Архаїчні міфи чи нова політика?

Глава російської держави дав (напередодні зустрічі держав Великої двадцятки у Санкт-Петербурзі) інтерв’ю «Першому каналу» і агентству Ассошіейтед Пресс (текст якого наводить прес-служба Кремля), де не оминув, зокрема, й питань російсько-українських відносин — з урахуванням європейського геополітичного вибору нашої країни та в контексті історії наших народів, тієї історії, яку в Кремлі завжди та незмінно йменують не інакше як «спільною».

Слід зауважити, що висловлювання Володимира Володимировича на цю тему, як правило, є доволі відвертими, «нестандартними» та викликають і в Росії, і в Україні певний резонанс. Згадаймо хоча б відоме твердження президента Росії про те, що «Росія перемогла б у Великій Вітчизняній війні і без України». І цього разу керівник Російської Федерації зробив низку заяв, котрі не можуть не привернути уваги українців (наші співгромадяни, сподіваємося, адекватно оцінять їх).

От, наприклад, пан Путін стверджує, що, «куди б Україна не йшла, ми все одно колись зустрінемося». Як розуміти це твердження? Як написала на своїй сторінці у «Фейсбуці» головний редактор газети «День» Лариса Івшина: «Звучить загрозливо!.. Але, взагалі-то, людина не знає історії. Прийнявши, як віру, її сталінську версію... Йому подобаються «наші пісні і танці»... а наше прагнення до свободи, повстання в таборах, які очолювали українці, наш Стус — ні?..»

Хіба очікуване підписання Україною Угоди про асоціацію з ЄС є рівнозначним «втечі» України від Росії на іншу планету? Само собою зрозуміло, що наші держави будуть партнерами, сусідами й зустрічатимуться не «колись», а постійно, щодня та щогодини. Далі. Показовим є обѓрунтування, до якого вдався Володимир Путін, кажучи, що «колись» ця зустріч обов’язково відбудеться, — «бо ми — один народ». Ось вам і повага до незалежності України, до її суверенітету... Навіщо це все, якщо «ми — один народ». І якби ж так думав у Росії лише її президент...

На тему «єдинонародності» східних слов’ян лідер Росії говорив охоче. «У нас спільна Дніпровська купіль, — заявив він (запитання: а що, 988 року існувала Російська держава? Чи Москва? Втім, у Кремлі ці запитання жорстко ігнорують), — у нас спільна релігія, спільна віра, у нас дуже схожі культура, мови, традиції, менталітет». Напередодні визначення геополітичного курсу України глава російської держави не знаходить інших аргументів, окрім застарілих міфів з імперського арсеналу XVIII — XIX століть...

Володимир Путін відзначив, що в роки Першої світової війни і наступних революційних подій «і білий рух, і червоні билися між собою на смерть, мільйони людей загинули під час громадянської війни, і ніколи не порушували питання про відокремлення України. І червоні, і білі виходили з цілісності Російської держави (імперії)», — резюмував він. Що тут можна сказати? Останнє твердження щодо схожості ворожого ставлення до української незалежної держави і Денікіна, і Троцького, і Колчака, і Сталіна — має під собою всі підстави (і «День» писав про це). А ось те, що «питання про відокремлення України ніколи не порушували» — це просто неправда. За що ж виступали 1918—1920 рр. Грушевський, Винниченко, Петлюра? Втім, у Москві це питання «не порушували» (хоч у позиції Леніна були свої підступні «нюанси»).

СОКИРИ З ВИГРАВІРУВАНИМИ ПОРТРЕТАМИ ПРЕЗИДЕНТА РОСІЇ ВОЛОДИМИРА ПУТІНА І ВОЖДЯ СРСР ЙОСИПА СТАЛІНА РОСІЙСЬКИЙ ХУДОЖНИК ВАСИЛЬ СЛОНОВ ПРЕДСТАВИВ У РАМКАХ СВОГО НОВОГО ПРОЕКТУ «ІСТОРІЯ РОСІЇ ХХ СТОЛІТТЯ — ВІД ЛЕНІНА ДО ПУТІНА» / ФОТО РЕЙТЕР

Загалом же можна сказати одне: попри «щиру турботу» про процвітання українського народу, що її постійно демонструє Москва, попри декларовану паном Путіним любов до української культури, мови, танців, музики («вони чудові, і я захоплююсь завжди ними»), — реально людина №1 в Росії не бачить і надалі не бажає бачити Україну як незалежну державу. Це дуже тривожно і свідчить про те, що попереду на нас чекають нові виклики.

Як слід розшифровувати заяви російського президента, говоримо з письменником, публіцистом, дипломатом Юрієм ЩЕРБАКОМ.

