«Битва» в регіонах...

5 жовтня був останній день, коли кандидати чи партії могли відмовитись від балотування, а вже 6 жовтня має бути остаточно сформований список кандидатів на місцевих виборах. Тобто основні претенденти в міські голови вже відомі, хоча ще задовго до офіційного початку виборчої кампанії українські міста вже були завішані рекламою кандидатів, як і був заповнений агітацією інформаційний простір країни. Тож, яка наразі ситуація в окремих містах країни? Які на даний момент можливі коаліції в міськрадах?

«ОСОБЛИВОГО ЗМАГАННЯ У ВІННИЦІ НЕ ВИЙДЕ»

Олександр ЛОГIНОВ, політолог:

— Основний претендент на посаду міського голови Вінниці, як і у більшості обласних центрів України, — чинний мер. Децентралізація влади дала неабиякі фінансові можливості для місцевого самоврядування, а тому міські голови, якщо вони не є повними профанами, значну частину коштів пустили саме на благоустрій. Тому перед виборцями є доступні для огляду результати роботи.

Конкуренцію меру могли би скласти два типи кандидатів. Перший — від «брендової» політичної партії з високим рейтингом, яка б дала йому можливість «паровозом» виграти вибори. Другий — з конкретною, оригінальною і привабливою для виборців програмою змін та розвитку. Але рейтинг усіх політичних партій не дозволяє їм претендувати на одноосібну перемогу та забезпечення виграшу власного кандидата на посаду міського голови. А стратегічних концепцій муніципального управління не видно жодних. Тому й особливого змагання не вийде. Аполітичні у своїй більшості вінничани проголосують за збереження наявної стабільності.

У міській раді може скластися цікава конфігурація. За даними опитування соціологічної групи «Рейтинг», 53% виборців готові проголосувати за регіональну політичну партію, навіть якщо вона висуватиметься в одній області. Причина цього у тому, що загальнонаціональні партії мають значний рівень токсичності. А за місцевих можуть з тим аргументом, що вони — «свої». Місцевий регіональний патріотизм гратиме у цьому не останню роль. Хоча, за великим рахунком, нові коаліції у місцевих радах залежатимуть не стільки від генеральних ліній партій на столичному рівні, скільки від особистих зв’язків новообраних депутатів.

Основною інтригою власне виборів буде те — який відсоток бюлетенів виборці несвідомо зіпсують. Система відкритих списків є доволі складною у використанні. Тому кандидати, які агітуватимуть виборців голосувати за себе персонально — вписавши у бюлетень «цифру», ризикують заплутати навіть своїх прихильників, не кажучи вже про тих, кому політика мало цікава. Вирішальну роль у цьому могли б зіграти дисципліновані партійні структури, але те, що від них залишилося, за останні п’ять років остаточно розпалося.

А оскільки до виборів у такому форматі виявилися неготовими не лише виборці, а й кандидати, то у нових радах можливі «сюрпризи» у вигляді абсолютно випадкових людей.

«ПЕРШИЙ ТУР ВИБОРІВ ГОЛОВИ ЛЬВІВСЬКОЇ ОТГ ФАКТИЧНО ПОЗБАВЛЕНИЙ ІНТРИГИ»

Олександр СТАРОВОЙТ, аналітик, Львів:

— На посаду голови Львівської об’єднаної територіальної громади територіальною виборчою комісією зареєстровано 15 кандидатів. Одинадцять з них висунули політичні партії, четверо — самовисуванці.

Незаперечним лідером перегонів є чинний міський голова Львова Андрій Садовий. Його (як і минулого разу) висунула політична партія Об’єднання «Самопоміч». Прохід Садового до другого туру, причому з першого місця, соціологи не піддають сумніву.

Його суперником у другому турі, найімовірніше, стане його колишній перший заступник, народний депутат України Олег Синютка, висунутий партією «Європейська солідарність».

