоді страшенно зацікавили дітей і вони їх самостійно прочитали. Наведу свій приклад: коли мені було п’ять років, я вже трішки навчився читати, я вимагав у мами книжку «Бойові кораблі»... Голова людини влаштована так, що вона потребує сигналів, а надходження тих сигналів має бути узгоджено з моментом дорослості цієї дитини і, як говорив Виготський, в дитини повинна розвиватися зона найближчого розвитку. Я можу сказати, що — не тільки найближчого, а й віддаленого. Взагалі повинна бути зона розвитку... Так що те, що в нас мало комп’ютерів, я вважаю позитивним аспектом нашої школи. А рухатися примітивним шляхом — збільшенням кількості комп’ютерів на одного учня — не треба.