Андрій ЄРМОЛАЄВ: «Європа є вибором суспільства, і він незворотний»

Угоду у Вільнюсі підписано не буде. Про це свідчать останні настрої і заяви українського і європейського політикумів. Диво, звичайно, може статися, але для цього Києву потрібні серйозні фінансові гарантії. Принаймні, цього вимагає влада в Україні. Чому не думали раніше? Адже про ситуацію в економіці знали давно (статистика не рахується), тим більше, росіяни теж показали себе у всій красі із застосуванням відомих уже методів тиску на Україну. Промовчали, витримали. Тепер — прозріння? Ні, помилка.

«Проблема Тимошенко» якось сама собою відпала. Деякі єврочиновники навіть визнали — Євросоюз все-таки помилився з вимогами щодо України, головне, виявляється, тиск Росії. Нарешті. Але вже може бути пізно. «День» давно писав, що європейська сторона погано розбирається в українсько-російських стосунках і тих травмах, які існують у наших двосторонніх відносинах. Не кажучи вже про те, що «питання Тимошенко» важливе, але вся країна не може бути заручником цієї проблеми.

Що після Вільнюса? Які аргументи «паузи» і подальша концепція? Чи вплине на ситуацію Євромайдан? Говоримо з директором Національного інституту стратегічних досліджень при Президентові України Андрієм Єрмолаєвим.

«У ВІЛЬНЮСІ МАЮТЬ ПІДПИСАТИ ДОКУМЕНТ, ЯКИЙ ВИЗНАЧАТИМЕ ПЕРСПЕКТИВУ СПІВПРАЦІ З ЄВРОСОЮЗОМ»

— Пане Андрію, сьогодні вирішальний день у Вільнюсі. Як ви оцінюєте ситуацію?

— На мою думку, у Вільнюсі має бути підписаний документ, який визначатиме перспективу подальшої співпраці з Євросоюзом. Підстави для того, щоб провести поглиблені переговори з європейською стороною, звичайно, були. І вони були пов’язані з невирішеними проблемами стосовно програми адаптації української економіки. Зараз цілий ряд відомих європейських політиків, лідерів визнають, що недооцінка ситуації таки була. Інша справа, що, можливо, були різні підходи стосовно вирішення цієї проблеми. Тим не менш, після рішення українського уряду, маємо визначатися — що робити далі, що робити самій Україні. Я відстоюю пропозицію формування так званого європейського порядку денного-2014. Найближчим часом такі пропозиції ми з колегами підготуємо. Це має бути широкий план дій з боку української влади, громадськості, бізнесу стосовно подальших внутрішніх перетворень, орієнтованих на адаптацію зони вільної торгівлі та політичної асоціації з Євросоюзом. Паралельно, і це дуже важливо, також має бути напрацьоване власне бачення, більш чіткі пропозиції зустрічного плану ЄС стосовно України. Ці кроки треба зробити найближчим часом.

«ЧЕКАТИ ВІД РОСІЇ ОБІЙМІВ ЧИ ПОДАРУНКІВ НЕ ПОТРІБНО. МАЄ БУТИ СВІЙ ПЛАН»

— Якщо прогнозувати часові рамки. Коли можливе підписання угоди?

— Прогнозуються не терміни, прогнозуються те, з якою швидкістю ми реалізуємо необхідні внутрішні кроки. Необхідно розгорнути програму національного діалогу на всіх рівнях: від політичного діалогу стосовно законодавчих і програмових змін до прискорення модернізаційних реформ, перегляду планів, які були попередньо сформовані на 2014 рік по економічним змінам, переакцентуванням уваги з формального підвищення ефективності економіки до поглиблених структурних перетворень. Потрібна адаптація законодавства, прискорення конституційного процесу, в том числі, в плані змін політичної системи, концепції самоврядування, яка фактично готова. Також формування більш відкритої ініціативної програми секторальної взаємодії з Росією, тому що одна справа називати цифри втрат, а інша справа — розуміти, в яких проектах ми можемо співпрацювати, а які напрямки будуть пріоритетними в плані інтеграції в європейську економіку. Таке бачення має бути вироблене урядом і підтримане парламентською більшістю. Всі ці позиції мають бути закладені в європейський порядок денний-2014. Якщо їх буде реалізовано в прискореному режимі, то вже у 2014 році можемо розраховувати не лише на переопрацювання програм адаптації і положення угоди, а й на її підписання. Якщо ж це не буде зроблено, зрозуміло, що сумніви і претензії залишаться у двох сторін: України та Євросоюзу.

— Європейські політики вже визнають недооцінку ситуації, але українська влада також запізно заговорила про економічні компенсації (фактично на фінішній прямій). Чому не раніше?

— Це запитання коректніше ставити до уряду, тому що оцінки, розрахунки і ризики були в усіх дослідницьких матеріалах. Але питання не в оцінці ризиків, а в тому, чи є бачення їх подолання. Я вважаю, що зараз дуже важливий момент: можна лякати і зупинятися, а можна зрозуміти і рухатися далі.

— Як діятиме влада на російському напрямку?

— Україні потрібно просто сформувати свій прагматичний план стосунків із РФ, не допускаючи при цьому напруження. Росія дуже прагматична. Чекати від неї обіймів чи подарунків не потрібно.

 «МАЙДАНИ — ЦЕ БАЧЕННЯ, ЯКОЮ МАЄ БУТИ УКРАЇНА І НА ЩО ПОТРІБНО ОРІЄНТУВАТИСЯ»

— Як може вплинути на ситуацію протест молоді — Євромайдану?

— Я вважаю, що активність громадян, особливо молоді, а також той факт, що майбутнє пов’язується не просто з геополітичним рішенням, а з внутрішніми перетвореннями, європейським вибором, який у першу чергу пов’язується з майбутньою долею дітей, говорить про те, що це є внутрішнім вибором українців. Мова вже не йде про схід чи захід, мова йде про те, яким чином люди бажали б облаштувати Україну. Майдани — це бачення того, якою має бути Україна і на що потрібно орієнтуватися. Саме ця орієнтація є позитивною, тому що вона робить цей рух незворотним. Тобто європейський вибір є вибором суспільства і він незворотний. Я навіть порівняв би питання європейського вибору з питанням незалежності. Свого часу, розуміючи, які є ризики, ми шукали шляхи, яким чином мінімізувати їх і бути незалежними. Так і питання європейської інтеграції. Розуміючи ризики, ми маємо порахувати і мінімізувати їх. Ще один момент. Стосовно величезної кількості цифр, які зараз виникли. Часто-густо це не просто гроші, мова йде про те, скільки нам зусиль доданої вартості і власної праці варто докласти. Тоді європейський вибір буде незворотним.