Інші кандидати вирішують більш прості завдання. Претенденти, висунуті політичними партіями, своєю виборчою кампанією мають на меті підтягнути рейтинги своїх політичних сил та допомогти їм пройти виборчий бар’єр і сформувати фракції у майбутній раді Львівської ОТГ.

Загалом тут хороші результати спроможні отримати Руслан Кошулинський (кандидат від ВО «Свобода»), Оксана Юринець (кандидатка від партії «УДАР» Віталія Кличка), Ігор Зінкевич (кандидат від партії «Варта»), Ярослав Рущишин (кандидат від партії «Голос»), впізнаваність і активність яких дозволить їм взяти суттєвий відсоток голосів і точно покращити показники їхніх політичних сил.

Невисокі перспективи в інших партійних висуванців. Юлія Гвоздович (кандидатка від Української Галицької партії), Ігор Кузьмак (кандидат від Народного Руху України), Ігор Телішевський (кандидат від партії «За майбутнє»), Наталія Ван Доеверен (кандидатка від партії «Духовна Україна») мають низьку впізнаваність, і їхній особистий рейтинг нижчий від рейтингів політичних сил, які їх висунули. Втім, ці політичні партії і самі не мають значної підтримки виборців. І максимум, на що можуть розраховувати, — це за сприятливих обставин подолати прохідний бар’єр.

Окремо треба сказати про кандидата на голову Львівської ОТГ Тараса Кльофу. На його результат спрацює, перш за все, бренд партії «Слуга народу», яка його висунула, однак кінцевий показник ні в СН, ні в Кльофи не буде надто високим. Хоча прохідний бар’єр партія «Слуга народу» у Львові, швидше за все, подолає.

Відмова від участі у виборах голови Львівської ОТГ Наталії Тимчій (партія «Батьківщина») та Володимира Гірняка (партія «Громадянська позиція») понижує перспективи цих партій на виборах до ради Львівської ОТГ. Однак у них є всі шанси подолати-таки бар’єр.

А от мета участі у виборах голови Львівської ОТГ самовисуванців потребує окремого дослідження. Жоден із них не має шансів потрапити до другого туру виборів. І їхні показники навряд чи додадуть якості до їхнього політичного майбутнього. Та і якусь суто технічну роль на виборах навряд чи вони зможуть виконати. Втім, як самовисуванці на посаду голови Львівської ОТГ зареєструвалися Ігор Васюник, Назарій Брезіцький, Юрій Бунь та Роман Матис.

Загалом перший тур виборів голови Львівської ОТГ фактично позбавлений інтриги. Єдине, що не з’ясовано, — яким буде відрив між першим і другим місцем. Тобто чи зможе другий кандидат ліквідувати цю різницю, переконавши виборців інших кандидатів голосувати саме за нього, а точніше — таким чином проти чинного голови Андрій Садового?

У ТВК на розгляді ще перебувають документи кандидата на посаду Львівської ОТГ Остапа Стахіва. Однак його участь чи неучасть у виборах абсолютно не вплине на результат виборів голови і ради Львівської об’єднаної територіальної громади.

«У ЛУЦЬКУ РЕЙТИНГОВІ ПОЛІТИЧНІ СИЛИ ПОСТАВИЛИ НЕ ЗОВСІМ СИЛЬНИХ ПРЕТЕНДЕНТІВ»

Віктор ГРИСЮК, громадський діяч, політолог, кандидат на посаду луцького міського голови:

— Станом на сьогодні на посаду луцького міського голови ми маємо 11 кандидатів, які подали документи, дев’ять з яких висунуті політичними партіями, і два самовисуванці. Основна боротьба буде за другий тур, оскільки наразі жоден із претендентів не має достатньої підтримки, щоб перемогти відразу в першому турі. Рейтингові політичні сили поставили не зовсім сильних претендентів, що свідчить про те, що вони не претендують на реальну перемогу, або про попередню домовленість з партією влади на Волині, яку очолює Ігор Палиця. Місто завішане зовнішньою рекламою кількох політичних сил, що витрачають дуже багато ресурсів, особливо як на місцеві вибори, і таким чином порушується принцип дочасної агітації. На жаль, новий Виборчий кодекс позбавив права балотуватися до міських рад, таких як Луцьк, громадян, які не представляють політичну партію.