«БЕЗПЕЧНО БУДЕ ТОДІ, КОЛИ МИ ПІДПИШЕМО УГОДИ З ЄВРОПЕЙСЬКИМ СОЮЗОМ І НАТО»

— Пане Юрію, як в цілому прокоментуєте посили Володимира Путіна?

— Це інтерв’ю свідчить про великі єзуїтські здібності розвідника Путіна, який, кажучи компліменти на адресу української мови, культури, народу, водночас стверджує, що ми — єдиний народ. Він це робить доволі вправно і переконливо. Подібні заяви становлять базу для поглинання України Росією. Посилаючись на недавні події святкування Хрещення Русі-України (був присутній Путін), які завдяки українському керівництву було перетворено на політичний спектакль заради російських гостей, президент РФ створює небезпечний ѓрунт. Оскільки Росія хоче відтворитися як імперія (буде продовжувати відповідну політику щодо України), ми ніколи не будемо почуватися у безпеці. Безпечно буде тоді, коли ми підпишемо угоди з Європейським Союзом і НАТО. Питання членства України в НАТО зараз постає з новою силою, бо це є ключове питання безпеки України — чи будемо ми захищені від зазіхань сусіда.

Заяви Путіна дуже серйозні. Вони повинні бути оцінені як керівництвом України, так і широкими масами українського народу, тому що просто так це не робиться. Це нагадує погладжування хижої кішки: кігті приховані, але вони у будь-який момент можуть бути на поверхні. Я думаю, що це питання журналістом було підготовлено, оскільки в його постановці вже була очікувана відповідь з боку Путіна. Тобто претензії до українського народу. Якщо ми один народ, тоді виникає серйозне питання, чи взагалі доцільне існування двох держав. Це є продовженням тривожної стратегії Росії, яка усвідомила, що після підписання угоди з Європою виникне нова геополітична ситуація в Європі і світі. Це дуже серйозний акт. Тому вони почали надавати велике значення цій події.

В інтерв’ю Путіна містяться і економічні погрози. Треба підкреслити, що насамперед ці заяви розраховані на російського споживача, а потім на західного, який подумає: справді, для Росії буде загрозою, якщо європейські товари хлинуть на український ринок. Саме так подає це Путін. Він також піклується про наш ракетно-космічний, авіаційний комплекси. Що Україна робитиме з двигунами, на яких літають російські гелікоптери? Нічого не треба робити, українці і далі мають їх продавати, а росіяни — купувати. Ніхто не ставить питання, що негайно мають бути перервані наші зв’язки. Хто заважає Росії будувати Ан-70, від якого вони знову відмовилися під час останньої авіаційної виставки? До чого тут наша асоціація з Європою? Тобто у Путіна є багато фальшивих нот, які спеціально подають в м’якій упаковці, а насправді є ще одним жорстким попередженням Україні.

Гадаю, Президент України, виступаючи у Верховній Раді, підтвердив курс на європейську інтеграцію. Це дуже позитивний сигнал, який свідчить про те, що він справді хоче добитися реалізації цієї мети. Щодо цього, на мою думку, суспільство повинно підтримати євроінтеграційні плани влади. Це той момент, коли ми маємо бути об’єднані заради наших загальнонаціональних цінностей, які є вищими за партійні цінності.

— Відомо, що в Україні є досить потужне промислове лобі, яке виступає проти підписання Угоди з ЄС, зокрема є ряд відповідних заяв окремих депутатів-регіоналів — Царьова, Богуслаєва, Шуфрича. Із вашої точки зору, чи вдасться приборкати ці антиєвропейські хвилі владній команді?

— Я десь на 80 — 90% вже повірив у наміри Президента підписати цю Угоду, тому, гадаю, буде серйозна розмова всередині Партії регіонів. До речі, заява Путіна про українські двигуни для російських гелікоптерів була явно розрахована на те, щоб залякати того ж Богуслаєва. Але можу сказати, що нікуди росіяни не дінуться — вони купуватимуть українські двигуни, якщо ті будуть хорошої якості й за нормальну ціну. Подібні заяви розраховані на реакцію царьових і богуслаєвих. Звісно, державна мудрість полягає в тому, щоб поставити на місце передусім своїх однопартійців, які становлять основу режиму, закликати їх до порядку. Інакше бути не може. Якщо зірветься план українського Президента щодо Асоціації, це буде політична катастрофа насамперед для нього, адже вже всі люди повірили, що є бажання йти в Європу. Ставки стоять дуже високі. Вважаю, Президент це розуміє.

