Борис ДЕЙЧ: Більшість — гарантія від авторитаризму
— Борисе Давидовичу, наступні чотири роки роботи нового складу ВР Криму ви назвали «новим розділом» та «шансом, наданим історією». Не могли б уточнити, які саме завдання розвитку автономії ви плануєте вирішити, очолюючи її парламент, за цей час?
— Виборець добре розуміє, для чого він посилає у парламент свого представника. Найчастіше є потреба змінити на краще ту або іншу ситуацію в суспільстві, в економіці. І, звичайно ж, є надія, що депутати здатні на ці позитивні зміни.
Одним із головних завдань, які я ставлю перед собою та колегами, — це закріплення тієї згоди, якої ми досягли в ході формування владних органів автономії. На жаль, уся десятирічна історія нашої республіки складається з великих і малих конфліктів представницької та виконавчої влади. Тут і правова неврегульованість, і особистісні протиріччя, і заперечення окремими політиками основоположного принципу поділу влади. Усе це надто негативно впливало на темпи розвитку автономії, гальмувало процеси реформ. Я дуже сподіваюся, що відтепер Верховна Рада і Рада міністрів автономії працюватимуть як один владний організм. Ніхто не забере у нашого парламенту конституційного права призначати уряд автономії і контролювати його діяльність. Але при цьому ніхто і не давав нам права підміняти уряд у тих питаннях, які згідно з законом належать до його компетенції, а контроль перетворювати на дріб’язкову опіку та вишукування «бліх».
Дослідження на тему «Хто у домі господар?» або «Хто найголовніший?» — не тільки безперспективні, але й, безперечно, шкідливі. Тут краще пригадати крилату фразу поета «Сочтемся славой!».
Серед інших найважливіших завдань, які потрібно вирішити найближчим часом, треба відзначити традиційну для Криму проблему взаємовідносин автономії з центром. Баланс повноважень та відповідальності — ось головне, чого нам поки не вистачає.
— Аналітики останнім часом говорять про роль «малих груп» депутатів у парламенті. Що ви думаєте не тільки про роль більшості, але й про роль меншості? Які механізми використовуватимуться для врахування думки меншості та опозиції?
— Спочатку треба визначитися з термінами. Під «малими групами» можна розуміти і такі групи депутатів, які створюються не за політичною, а, наприклад, за професійною ознакою. Знаю, що у колег є плани створити групу енергетиків. Можуть депутати об’єднатися і за географічним принципом, лобіюючи інтереси своїх виборців у тому чи іншому регіоні. Звичайно ж, у парламенті автономії представлені і ті політичні сили, які вже з перших засідань заявили про себе як опозиція. Переконаний, що це цілком нормально…
Я та мої колеги по керівництву ВР АРК маємо намір зробити все можливе, щоб не ущемляти права депутатської меншості. Вже сьогодні видно, що більшість налаштована на позитивний діалог і готова сприймати всі конструктивні пропозиції своїх опонентів. У перспективі, до того ж недалекій за часом, парламент Криму повинен виробити чіткі «правила гри», за яких опозиція стане тією противагою, яка нікому у виборному органі не дозволить відчувати себе незаперечним авторитетом.
— Чи вважаєте ви за необхідне в чомусь змінити Конституцію АРК?
— Це досить складне і педантичне питання. Треба пригадати, в яких умовах приймали Конституцію АРК, як працювала Конституційна комісія, як це питання проходило у парламенті України. На жаль, припустилися багатьох помилок. Проте, як я вже говорив, Основний Закон автономії є повноцінним законом України.
Процедура внесення змін до Конституції АРК законодавчо прописана досить чітко. І якщо таке питання виникне, ми будемо строго дотримуватися букви закону. Було б великою помилкою перетворити Конституцію автономії на розмінну монету різних політичних сил, звести Основний Закон до рівня «інструкції з користування правами автономії», яка постійно змінюється. Перед нами стоїть інше завдання — виключити з тексту Конституції АРК усе те, що суперечить чинному законодавству України. З особливою ретельністю треба попрацювати над тими статтями, які говорять про бюджетні взаємовідносини автономії та центру.
