Чому не вийшло «Досьє»
Про те, що в четвер активно проанонсоване «Досьє» на Олександра Ткаченка злетить з ефіру УТ-1 (телекомпанія «Ера»), парламентські кулуари здогадува лися заздалегідь. Хоча припускалося, що матеріал просто буде серйозно скориговано, прямі вказівки з показом спікера зникнуть, залишаться натяки і зв'язки.
Влада виявилася ще боязкішою, аніж можна було думати. Пересвідчившись (можливо, несподівано для себе), що спікер від перспективи «викриття» стає тільки злішим, у відповідь на анонси «строїть» СБУ, Генпрокуратуру, уряд і поблажливо сміється над Президентом, ляльководи з Банкової, схоже, злякалися і навіть, не виключено, розшаркалися перед «не першим» — на той випадок, якщо він дійсно виявиться «не другим».
Отже, Олександр Ткаченко показав — якщо не всій країні, то всьому політбомонду, що голіруч його не візьмеш, і майже недбалим щиглем поставив «противника» на місце. Причому, не внаслідок закулісних торгів (про їхню наявність можна здогадуватися), а цілком на сценічному майданчику, під світлом телекамер і під скрип пер.
Зрозуміло, злякавшись, Банкова (а телекомпанією «Ера» відають родичі голови СБУ і Президента) щось винайде як компенсацію за свою прилюдну ганьбу. Але це буде вже інша історія.
Тут, як здається, важливіше повернутися до версії, що вже викладалася «Днем». Неоднорідна АП своїми діями підтверджує: абсолютно не виключено, що деякі групи з ближнього оточення Президента, під славослів'я патрона й обіцяння йому безумовної перемоги, давно (і небезуспішно) відпрацьовують сценарій, за якого основним конкурентом Кучми стає Олександр Ткаченко. У такому випадку ті, хто «живе добре, а буде жити ще краще», без ризику чекають будь-якого результату виборів при другому турі Кучма — Ткаченко. При цьому камуфлюють свою безпрограшну лотерею для «тих, хто не доганяє» тим, що «загроза Ткаченка» набагато реальніша від суто червоної в особі Симоненка і червоно-коричневої в особі Вітренко, а тому може згуртувати навколо Кучми навіть тих, хто його на дух не переносить. Такий собі варіант «голосую — і плачу».
Насправді, головна мета на цьому передвиборному етапі полягає в тому, щоб закласти у свідомість Кучми думку про Ткаченка, як єдиного гаранта для колишнього Президента у разі його програшу. Дехто наполягає, перший, хто заїкнувся про це перед монаршою персоною, став би назавтра чи то жебраком, чи то недопущеним. Але за деякими відомостями, сміливці з такими розмовами в кабінеті №1 побували, і синців на їхніх фізіономіях від кинутих у гніві чорнильниць чи прес-пап'є спостерігачами не відмічено...
Так що не можна виключати, що команда про зняття «Досьє» пішла з найбільшого верху. Що це — свідчення тимчасової розгубленості чи усвідомлених дій на перспективу? Чи це просто маневр? У будь-якому разі багатосерійне кіно під назвою «Від пантеону до паноптикуму не так далеко, як здається» — тільки починається.