«ІЗ БОКУ РОСІЇ МОЖНА ОЧІКУВАТИ БУДЬ-ЯКИХ ПРОВОКАЦІЙ, У ТОМУ ЧИСЛІ І ЗБРОЙНИХ»

— Яка ваша думка з приводу того, що, за словами Путіна, Україні в рамках ЄЕП було б легше розмовляти з європейцями?

— Це давня пісня, він і раніше казав, що ми разом підемо в Європу. В Україні також були романтики, які прагнули реалізувати цю фальшиву ідею. Але Росія не збирається йти в ніяку Європу. Вона відбувається як самодержавний устрій, імперська держава, яка проголошує свій особливий шлях і свій погляд на всі події у світі. Разом з тим, катастрофічно погіршуються відносини Росії з США. Також РФ затіяла новий виток торговельної війни з Польщею. Тобто росіяни сьогодні фактично залишилися без союзників. Цей факт підкреслює й російська опозиція, яка говорить, що нинішня російська влада втрачає своїх стратегічних союзників і в рамках СНД, і з тими країнами, які готові були йти на співробітництво, — США та ЄС. Це — фатальний шлях у нікуди. Але як реалісти ми повинні розуміти, що такий шлях може загрожувати Україні великими неприємностями. Я завжди казав, що останні місяці до Вільнюського саміту будуть критичними. Із боку Росії можна очікувати будь-яких провокацій, включно зі збройними. Тому що після війни з Грузією Росія показала, чого варті всі її миролюбні заяви. До якої Європи вони хочуть йти спільно, якщо вони нас тягнуть в Євразію, до Воркути, Магадана, а не до європейських просторів демократії?

— Якими мають бути дії України в цій ситуації?

— Держава завжди має свої інструменти — це розвідка, контррозвідка, міністерство оборони, які повинні пильно ставитися до всіх тих явищ, які можуть бути виявлені з боку росіян. Має відповідно поводитися й прикордонна служба. Ми ж не відреагували на абсолютно безпричинне вбивство рибалок в Азовському морі. Врешті-решт, якщо вони виловили зайву рибу, це не означає, що їх треба холоднокровно вбивати. Сьогодні треба мобілізувати державу, не робити пропагандистські вигуки, нагнітаючи тривогу. Причому треба не розслаблятися навіть після підписання Угоди. Потім теж можуть бути провокації. Держава може діяти приховано, рішуче, не сіючи паніку серед людей, відповідати на виклики адекватно. Особливо велику увагу треба приділяти ситуації в Криму.

«В УКРАЇНІ Й ДОСІ ТРИВАЄ ХОЛОДНА ВІЙНА З ЧАСІВ 1918 — 1920 РОКІВ УНР»

— Про що, на вашу думку, свідчать слова Путіна: «...ніколи не порушувалося питання про відокремлення України»?

— Подібні заяви повністю ігнорують національно-визвольний рух. Тому що «білий» рух, а це — Денікін, улюблений герой Путіна, проголосив, що ніякої самостійної України бути не може. І це всупереч тому, що тоді вже існувала Українська Народна Республіка. Так само «червоний», інтернаціональний, більшовицько-кримінальний рух, який під облудними гаслами про самостійність і національну самовизначеність фактично проводив імперську політику. Посилатися на «білих» і «червоних», забувши про те, що в усіх провінціях колишньої Російської царської імперії (Грузії, Вірменії, Середній Азії, Україні, Білорусі) існували національні рухи, які бажали звільнитися від Російської імперії, так само, як і європейські народи бажали звільнитися від Австро-Угорської чи Німецької імперій, — це дуже тонка й фальшива гра з дезінформації тих людей, які не знають справжньої — царської, більшовицької історії.

— Чи не виникає у вас аналогій із сьогоднішньою ситуацією, коли звучать різні заяви, фактично ведеться боротьба щодо цілісності України, її зовнішньополітичного вибору?

— Згоден. Я завжди казав, що в Україні й досі триває холодна війна з часів 1918 — 1920 років УНР, бо частина тих, хто живе в Україні, не приймає ідею самостійності (таких людей все менше й менше). Ця боротьба триває. Ми бачмо, хто виступає за самостійне існування Україні, а хто хоче знову її поневолити. Але тим людям, які хочуть поневолити Україну, треба зрозуміти, що завойовники їм теж не простять. Це буде трагедія всього народу. Про це й думати страшно. Нам треба берегти нашу незалежність. Ніхто, крім держави, не захистить український народ. Це показали всі трагічні події, зокрема голодомори. Попри те, що наша державність погана, недосконала, нам треба триматися за неї. Треба розуміти, що ми — окремий народ, який розвивається за своїми історичними законами.