«Батьків, як і Батьківщину, підводити не можна»

Андрій Крищенко — родом з Донбасу, корінний горлівчанин, українець і патріот, 42 роки, полковник міліції. Міністр внутрішніх справ Арсен Аваков так написав про нього: «...Справжній офіцер. Рік тому до останнього захищав прапор України в Горлівці. Був, як вони думали, до смерті забитий озвірілими сепаратистами. Видужав. У найважчі дні після звільнення Слов’янська очолив район. Крищенко — мій вибір для Харкова в ці непрості часи. На допомогу новостворюваній команді. Допомагай, Харкове!»

«День» першим зі ЗМІ поговорив з новим очільником харківського міського управління ГУМВС України в Харківської області.

«СПІВРОБІТНИКИ МІЛІЦІЇ В ГОРЛІВЦІ ГОТОВІ БУЛИ ЗДАТИСЯ»

— Рівно рік тому, в квітні 2014 року, ви були начальником міськвідділу в своїй рідній Горловці. Чому там не вийшло втримати ситуацію?

— Бо співробітники міліції в Горлівці готові були здатися. Не можу так просто відповісти на запитання — чому. Але... Можливо, частині співробітників бракувало розуміння ситуації, розуміння, що в державі, подобається нам вона чи ні, має бути порядок, є присяга, а для багатьох це слово втратило своє значення. Ще в частини відбулася підміна понять: хотіли щось покращити, порівнювали це все з Майданом, ну, а виявилося, що посприяли зовнішній агресії. Можливо, їм не вистачило часу зорієнтуватися, а чітких життєвих настанов не було. І це біда не лише міліції. Я, Герман Приступа, Микола Зіков і частина інших моїх замів як сформовані люди мали чіткі пріоритети, ми чітко розуміли свої завдання і мали своє бачення ситуації й у країні, й у Горлівці. А хтось, можливо, не орієнтувався в масштабах країни і вирішив відійти, щоб тут, у місті, ні з ким не сваритися, але не подумав, що потрібно місто і його жителів захистити. Були і такі, хто однозначно хотів отримати якісь преференції у вигляді посад, не розуміючи, що в тій системі немає чітко вибудуваних пріоритетів, які спираються на закон: у тій ситуації правий той, у кого, грубо кажучи, більший автомат... Ми продемонстрували, що вивезли зброю, що її немає, йшли на компроміси, але вони вимагали дедалі більше, якихось присяг невідомо кому. І ми якоїсь миті зрозуміли, що далі на поступки йти не можна.

— Чи міг міський голова допомогти врегулювати ситуацію?

— Складно сказати. Були депутати, які приїжджали в кризові моменти до райвідділів і на якийсь час утримували всіх від непоправних кроків. Можливо, і тоді хтось мав приїхати. Але події розвивалися так стрімко, що вийшли з-під контролю.

— Для кого з тих, хто зробив усе це в Горлівці, буде якась амністія?

— Тут не ми ухвалюємо рішення. А позиція у держави така: щодо всіх, хто бере активну участь не лише в збройних діях, а й у побудові якихось систем начебто державної влади в цьому незаконному новоутворенні, порушено кримінальні справи, і надалі діям кожного буде надано правову оцінку. Це й у Донецьку, й у Горлівці, й у інших містах Донбасу. Це все розцінюється як створення злочинних терористичних організацій. І всіх, хто намагається налагоджувати роботу цих терористичних утворень, буде притягнуто до відповідальності. Чи буде амністія і для яких категорій — це буде рішення законодавчих органів країни.

— А якщо один з «замів» «міського голови» займається соціальною допомогою населенню, він теж підпадає під таку постановку питання?

— Так. Всі, хто займається узурпацією влади на території України, проходять по цих кримінальних справах. За рахунок чого вони там надають допомогу нужденним? За рахунок грошей, відібраних у інших? За рахунок розкрадання народного надбання? Адже там розпилюють заводи і шахти, і це не секрет. Держава наведе там лад. Є от приклад Слов’янська...

— Ви працювали там виконуючим обов’язки глави адміністрації Слов’янського району...

