АКТУАЛЬНИЙ КОМЕНТАР <BR>Володимир ГОРБУЛІН: «Військово-технічна географія» розширюватиметься

— Володимире Павловичу, що на «Авіасвіті» можна вважати українською родзинкою?

— Сьогодні авіакосмічні салони та міжнародні збройові виставки на своїй території проводять набагато більше країн, ніж безпосередньо творці й виробники складної техніки. Коло виставкових держав уже давно розширилося за межі навіть тих учасників світового ринку, які придбали ліцензії. Наприклад, виставки на власній території вже проводять такі держави, як Індія, Малайзія, Пакистан, Іран, ОАЕ й ряд інших. Україна, на території якої впродовж півстоліття розроблялися й вироблялися найсучасніші ракети й найпотужніші за вантажопідйомністю літаки, просто зобов’язана бути виставковою державою. Тому головною родзинкою можна вважати, що наші «Мрія», «Руслан», Ан- 70, Ан-140, Ан-74ТК-300 й ще цілий ряд розробок у галузі авіабудівництва, космосу, ракетобудування, радіолокації будуть продемонстровані в Києві всі разом. На жодній закордонній виставці цього зробити не вдалося б. Ще одна важлива тенденція в розвитку українського «Авіасвіту» — це розширення спектра продукції, що демонструється. Тепер на виставці можна побачити не лише літаки, а й, скажімо, нещодавно розроблену цифрову антенну ґратку для засобів радіолокації, створених за новими принципами. Або ж систему оптико-електронної протидії високоточній зброї, яка практично дозволяє уникнути поразки від зброї з використанням лазерного наведення. Ці розробки, безумовно, мають обнадійливі перспективи, особливо після торішніх подій 11 вересня. Актуальність захисту стратегічних об’єктів сьогодні різко зросла, й для високотехнологічних галузей ОПК України надзвичайно важливо мати можливість показати це всьому світу. А потенційним партнерам і замовникам треба дати можливість придивитися до вітчизняних розробок і технологій.

— Заяложене й, можливо, дещо болюче запитання: що можна сказати про теперішнє фінансування авіаційної та ракетно-космічної галузей? І що робити нині, коли коштів не вистачає?

— Кожна країна прагне того, щоб мати свої замкнені цикли виробництва, й особливо в таких наукоємних галузях, як авіабудівництво та ракетно- космічна техніка. В Україні історично існує замкнений цикл виробництва транспортних і військово- транспортних літаків, і його збереження — справа честі нинішніх керівників, безпосередньо причетних до цієї галузі. В сучасних умовах Україні необхідно активніше шукати шляхів інтеграції з іноземними розробниками й виробниками. Провести реструктуризацію й акціонування підприємств для забезпечення можливості появи інтегрованих структур спочатку всередині держави, а потім — і входження в транснаціональні корпорації й фінансово-промислові групи. Треба, щоб Ан-70 і ракетоносій «Дніпро» не залишалися вдалими спільними проектами в одному екземлярі, а щоб вони були лише першими з багатьох. Ну, а якщо говорити про перспективи фінансування, необхідний баланс корпоративного й державного фінансування в таких чутливих наукоємних галузях, як авіабудівна та ракетно-космічна. Але навіть досвід західноєвропейських держав свідчить, що такий симбіоз не вічний — роль державних коштів там усе менша, зате політична вага держав значною мірою спрямовується в русло забезпечення корпоративних інтересів. Для вітчизняних підприємств галузі важливо усвідомити — очікування милостині від держави мало що може змінити. Слід діяти.

— Як можна оцінити ситуацію з розподілом інтелектуальної власності?

— Безумовно, це не просте запитання. Якщо говорити про інтелектуальну власність на розробки виключно українського походження, тут слід жорстко стояти на варті вітчизняних прав. Але якщо йдеться про проекти, що почалися ще за часів СРСР, слід шукати компромісів. Тим більше, що спільний вихід на ринки деяких третіх країн може виявитися успішним лише за умови такого партнерства.

— Ви назвали вдалі спільні проекти з Росією. А з ким іще, крім Росії, може виступити Україна?

— Сьогодні можна відзначити досить тісну співпрацю з французами. Наприклад, з фірмами «SAGEM» і «GIAT Industry». Переговорний процес дозволяє сподіватися на успіх такої співпраці. Великі перспективи я бачу в співпраці з німецькими та ізраїльськими промисловими структурами. Зокрема в галузі авіації та ще в деяких інших галузях. Тому є всі підстави вважати, що такий підхід України до військово-технічної географії може пожвавити промислову сферу України й активізувати роботу в багатьох напрямках, де вона або проходить повільно, або припинена внаслідок фінансових обмежень.