Чому обшукують «свободівців»?

У зведеннях новин – новий політичний скандал, пов'язаний із партією «Свобода». Цього разу приводом стали обшуки у членів керівного складу організації. В Івано-Франківську – у заступника глави «Свободи», колишнього віце-прем’єр-міністра України Олександра Сича, в Бродах Львівської області – у ще одного заступника глави партії, колишнього народного депутата Олега Панькевича, у Львові – у колишнього депутата, керівника партійного суду «Свободи» Ігоря Янківа. Останньому передали повістку на допит 16 жовтня до Головного слідчого управління ГПУ.

Як повідомила прес-секретар Львівського відділення «Свободи» Леся Федів, причиною обшуків і виклику до прокуратури стали трагічні події 20 лютого 2014 року на Майдані Незалежності в Києві. За словами Федів, того ранку Панькевич носив поранених біля готелю «Україна». Своєю чергою Сич, будучи народним депутатом України, мешкав на 11-у поверсі готелю, з якого снайпери провадили обстріл активістів Майдану. «Мовляв. він може бути причетний до розстрілів або мати якусь інформацію», - повідомили в «Свободі».

Як варто розглядати чергу даних подій: політична розправа влади над опонентами чи логічна реакція на провокації свободівців? Коментує «Дню» політолог, директор соціологічної служби «Український барометр» Віктор НЕБОЖЕНКО:

- Коли у членів «Свободи» відбуваються обшуки, йдеться про певне зниження репутації партії на Західній Україні через ЗМІ, щоб її голоси відійшли «Блокові Петра Порошенка». Я не думаю, що Президент зважиться на відкритий публічний процес над лідерами «Свободи» - це небезпечний прецедент, який загрожує і йому самому. Зараз владі вигідно працювати, наприклад, з «Опозиційним блоком», тому вона не використовує проти нього методів тиску і залякування як проти «Свободи», яка стала відкритою регіональною опозицією.

Але обшуки, які тривають, нічого не дадуть, адже «Свобода» сама стала жертвою провокацій. Наприклад, влада знала про підготовлювану сутичку під Верховною Радою 31 серпня і просто діждалися, коли вона станеться, щоб зробити партію винною. Партія ж у провокаціях винна сама, але вона просто виявилася маріонеткою в руках інших.

Взагалі «Свобода» - це досить складний конгломерат декількох політичних груп. Перша – керівництво, до якого входить Олег Тягнибок разом зі старими українськими націоналістами, які раніше невідомо звідки отримали величезне фінансування і прорвалися до влади. Вони довели, що не вміють керувати, і на цьому їхня діяльність мала згаснути. Але, окрім них, там існує львівське угруповання, яке дуже сильно впливає на керівництво країни. Через це об'єднання, мабуть, відбувається контакт «Свободи» з Москвою, тому не варто всю партію вважати прокремлівською організацією. І, нарешті, там існує масовий елемент, який складається з екстремально налаштованих людей з українськими націоналістичними поглядами, – це середня ланка і рядовий склад.

Рядовий і середній склад не підозрює про провокаційні сентенції партійного керівництва. Своєю чергою керівництво думає, що йому вдасться ошукати бандитів, які засіли в даній організації. Воно не знає, як їх використовують напівкримінальні угруповання, які пронизали тіло «Свободи». І всі ці три сили в партії не контролюють одна одну.

Найбільша слабкість даної партії в тому, що, будучи масивною організацією, вона тягне в три різні боки. Через це для неї є декілька варіантів розвитку – вона або криміналізуватиметься і стане напівпідпільним львівським кримінальним угрупованням зі слабкими соціальними основами, або там стануться серйозні структурні зміни.