— Так. Ми там просто відновлювали життя. Урок у тому, що там, де Україна і держава — там порядок, мир , соціальний і економічний захист громадян, життя швидко впорядковується і входить у нормальну колію. Так, процеси йдуть важко. Наприклад, вже через два тижні після того, як повернули державний контроль над цією територією, там було виплачено всі соціальні платежі і підтримано нужденних. У Слов’янську попервах після звільнення був високий рівень неприйняття України, хоча в районі в більшості населених пунктів такого не було — там і прапори ніхто не знімав, і настрої були переважно проукраїнські. А в Слов’янську з часом відсоток тих, хто підтримує Україну, став зростати, тому що люди побачили, що їм допомагає вся держава і Західна Україна теж. Всі надсилали допомогу, всім світом відновлювали дитсадки, лікарні, школи, житло. Там зараз звичайне нормальне життя. Криза в країні, авжеж, і проблем вистачає, але в цілому — нормальне життя.

«НЕ ДУМАЮ, ЩО В ХАРКОВІ КОМУСЬ ВДАСТЬСЯ РОЗХИТАТИ СИТУАЦІЮ»

— Як будуватимете взаємини з колективом міськвідділу? Чи будуть кадрові рішення? Чи буде поліграф для того, скажімо, щоб не допустити повторення подій у Горлівці?

— Поліграф — це крайній захід. Як у Горлівці, вважаю, вже не буде, бо минув рік, люди вже в усьому розібралися і зробили свій вибір. Всі бачать, що відбувається на окупованих територіях, і, сподіваюся, більша частина людей не хоче подібного розвитку подій. Не думаю, що в Харкові комусь вдасться розхитати ситуацію. Якщо все це задавили рік тому на початку квітня, то зараз, думаю, тим паче ніхто не допустить подібного. Є у нас тут і добровольчі батальйони, є і національна гвардія, та й більшість харків’ян, думаю, приймуть правильні рішення. У тому числі й співробітники міліції. А з кадровими рішеннями ми почекаємо. Поки що колектив придивляється до мене, а я до нього. Ми вивчаємо один одного. До того ж безглуздо відмовлятися від тих, хто добре знає специфіку міста, так можна лише нашкодити. Будуть системні порушення, буде у когось нерозуміння проблем і небажання їх вирішувати — тоді і будемо з цими людьми працювати.

— У Дзержинському районі Харкова начальником призначено демобілізованого бійця без досвіду роботи в міліції. Вважаєте, що це правильно?

— Чом би й ні? Патріот, має воєнний досвід і досвід державної служби, певні знання, здібний, є величезне бажання працювати. Йому дістався найбільш проблемний район міста, де відбувається найбільша кількість різних подій і масових заходів. Ми повинні йому допомогти. Я повинен допомогти, це і моє обличчя тепер буде. Вважаю, це нормальне призначення.

«ПОЛІТИЧНЕ КЕРІВНИЦТВО ДЕРЖАВИ МАЄ ДБАТИ, ЩОБ НІХТО НЕ ЗМІГ УЗЯТИ РЕВАНШ»

— Які ваші взаємини з міським головою Харкова? Чи не завадить те, що у нього є певні проблеми з правоохоронними органами?

— Які взаємини у начальника міліції можуть бути з міською владою? Лише в рамках забезпечення життєдіяльності міста. Є Закон про міліцію, в якому чітко прописані функції міліції і порядок їх виконання. У нас сувора вертикаль підпорядкування. І тут нічого не треба вигадувати. Ми зараз створюємо міліцію, яка не будуватиме з кимось якихось стосунків поза законом. Є завдання, є їх виконання, є принцип невідворотності покарання за правопорушення. Мені б хотілося працювати в такій міліції, де все чітко, законно і прозоро.

— Опозиція — учорашня влада — прагне реваншу. Ви враховуєте це у своїй роботі?

— Не готовий міркувати на тему політичної боротьби. Я як міліціонер роблю свою роботу і стараюся все робити якнайкраще і відповідно до закону. А ось політичне керівництво держави має реалізувати всі позитивні напрацювання останнього часу і дбати, аби ніхто не зміг узяти жодного реваншу.

— Питання із совкового минулого: а чия ви людина?

— Давайте так: я співробітник міліції, а Арсен Борисович — міністр внутрішніх справ. Усі призначення, аж до начальників райвідділів, відбуваються за наказом міністра. З цього погляду уся міліція, і я зокрема, — люди Авакова. І в цьому немає політичної складової, суто службова. А за великим рахунком — усі ми люди Закону. Адже я політикою ніколи не займався у принципі.

