Анатолій МАТВIЄНКО: «Я пропоную для Криму політику українства, а не українізації...»
Із новим головою уряду Криму визначалися довго. В результаті цю посаду зайняв Анатолій Матвієнко. В минулому — комсомольський працівник (1997—1990 рр.), президент Українського центру економічних і соціологічних досліджень (1990—1996 рр.), глава Вінницької обладміністрації (1996—1998), лідер партії «Собор», народний депутат України кількох скликань, голова комітету ВР з питань державного будівництва та місцевого самоврядування. Новий голова Ради міністрів Кримської автономії повинен вирішувати немало питань, у тому числі — як зупинити відтік із півострова інвестицій. Про це, а також про інші завдання та проблеми — в інтерв’ю «Дню».
— Анатолію Сергійовичу, ваш попередник Сергій Куніцин якось сказав, що він підтримує вас як політик, однак у вас є два чималі недоліки: у вас ще нема команди, і ви ще не знаєте Криму. Отже — як iде пізнання Криму, що вас вразило, що вам сподобалось, що не сподобалось? Як швидко ви зможете сказати, що вже достатньо знаєте Крим?
— Крим — це такий історичний, природний та соціальний феномен, який треба пізнавати все життя. Збагнувши, наскільки він глибокий, я думаю, що досконало і весь його знають лише одиниці людей. В моєму випадку мова йде про знання, достатні для управління, і я думаю, що для цього треба не так вже й багато часу. У всякому разі за останні тижні я пізнав багато чого дивного. Наприклад я давно знав, що тільки містам тут по 25— 26 віків, а Сімферополь чомусь святкує 221-шу річницю, то я дивуюся — наскільки треба себе не поважати, хоч би й депутатам міськради та міському голові, щоб вважати, що до Катерини II і Потьомкіна тут взагалі нічого не було. Чому не береться до уваги історія міста Ак- Мечеть? Дивно якось, що до цього часу ніхто навіть не подумав: адже ще й зараз збереглася велика частина міста, яка називається «старе місто», воно існувало до заснування нинішнього Сімферополя, то де ж воно взялось і скільки йому років? Мені здається, що в тому випадку, коли ще навіть Неаполь-Скіфський тут свого часу був столицею держави, хай і скіфської, то взагалі нема ніяких підстав святкувати лише 221 рік! А всі святкують і мовчать! То як же треба було зомбувати людей, щоб вони і не вимагали справжнього знання Криму?!
Що стосується команди, то я дійсно не привіз iз собою команду людей, виключно з якими я б працював. Для чого? Щоб і їх звинувачували в незнанні Криму? Тому переді мною стоїть значно складніше завдання, яке, на мою думку, успішно вирішується: тут є багато людей, які по-справжньому люблять Крим і піклуються про його справжнє зростання, готові самовіддано для цього працювати, а тому я в одній команді саме таких людей і виконую роль голови уряду. Хіба нема прикладів, коли управлінські команди створюються на місці? Є, і я впевнений, що так буде й цього разу, я з самого початку планував спиратися на місцевих професіоналів, поєднати їх досвід і своє управління.
Найперше мене вразило те, що я побачив: визначення «бунтівний», «неспокійний», «нестабільний» Крим — це вигадка політиків. Комусь було навіть вигідно надуватися та робити вигляд, що він працює в такому складному регіоні. Насправді Крим є нормальним, правда, дещо специфічним, не без проблем, звичайно, регіоном України, але всі проблеми тут не є фатальні, вони можуть бути успішно вирішені. Багатство Криму в багатстві його етносів. Російська громада має право на збереження своєї культури та ідентичності, і це слід поважати. Бо переважна більшість їх розуміє, що треба будувати Україну. А здивували мене українці, 24 відсотки яких тут навіть не чути. Ніхто так швидко не асимілюється, як українці. Вони живуть iз свідомістю меншини, хоч не є нею. І я не звинувачую цих людей, просто це мені сьогодні болить найбільше. Разом iз тим українці мають зрозуміти, що саме вони є фактором стабілізації і саме титульна нація, тобто вони, є найбільш відповідальні за те, в якій державі і як ми живемо.
