«Бої» за Донбас у... Раді

Що спричинило емоції в парламенті під час розгляду двох президентських законопроектів, які стосуються окупованої частини Донбасу? «Як кількома ложками дьогтю зіпсувати бочку меду», — пише у себе в ФБ журналістка Ольга Лень. — Якби спеціально хотіли завалити закон, яким визнається агресія РФ, то найкращий спосіб — зміксувати це з Мінськими домовленостями і спеціальним порядком місцевого самоврядування. А потім можна нарікати на депутатів, ага». Отже як влада за допомогою законопроектів збирається вирішувати проблему окупованих територій? Насамперед їх повна назва: «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій та Луганській областях» (№7163) та «Проект Закону про створення необхідних умов для мирного врегулювання ситуації в окремих районах Донецької та Луганської областей» (№7164).

Перший момент — нинішня влада не хоче звикати до відкритості. Кулуарність — стала її невід’ємною частиною. Законопроекти були внесені буквально напередодні голосування, напевно, щоб менше вивчали і аналізували. Однак, це не завадило тим, хто розбирається висловити свої думки. А вони були як позитивні, так і негативні. Показово і те, що «законопроект, який носить стратегічне значення для України» (слова секретаря Ради національної безпеки і оборони Олександра Турчинова під час виступу з трибуни парламенту) розглядали за скороченою процедурою.

Другий момент — за що проголосували. Спочатку зазначимо, що в обидва законопроекти були внесені правки. Основною проблемою законопроекту №7163 (той, що основний) була стаття 7: «Під час здійснення органами державної влади України, їх посадовими особами політико-дипломатичних заходів із відновлення територіальної цілісності України в межах міжнародно визнаного кордону України забезпечується пріоритетність виконання безпекових положень Мінського протоколу від 5 вересня 2014 року, Мінського меморандуму від 19 вересня 2014 року та «Комплексу заходів» від 12 лютого 2015 року з метою створення необхідних умов для політичного врегулювання відповідно до норм і принципів міжнародного права та законодавства України».

«Статтю 7-му законопроекту «про реінтеграцію» в тому вигляді, в якій її запропонував Президент, голосувати не можна, — прокоментував «Дню» напередодні голосування народний депутат від НФ Дмитро Тимчук. — Ми не можемо давати в законопроектах посилання на якісь незрозумілі документи, які підписані ватажками терористичних організацій, і таким чином вводити ці документи в правове поле України. Відповідно при розгляді законопроекту в Раді буде озвучений вердикт комітету, де і будуть зазначені пропозиції до парламенту відредагувати статтю 7 з тим, щоб в ній не згадувались Мінські угоди».

«Окрім того, стоїть гостро питання верифікації, — продовжує депутат. — Як ми взагалі будемо визначати пішли з Донбасу російські військовослужбовці чи ні. Процес цієї верифікації лягає в тому числі на плечі наших силовиків, як Генштабу, так і правоохоронних органів та спецслужб. Вони мають відпрацювати відповідний алгоритм, адже на цей час у нас немає порядку ідентифікації російських військовослужбовців. Якщо в 2014 році вони не соромились воювати з власними російськими документами, то зараз все набагато складніше — вони всіляко маскуються під місцевих. Тому, повторюю, цей порядок їхньої ідентифікації після прийняття закону треба відпрацьовувати однозначно».

