Iнтерактивна подорож Чорнобилем

У 2021 виповнилося 35 років із часу Чорнобильської катастрофи. За цей період багато зроблено, аби запобігти таким трагедіям і зберегти пам’ять про героїчні вчинки людей, які врятували, без перебільшення, увесь світ від поширення радіації. Зокрема, цьогоріч у Національному комплексі «Експоцентр України» відбувалася мультимедійна виставка «Чорнобиль. Подорож». Її продовженням стала однойменна освітня та комунікаційна мультимедійна онлайн-платформа, яка нещодавно стала доступна громадськості. Проєкт створено за ініціативи Офісу Президента України Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України разом із Державним агентством України з управління зоною відчуження за підтримки Міністерства культури та інформаційної політики України.

Об’єднавши зусилля понад двохсот фахівців з різних сфер (від істориків до радіологів), фото-, відео— та аудіоматеріали різних інституцій (від Національного музею «Чорнобиль» до Центрального державного кінофотофоноархіву України ім. Г. С. Пшеничного), вдалося створити платформу, яка виконує багато функцій. По-перше,  це джерело правдивої інформації про Чорнобильську трагедію. По-друге, комунікаційна платформа для дискусії про розвиток Чорнобилю і збору та збереження історій людей, які пережили катастрофу. І насамкінець — це інтерактивна подорож Чорнобилем, сповнена мультимедійних елементів. Важливо, що сайт платформи доступний двома мовами — українською та англійською, завдяки чому й іноземці зможуть ознайомитися, наприклад, з розсекреченими документами того часу, що стосуються аварії на Чорнобильській АЕС.

Подорож розпочинається з уведення Чорнобильської катастрофи в ширший контекст — світових подій того часу й політики СРСР. І на тлі історій про те, що з міста Екібастуз до нинішнього Нур-Султану вийшов найдовший і найважчий потяг в історії, компанія Microsoft стала успішно продавати свої акції, виконано перший в історії безпосадковий політ навколо світу на експериментальному апараті Rutan Voyager, зведено міст короля Фахда між Саудівською Аравією та Бахрейном за майже мільярд доларів, факти про те, як у СРСР було порушено технології будівництва АЕС звучать ще більш промовисто. А спеціальний підрозділ про попередні аварії, де зазначено про секретність усього, що відбувалося на станції аж до того, що коли ставалися помилки, навіть персонал не знав причини, чому це відбулося — яскраво характеризує тогочасну радянську систему. І таких деталей у тексті багато.

Не менш важливим є і те, що на платформі покинуті колись міста немовби оживають, насамперед завдяки вміщеним історіям їхніх мешканців. Наприклад, є коментар Олександра Демидова, який працював у Палаці культури Прип’яті «Енергетик»: «У нас була найкраща дискотека в Київській області. На шістьох великих екранах із шістьох проєкторів одночасно ми показували слайди: їх міг бачити кожен відвідувач, у якій би частині залу він не знаходився. А у 1986-му на нашій дискотеці, першій такій в Україні, з’явився відеомагнітофон. Це був фурор! Я провів у Прип’яті свої найкращі роки. Навіть жалію людей, у житті яких не було такого міста». Сповнена розповідь і деталей, які допомагають по-новому подивитися на місто: про дивовижу на той час — супермаркет з візочками, 26 років як середній вік мешканців, 33 тисячі трояндових кущів у місті...

Розповідь про подальші трагічні події також наснажена характерними деталями: як люди не знали, що таке радіація; розводили й ловили рибу у ставку з водою, що охолоджувала реактор; як уже після аварії до знімальної групи американського телеканалу «Сі-Бі-Ес» застосовували метод «оманливого контакту» (а ті вірили, що говорять зі звичайними киянами), і як школярські тренувальні костюми (у яких діти репетирували програму 27, 28 та 29 квітня до свята Першого травня) під час здачі до шкіл мали високий рівень фону... І, ясна річ, значна частина розповідей присвячена героїчним вчинкам українців (як-от, коли ламалися роботи, люди наполегливо продовжували виконувати завдання).

Платформа розповідає і про нинішній стан зони відчуження, наголошуючи на тому, що тепер це унікальна територія дослідництва. «Тут відпрацьовують технології зняття з експлуатації енергоблоків і поводження з радіоактивними відходами, вивчають поведінку радіонуклідів у довкіллі, розробляють системи підтримки прийняття рішень при радіологічних аваріях», — зазначено на платформі. А також сайт містить розділи «Атом» і «Природа», де в інфографіці стисло подано численні відомості — від будови атома до флори й фауни Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника, розвінчано міфи про катастрофу на ЧАЕС і дано відповіді на питання, приміром, що таке радіоактивна хмара, як вода поширює радіонукліди, чим загрожують пожежі в зоні відчуження та ін. Є і розділ, у якому зібрані репортажі та мистецькі проєкти на тему катастрофи.

Водночас головним, ясна річ, є розділ «Люди», де зібрані історії ліквідаторів та їхніх дітей, звичайних жителів міста; тих, хто дитиною був вивезений з Чорнобиля, і тих, хто проживав у Києві на той час; вчених; людей, які брали участь у дезактивації постраждалих селищ... Свої історії можуть додати й відвідувачі сайту, заповнивши анкету. А також можна висловити думку про розвиток Чорнобиля — для цього варто натиснути на відео з дискусією фахівців у розділі «Сьогодні, завтра».