Але світова тенденція розчарування партіями, політиками в цілому, дає шанс приходу нових облич, особливо з громадського сектору. Перепоною саме в Україні і в Луцьку зокрема, є велике розчарування політикою серед населення, активної частини суспільства, є значно меншою і ресурсна можливість. Великий бізнес та представники фінансово-промислових груп, які вкладають у свої «кишенькові партії», планують отримати відповідно лояльні для себе ради, щоб і далі залишатися монополістами послуг і керувати бюджетами міст, які після децентралізації дуже виросли, адже значна частина коштів залишається в громадах. Також спокусливим для бізнесу є можливість розпоряджатись комунальним майном, підприємствами та землею.

На цей момент, за даними різних соціологічних досліджень, від 40 до 60% мешканців Луцька не знають, за кого голосуватимуть. Це значний відсоток, який може вплинути на подолання 5% бар’єра та відповідний розподіл місць серед партій. Найбільші шанси побачити депутатів у міській раді мають партії: «Європейська Солідарність», «Свідомі», «За майбутнє» та «Слуга народу», на межі, але з хорошою командою, йдуть «Голос», також близькі до подолання прохідного бар’єра традиційні партії «Батьківщина» та «Свобода». Майже соціальним експериментом виглядає саме участь Еко партії БЕРЕЗИ, першим в списку є кандидат на міського голову, їх потенційний електоральний ріст до 20%.

«КАНДИДАТІВ ВИСУНУЛИ ІДЕОЛОГІЧНО БЛИЗЬКІ ПАРТІЇ, ЯКІ БУДУТЬ БИТИСЯ ЗА ОДИН І ТОЙ САМИЙ ЕЛЕКТОРАТ»

Дементій БЄЛИЙ, голова Херсонської обласної організації Комітету виборців України:

— Кандидатами на посаду херсонського міського голови зареєстровано сімнадцять осіб. Майже три четверті з них висунуті місцевими організаціями політичних партій. Членами партій є вісім кандидатів. Лише п’ятеро — самовисуванці.

Кандидатів висунули ідеологічно близькі партії, які будуть битися за один і той самий електорат — за колишніх «біло-блакитних» чи колишніх прибічників «майданних партій». Це показує низький рівень співпраці між партіями та їхню надмірну централізацію, коли долю місцевих виборів вирішують київські функціонери.

Також уже зараз бачимо, що вибори міського голови будуть брудними: у списках зареєстрований Юрій Колихаєв — двійник кандидата Ігоря Колихаєва, лідера політичної партії свого імені «Нам тут жити», якого багато експертів називають ймовірним претендентом на вихід у другий тур. Також серед кандидатів є ще одна людина, яка носить ім’я та прізвище відомого підприємця та місцевого політика, який планував балотуватися на посаду міського голови, але в останню мить вирішив іти в лавах партії Ігоря Колихаєва «Нам тут жити» — Юрія Рожкова.

Серед основних претендентів називають трьох осіб: херсонського міського голову у 2002 — 2012 р.р. Володимира Сальдо, чинного народного депутата-мажоритарника Ігоря Колихаєва та представника партії «Слуга народу», ректора Херсонського державного аграрно-економічного університету Юрія Кирилова.