Я пропоную для Криму політику українства, а не українізації. Треба створити умови, коли б усі етноси бачили своє майбутнє в цивілізованій державі й мали б мету будувати її в злагоді, бо інакше ця мета недосяжна. Це так би мовити «національна ідея» для Криму, і іншої не може бути, і саме вона приведе до успіху. А найбільше мені не сподобалась звичка політичних сил Криму вирішувати свої проблеми виключно на барикадах, в наметах, шляхом протистояння і боротьби.
Я цього не сприймаю. Тут стало правилом один з одним воювати замість того, щоб порозумітися і працювати разом. Чому кримські росіяни проти всіх, хіба серед них нема державотворців? Чому кримські татари на барикадах проти всіх? Хіба в них нема однодумців? Я побачив, що в Криму в останні шість десятиліть просто втратили вміння будувати багатонаціональну спільноту, поєднану спільною метою. І саме відновлення цього вміння має бути наступним етапом розвитку автономії, і це буде ключем до вирішення всіх проблем, адже Крим має надзвичайно багаті як природні так і людські ресурси, які слід використати на благо всім кримчанам і всій Україні. Тому багато сфер тут потребують реорганізації...
— Вас в Криму від самого початку сприйняли як реформатора. Оскільки ви про це вже заговорили, то що, з вашої точки зору, в республіці потребує реорганізації? На яких засадах ви плануєте це робити?
— Найперше, Крим має змінити філософію і зрозуміти, що раз в нього така потужна потенція, то слід не бути дотаційним регіоном і не виживати, як це було досі, а жити заможно і прибутково. Крим може жити найкраще в Україні. Для цього є все. Справа в кадровому потенціалі. Треба знайти і привести до влади такі кадри, які зможуть найбільш ефективно розпорядитися всіма багатствами республіки. Це зможуть зробити ті люди, які ставлять перед собою не особисту прагматичну мету, не переділ власності, а благо всіх. У мене є чуття, що якщо по закону, то всім всього вистачить. Увесь світ буде сюди їхати за здоров’ям і везти сюди інвестиції, треба тільки не спішити. І правильно розставити пріоритети: спочатку загальнодержавні інтереси, потім регіональні, потім партійні й особисті...
— Давайте поглянемо конкретно по галузях. Якого удосконалення, на вашу думку, потребує кримський курорт?
— Треба дивитись на речі об’єктивно. Крим має недостатню тривалість сезону, саме тому все дорого, втрачається конкурентоздатність. Туристична галузь в Криму це не тільки сонце й море, але й лікувальний потенціал, який використовується вкрай слабо — освоєна тільки невелика дещиця кримських лікувальних мінеральних вод та грязей. Зрештою, чому ми не робимо, як у Франції, свято молодого вина, до того ж у листопаді, коли сезон вважається закінченим, але кримський клімат ще сприяє відпочинку? Я впевнений, що приїдуть тисячі гостей звідусіль. Чому в нас слабо розвинені зимові види спорту, чому мало басейнів, аквапарків? Зрештою в Криму в плані курорту і туризму освоєно тільки Південний берег, це третина потенціалу, галузь слід поширювати на західний та східний Крим, треба освоювати кримський берег Азовського моря, Арабатську стрілку, де також величезні курортні та туристичні можливості, а там і до цього часу ще курортна пустеля! За рахунок цього кримський курорт може зрости вдвічі, а то й втричі. Великі надії у нас тут на нову державну програму «Морський берег». Ми сподіваємось, що в липні в Криму буде проведене виїзне засідання уряду України, на якому буде розглянута і програма «Морський берег» і проблема забезпечення півострова якісною питною водою. Ми сподіваємось, що поштовх курортові дасть виготовлення земельного кадастру, перегляд загальної стратегії розвитку курорту: від спорадичних кроків до цілеспрямованого розвитку на світовому рівні.