— Навіть коли захищали прапор?

— Навіть тоді. Це була не політика, а вірність принципам і присязі. І все. Це просто чітке розуміння своєї ролі і свої внутрішні переконання, яких уже ніколи не змінюватиму.

«ЗАПРОШУЮ ВСІХ ХАРКІВ’ЯН ДО РОЗМОВИ ПРО ПРОБЛЕМИ МІЛІЦІЇ»

— Чи не заважає війна реформуванню міліції?

— Це стратегічне питання, а я не зовсім стратег (Посміхається.) Але. Реформи тривають. Ось у нас намічається реформа патрульно-постової служби. Зараз пілот цієї реформи в Києві і наступна на черзі Харківська і Одеська області. І все це широко висвітлюватиметься у пресі. Ось і побачимо, що заважає і як швидко це буде. Хотілося б швидше, але ж важливіша якість, погодьтеся.

— Харків’яни кажуть, що, за їх спостереженнями, на вулицях міста зменшилася кількість патрулів, і це їх хвилює.

— Я уважно з’ясую це питанням. Мало патрулів — додамо. Не потрібно, щоб люди хвилювалися. Незважаючи на те, що в Харкові я лише тиждень, вже мав зустріч з керівниками зовнішніх служб і вже знайомився з роботою міліції метрополітену, ми спільно оглянули проблемні місця. Користуючись нагодою, хочу сказати, що в мене є сторінка у Фейсбуці і я готовий реагувати на всі пропозиції, повідомлення і зауваження громадян — запрошую всіх харків’ян до розмови про проблеми міліції.

— Як у Харкові з так званою вуличною демократією — мітинги, акції, шини, пам’ятники тощо?

— Під час законних акцій ми зобов’язані охороняти порядок. І ніхто нічого тут не обмежуватиме. Ми нестимемо службу по запобіганню терактам і по охороні громадського порядку. Безладів бути не повинно однозначно. Є чіткий закон, і ми забезпечуватимемо його виконання — адже ми реформуємося заради цього!

— А де була патрульна служба, коли зносили пам’ятники, що здійняло стільки галасу?

— Так, була не зовсім зрозуміла мені ситуація. Там промайнула на відео присутність працівників міліції, які не відреагували належним чином, зараз проводиться перевірка. З’ясуємо причину такої неналежної поведінки і вживемо адекватних заходів. Кримінальне провадження відкрито, розслідування проводять слідчі міськвідділу.

— Як сьогодні справи з критерієм ефективності роботи міліції? За старих добрих часів тут відігравала велику роль статистика і, відповідно, реєстрація злочинів: скільки зареєстровано, скільки розкрито тощо.

— Сьогодні важливим є інше — довіра мешканців міста. Сьогодні більше немає сенсу приховувати злочини і не реєструвати їх. Зараз злочини реєструються суворіше, ніж раніше. Служба «102» працює цілодобово. Усі виклики надходять спочатку на архіватор і тільки потім до чергової частини райвідділу. Тобто фіксація в кількох місцях і нічого не приховаєш уже. Звичайно, важливим є розкриття як показник нашої роботи. Треба, щоб люди розуміли нас, а ми могли допомогти людям відновити їхні порушені права. Це головне. І ми до цього прагнемо. І якщо в когось щось не прийняли — повідомляйте мене у Фейсбук! Реагуватиму!

— Які пріоритети в роботі харківської міліції сьогодні?

— Ми прикордонна область, і в Харкові значна терористична загроза. Наше завдання — виявлення зброї і боєприпасів. І охорона масових заходів. Ми розуміємо, що тероризм дуже серйозна загроза. Якщо триває терористична атака — потерпають усі навколо незалежно від переконань, поглядів, віку тощо. Запобігання тероризму — сьогодні пріоритетне завдання.

— Часто плануєте спілкуватися з журналістами?

— Скажімо так: ми готові відповідати на запитання, бути доступними і прозорими. Суспільство має нам довіряти, й інформування його — одне з наших завдань.

— І на завершення розмови — які ваші особисті моральні пріоритети?

— Хочеться робити свою роботу максимально якісно, відкрито і чесно. І бути чесним перед самим собою передусім. А моральні авторитети у мене — батьки! У мене дуже гарні батьки, вони дуже добре виховали нас із братом, який теж працює в міліції. Їх, як і Батьківщину, не можна підводити.