Найбільший рейтинг — у Ігоря Колихаєва, передусім завдяки тому, що він перший, ще наприкінці минулого року, почав свою мерську передвиборчу кампанію. В його кампанії повністю відсутні політичні та ідеологічні моменти. Він уникає конкретики, акцентує увагу на розважальному аспекті. Весною та влітку активно надавав благодійну допомогу у вигляді продуктових наборів для соціально незахищених виборців. До речі, Ігор Колихаєв — виходець із «Блоку Петра Порошенка», ексдепутат обласної ради від цієї партії. Колихаєв єдиний із політиків, який на минулих парламентських виборах переміг на своєму окрузі представника «Слуги народу» й має всі шанси зробити це ще раз зараз. На це вказують оприлюднені нещодавно соціологічні дані групи «Рейтинг» щодо виборів міського голови Херсона.

Представник «Слуги народу» Юрій Кирилов є чинним депутатом Херсонської міської ради, який як й Ігор Колихаєв — виходець із «Блоку Петра Порошенка». Він веде виборчу кампанію під гаслом будівництва «нового» Херсона.

Володимир Сальдо розпочав свою депутатську кар’єру ще у 1998 році й не програв жодної своєї виборчої кампанії. Його тричі обирали міським головою. Потім він був народним депутатом. Довгі роки очолював обласну організацію Партії Регіонів та має досить специфічну негативну репутацію, але й досить багато своїх твердих прихильників. Зараз він будує свою кампанію на гаслах наведення ладу в місті. Кожен із цієї трійці має всі шанси потрапити у другий тур.

«У ДНІПРІ БОРИС ФІЛАТОВ ЯК МІНІМУМ ТОЧНО ПРОХОДИТЬ У ДРУГІЙ ТУР, А МОЖЛИВО ПЕРЕМАГАЄ І В ПЕРШОМУ»

Андрій ШУЛIКА, політолог:

— З приводу кандидатів у Дніпрі — можна сказати, що нинішні вибори сюрпризів не піднесуть. Усі кандидати на посаду міського голови досить відомі в місті, і, в принципі, усі вони довго перебувають у місцевій політиці. Серед основних кандидатів — чинний мер Борис Філатов. Досить серйозну конкуренцію йому становить лідер партії «Громадська сила», підприємець Загід Краснов. Іншим важливим кандидатом є Олександр Вілкул, колишній губернатор Дніпропетровщини. Він уже був конкурентом Філатова на минулих виборах мера Дніпра  2015 року й у нього досить значні рейтинги, велика впізнаваність у місті й області. Дніпропетровщина для нього рідна область, тому у нього є й підтримка, й свій електорат. Також є шанси у кандидата від партії «Слуга народу» Сергія Риженка — про це свідчать його рейтинги за результатами опитувань соціологів. Риженко — відома фігура в Дніпрі й області — він головний лікар обласної лікарні ім. Мечникова і депутат обласної ради. Ось між цими чотирма кандидатами, судячи з усього, й розгортатиметься передвиборна боротьба цього року.

Як і в будь-якому іншому місті України, зараз проводиться багато соціологічних досліджень, зокрема й фейкових або напівфейкових. Але всі вони свідчать, що до міської ради проходить ціла низка політичних партій. Досить сильні позиції у недавно сформованої партії «Пропозиція» Бориса Філатова. Великі шанси у партії «Слуга народу», «Опозиційною платформи «За життя», у партії «Громадська сила» і Блоку Вілкула «Українська перспектива». Також, за деякими оцінками, мають шанси увійти до міської ради «Європейська солідарність» і, можливо, «Батьківщина». Між цими політичними силами і йде основна боротьба.

Що стосується коаліцій, то тут важко сказати.  2015 року на виборах до міської ради перемогла «Опозиційна платформа», але буквально через півроку вона розпалася на окремі фракції та групи, і депутатська більшість була сформована зовсім інша. На перший план вийшли особисті  стосунки з переможцем-мером і стосунки між депутатами. І, як свідчить практика, тут партійність не настільки важлива. За всіма соціологічними розкладками, чинний мер Борис Філатов як мінімум точно проходить у другий тур, а можливо перемагає й у першому. Є різні дослідження, є коливання електоральної підтримки, але те, що Борис Філатов — головний кандидат, це очевидно.