— Побутує думка, що економічна ситуація та інвестиційний клімат в Україні загалом та в Криму зокрема погіршуються. Чи це так? Чи розумієте ви, чому так карколомно ростуть ціни — можливо, цей процес хтось стимулює?
— Знаєте, наш бюджет цього року виявися перевантаженим соціально, і це зрозуміло, бо люди хочуть жити краще. В обіг викинуто значні суми коштів, які не збалансовані товарами. Підвищення цін зумовлене саме цим. Реальні доходи людей виросли за п’ять місяців на 35 процентів, та ще тіньова економіка дала своє. Сплески дефіциту пального, цукру, м’яса, — це адекватна реакція ринку на збільшення грошей в обігу, поштовх якому, до речі, зроблений попереднім урядом України, тому наш уряд має це контролювати. Інфляцію нам вдалося загнуздати, за останній місяць вона становить лише пів процента, хоч перші місяці сягала до чотирьох iз половиною. Сьогодні інвестиції призупинилися, бо влада наводить порядок, дотримується закону, і я думаю, що це призупинення інвестицій буде перекрите їх збільшенням через певний час. Точно так і економіка, якщо десь є спад, то це, виключно, через припинення незаконних махінацій з приватизацією, контрабанди, вимоги дотримання законів. І економіка через певний час наздожене втрачене. Але ми потужно підтримали людей: на тисячу відсотків піднялася допомога при народженні дитини, в п’ять-шість разів допомога сиротам, ми вперше вийшли на рівень пенсії, яка дорівнює прожитковому мінімуму, на 57 відсотків виросли зарплати бюджетників. Ви праві, ціни доганяють, вони всі рвуться до світового рівня. Такий економічний закон, і уряд буде все робити, щоб люди були спроможні все споживати за таких умов. Цей процес рано чи пізно мав відбутися і він випав саме на наш час, в цьому ніхто не винен, треба почекати, між кількістю грошей та товарів буде встановлений баланс, який буде задовольняти і товаровиробників, і торгівлю, і споживачів.
Сьогодні в Криму говорять, про наявність 50 інвестиційних проектів, але це такий мізер. Практично єдиний найбільш значну інвестиційну діяльність в Криму веде Національний Резервний Банк Росії через своє відділення в Україні, який в розвиток Алушти вклав десь з 100 мільйонів доларів. А решта — то сльози, бо нема стратегії, а великий бізнес, який не має стратегії не може розвиватися. НРБ — то серйозні інвестори, які дійсно демонструють цивілізовану політику інвестицій. Ми недавно зустрічалися з керівництвом НРБ і полагодили всі наші стосунки, вони зняли всі питання по Криму, змінили свій попередній намір припинити інвестування, ми будемо працювати далі загороджено і творчо, прозоро. Ми зацікавлені в співробітництві з інвесторами такого рівня і якості, тому ми будемо сприяти їм. Є певні проблеми з Києвом, але й там ми будемо захищати право НРБ працювати в Україні.
— Як, по-вашому, повинна розвиватися кримська енергетика, адже й досі Крим виробляє лише вiсiм відсотків електроенергії, повністю залежить від поставок автомобільного пального...
— Це проблема. Ми маємо перейти на нові генеруючі потужності, знайти можливість збільшити видобуток нафти та газу на шельфі наших морів, бо ми тут використовуємо лише маленьку дещицю того, що є. Ми вже домовились залучити сюди американських інвесторів. Нещодавно ми з НАК «Нафтогаз України» підписали угоду про розвиток нафтогазової галузі Криму. НАК бере на себе зобов’язання інвестувати в кримський регіон 168 млн. грн., що будуть спрямовані на розвиток соціальної сфери півострова й об’єктів господарського комплексу. Найважливішим пунктом угоди є договір про завершення будівництва газопроводу-перемички Суворово—Залізничне, котрий забезпечить надійне газопостачання Південного берега Криму і Севастополя. Також затверджена схема газифікації всіх населених пунктів Криму. Цим же документом передбачене нарощування обсягів видобутку газу на шельфі Азовського і Чорного морів і значне розширення розвідувальних робіт. Ми маємо кардинально розвинути виробництво енергії нетрадиційними шляхами, зокрема вітрової, ми плануємо побудувати невеликий, але достатньої потужності нафтопереробний завод, щоб ми мали якісний бензин, бо ця проблема вже відлякує автотуристів. В Криму загалом все має бути чистим, сам Крим має бути зоною високої якості...
