0,55 відсотка, або Що після перемоги?
31 жовтня я пішла голосувати десь об 11-й годині. Біля виходу з під’їзду мене зупинила жінка-швейцар і суворо- урочисто сказала: «Кларо Пилипівно! Весь наш дім уже проголосував — за Ющенка! Дивіться!» Я урочисто пообіцяла не підвести. А біля виборчої дільниці мені був ще один «знак» — назустріч йшли двоє чоловіків із пляшками пива в руках. Один суворо запитав: «Голосувати?» і на моє «Так» запитав ще суворіше: «За Януковича?» Побачивши моє заперечливе хитання головою, чоловіки стукнулися пляшками та схвально кивнули головами: «Наша людина!»
Це тільки маленький приклад того, що відбувалося в день виборів повсюдно. Люди дзвонили одне одному: радили й навіть наказували, кого обирати, підганяли йти на виборчу дільницю та безпомилково ставити «галочку там, де треба». А як хвилювалися, обурювалися, навіть плакали ті, кого не виявилося у списках!
Мабуть, ще більша напруга охопила мільйони людей у зв’язку з фантастично-безглуздо-незрозуміло-макабричною процедурою підрахунку голосів. Ця загадкова процедура навернула до кандидата від опозиції чи не більше прихильників, ніж уся — не дуже вдала — кампанія його штабу в період між двома голосуваннями. Найгеніальніший кінорежисер не зміг би поставити таку сцену масового напруження, очікування. І це — на території великої країни. Людей захлеснув високий вал обурення й опору корупції, всепроникаючій брехні, фальсифікації, нарузі над святинями.
А також — надії. На пристойне життя, на те, що в країні запанує правда та взаємна довіра; що люди постійно відчуватимуть увагу інтелігентної й доброзичливої влади та спокійно дивитимуться у майбутнє. Що на всіх владних рівнях будуть цінувати працьовитість, співчувати старості й підтримувати чесних людей, а не пройдисвітів.
Але чи відчуває, чи усвідомлює команда переможців, яка безмежна відповідальність за життя людей лягає на їхні плечі? Людей, що їм повірили, людей, яких об’єднала надія на краще життя?
Іноді здається, що не зовсім розуміє. Бо досі всі публічні виступи та акції опозиції присвячені одному — виграти вибори, прийти до влади, перемогти. Але що буде на другий день після переможних виборів? Як швидко люди — кожен громадянин України — відчують зміни на краще? Хочеться надіятися, що хоч хто б виграв, святий образ народу-заступника ніколи не буде закинуто кудись у темний кут. То буде великий, страшний гріх.