ЧИ НЕ ПІЗНО ПИТИ «БОРЖОМІ»? МОЖЛИВО, ІЗ САМОГО ПОЧАТКУ СЛІД БУЛО НЕ ДОПУСТИТИ «МІНСЬКИЙ КОТЕЛ», ПРО ЯКИЙ ПИСАВ «ДЕНЬ». А СЬОГОДНІ ВЖЕ ПОТРІБНО ВИХОДИТИ З ТІЄЇ СИТУАЦІЇ, ЯКА ФАКТИЧНО ІСНУЄ, І ШУКАТИ ОПТИМАЛЬНИЙ ВАРІАНТ / ФОТО АРТЕМА СЛІПАЧУКА / «ДЕНЬ»

«Кожна угода при її застосуванні повинна тлумачитися, — коментує ситуацію щодо статті 7 юрист-міжнародник Володимир Василенко. — Так ось в результаті тлумачення Мінських угод була домовленість про те, що пріоритет мають безпекові положення. Безпекові положення — це припинення вогню, виведення іноземних військ і їх озброєнь, встановлення контролю над кордоном. Така домовленість існує між учасниками Мінського процесу. Якщо ж прочитати «комплекс заходів» від 12 лютого 2015 року, то можна побачити мішанину, де в перших пунктах зазначається проведення виборів на окупованих територіях, а вже потім виведення військ. Такий алгоритм позбавлений логіки, тому що ніде в світі ніколи не визнавались вибори на окупованих територіях. В міжнародному праві немає жодного стандарту, жодної норми і жодного принципу, який би стосувався виборів на окупованій території».

В результаті було запропоновано внести правку в статтю 7, яка б передбачала замість згадки про Мінські домовленості, прописати необхідність виконання резолюції Ради безпеки ООН, яка визнає Мінськ-2. Але в цей час президія парламенту була заблокована депутатами, які незгодні з відповідним законопроектом, тому спікер Ради Андрій Парубій оголосив перерву в засіданні. 

Ще до голосування фракція «Самопомічі» закликала народних депутатів не підтримувати «так звані «реінтеграційні» закони Президента». «Ці закони не дають того, що мали б дати — не захищають солдатів, не допомагають людям та нищать українську державність. Про Крим взагалі забули. Це капітуляція та руйнація суверенітету України», — йшлося в заяві партії. Не голосувати за законопроекти планувала і фракція «Батьківщина». А от Радикальна партія вирішила підтримати частково — «за» законопроект про деокупацію Донбасу і «проти» продовження особливих умов самоврядування в ОРДЛО.

«В цілому за своєю філософією законопроект «про реінтеграцію» відповідає вимогам, які ми висували при роботі над документом, — підкреслив Дмитро Тимчук. — Наші основні пропозиції, за які ми боролись роками, були враховані. Зокрема це стосується того, що РФ названа агресором, а окупація — окупацією. В січні 2015-го року вже була Постанова Верховної Ради, де Росія називалась державою агресором, але тоді правових наслідків це не несло. В даному випадку ситуація протилежна. В законопроекті не просто прописано те, що РФ є агресором, а й вказується на відповідні наслідки — окупація окремих районів Донецької та Луганської областей та відповідальність РФ за те, що відбувається на цих територіях і таке інше».

Народні депутати, які закликали голосувати за законопроект №7164, який передбачає продовження на рік особливі умови самоврядування на частині Донбасу, аргументували свою позицію тим, що з цим пов’язані санкції Заходу проти Росії. За їх словами, щоб їх не зняли — потрібно голосувати. Чи дійсно це так?

«Щодо пролонгації так званого закону «про особливий статус», то я переконаний, що цього можна було і не робити, — наголошує Володимир Василенко. — Аргумент щодо того, що без такої пролонгації наші позиції на дипломатичному фронті будуть послаблені вважаю неправильним. Навпаки, якщо Верховна Рада не подовжила б цей закон, то у нас з’явився би інший аргумент — депутати не підтримали і все. Виконавча влада не може диктувати свою волю парламенту, який обраний народом. І це підсилювало б нашу позицію на міжнародній арені, тому що було б посилання на рішення парламенту і що треба шукати такі форми, які б не викликали у нього заперечень. Я завжди говорив, що не варто використовувати ті ж самі аргументи, які використовує Захід».

Отже, яким би не був результат голосування (скоріше законопроекти приймуть), якщо із самого початку влада нечесна із власним народом, це завжди має негативні картинку і наслідки для країни.