— Чи задовольняє вимоги сучасної економіки кримський транспорт?
— Не задовольняє. Транспорт складова частина курорту, і вона все менше справляється з завданнями. Дорога на Ялту потребує серйозної реконструкції, щоб це зробити, треба мати пряму дорогу на Ялту в об’їзд Сімферополя, яка б розвантажила нинішню єдину трасу. І треба мати ще одну швидку дорогу на Ялту, хоч і платну, але високоякісну. Ми зараз і з поляками, і з турками, і з українськими комерційними структурами, наприклад ІСД, з державною компанією автомобільних доріг шукаємо можливості для фінансування такого будівництва. Зараз готується проект, він буде допрацьований iз урахуванням екологічних вимог, через один- два тижні буде оголошено тендер. Дуже важливо реально оцінювати свої перспективи, а не виношувати романтичні проекти типу будівництва моста або підземного тунелю через Керченську протоку в той час, коли там вантажів не вистачає навіть на паром...
— Чи є плани перебудови бюджетної сфери?
— Крим має бути донором, але це за рахунок зростання виробництва. Я тут ще можу сказати, що важливо розвивати місцеві податки, і комунальні підприємства, оскільки їх податки залишаються тут. На мою думку є можливості розширити підакцизне виробництво, оскільки акциз залишається Криму. Крім того, податкова сфера повинна інвестувати отримані кошти саме в розвиток кримського виробництва, курорту, а поки ці гроші просто проїдаються...
— Як ви представляєте міжнаціональні відносини в Криму та пропозиції стосовно зміни характеру автономії?
— Я вважаю, що треба поважати нашу історію, але всю історію, а не тільки окремих громад. Історія в 1944 році не закінчилась, насправді вона мала своє продовження, і я кілька разів говорив, що люди, які переселені в Крим iз Росії і України після війни — вони такі самі депортовані, тільки з меншим цинізмом. Не вони винні, що їх примусили їхати. Треба виходити з реалій. Автономія буде трансформуватися але повільно і виходячи з конкретних потреб людей: і кримські татари мають розвивати свою мову і історію, і росіяни, і українці, і інші народи. З цим не можна жартувати. Я вважаю, що, крім своєї мови, ми маємо вивчати російську мову, а також в українських школах всі кримчани мають вивчати і кримськотатарську мову. Це буде добрий жест на примирення. Але й українську мову треба вчити всім, інакше що ж то за держава...
— Наскільки відомо, ви вивчаєте кримськотатарську мову. Яких успіхів ви досягли?
— О, це виявилось досить складно. По-перше, дуже мало часу, два уроки на тиждень це мало. У всякому разі я маю мати хоч би уяву, що собою представляє мова кримських татар, одного з корінних народів України...
— Які ваші прогнози на вибори місцевих органів влади в Криму в березні 2006 року, зокрема наскільки конструктивними будуть вибори до Верховної Ради Криму?
— Я впевнений, в Криму вже ніколи не переможуть колишні сепаратистські настрої або кримінальні структури, не буде і реваншу прокомуністичних сил, як це було двічі в 90 хроках, Крим буде ставати все більше українським по духу, хоч і багатонаціональним регіоном. Політики, які переслідують приватні цілі, зараз не можуть перемогти. Виборці вже добре розрізняють, хто хоче вхопити щось собі, а хто буде працювати задля спільного добра. Ситуація, звичайно, не буде проста, однак і драматизувати її нема підстав.