— Як ви оцінюєте результати формування нового складу президії та уряду? Існує поширена думка, що в деяких моментах ви та глава уряду вимушені були йти на компроміс на шкоду якості...
— На відміну від наших старших колег по депутатському корпусу ВР України ми змогли вирішити всі кадрові питання на двох пленарних засіданнях, уникнувши багатоденної суперечки. Це стало можливим завдяки попереднім консультаціям сформованої за результатами виборів демократичної більшості, про які вже йшлося. Були, звичайно, й елементи політичного торгу. Але ми з Сергієм Куніциним намагалися максимально враховувати професійні якості при вирішенні будь-якого кадрового питання. Вважаю, що нам вдалося сформувати досить грамотне керівництво і парламенту, і уряду. На жаль, у цьому процесі неминучі й відомі недоліки…
До речі, серед тих, хто отримав керівні портфелі, чимало депутатів, які ще недавно були у складі наших опонентів із «Блоку Грача».
Дуже важливо й те, що вперше в історії нашої автономії високі державні посади займають представники кримськотатарського народу, обрані до складу вищого представницького органу влади по мажоритарних округах.
— Як ви оцінюєте перспективи подальшого вирішення проблеми репатріації кримських татар та їхню подальшу роль у житті Криму?
— Це складне питання знаходиться під безпосереднім контролем Президента України. Леонід Данилович особисто провів у Криму декілька засідань Ради представників кримськотатарського народу, на яких за участі членів Кабміну розглядалися найважливіші завдання найшвидшої адаптації депортованих до умов українського суспільства.
Одночасно через складнощі у фінансуванні багато програм репатріації затягуються, а значна кількість кримських татар живе в умовах, які і нормальними назвати не можна. Це означає, що потрібно на законодавчому рівні зміцнити державну програму повернення депортованих на свою батьківщину.
— Вас знають як фахівця у курортній сфері. Охарактеризуйте стан і проблеми цієї галузі в Криму, які перспективні завдання з її розвитку ви могли б запропонувати?
— Розвиток курортно-рекреаційної сфери Криму останнім часом набув деяких рис інтенсивного розвитку, але, на жаль, тільки рис. Поки не вдалося вийти на комплексну систему заходів стосовно підйому кримських курортів. Крім економічних причин, останнім часом цьому, як не парадоксально, заважали багато кримських політиків, у яких агресивна активність виявлялася якраз напередодні курортного сезону. Розбирання, відставки і мітинги, як відомо, не сприяють залученню гостей на кримські курорти. Проте ми з кожним роком спостерігаємо збільшення кількості відпочиваючих на півострові. А це стає можливим завдяки тому, що якість послуг, комфортність, рівень обслуговування зростають, а ціни пристосовуються до різних категорій забезпеченості громадян. Але ось парадокс — чим більше приїжджає до Криму відпочиваючих, тим меншу віддачу ми отримуємо до свого бюджету. Головна причина — непродумана податкова політика, що не враховує курортну специфіку. Крім цього, дуже заважає і те, що досі здравниці Криму належать багатьом відомствам, які мають різні пільги з платежів до бюджетів усіх рівнів чи платять податки за межами автономії.
Візьмемо, наприклад, взаємовідносини здравниці і влади курортного міста. Адже не можуть відпочиваючі весь час знаходитися тільки на пляжі, у номері чи у парку. Та ось вони виходять у місто, і воно зустрічає їх… недоглянутими вулицями, непродуманою торгівлею, транспортом, що запізнюється, та багато чим іншим, що контрастує із гарним враженням від будинку відпочинку чи санаторію. Адже місто або селище безпосередньо зацікавлені у відпочиваючому, який захоче — або не захоче! — приїхати сюди ще раз. На жаль, поки такої зацікавленості щось не спостерігалося. Звичайно, просити гроші у центру і звичніше, і легше. Цю практику будемо рішуче змінювати.
Узагалі необхідно багато змінити, у тому числі — ступінь відповідальності влади за свої вчинки і обіцянки. Насамперед почну з себе.
