Чи запрацює ОПК?

Рекомендації з боку експертів щодо створення в Україні єдиного органу, який би курував оборонно-промисловий комплекс (ОПК), лунають досить давно. Особливо гостро це питання постало після початку російської агресії в Криму та Донбасі, коли потрібна була системна реалізація військо-технічної політики держави та координація з боку уряду підприємств оборонної промисловості. Але з 2014 року це питання не вирішувалося, бо попередня влада воліла керувати цим напрямком в «ручному режимі». Чинній владі також потрібен був рік, аби нарешті зробити конкретний крок в цьому питанні.   

16 липня Верховна Рада ухвалила постанову «Про призначення Олега Уруського віцепрем’єр-міністром — міністром з питань стратегічних галузей промисловості України». Відповідне рішення підтримали 250 народних депутатів. В це означає, що в Україні стартувала реформа оборонно-промислового комплексу, яку розробляв апарат Ради національної безпеки та оборони України. Що відомо наразі?

Будуватися міністерство збираються на базі вже існуючого профільного департаменту Мінекономіки. У структуру нового міністерства мають увійти державнй концерн «Укроборонпром», Державне космічне агентство України, Державна служба експортного контролю України, Державний науково-дослідний інститут інформатизації та моделювання економіки, а також окреме державне підприємство Павлоградський хімічний завод, що виробляє паливо для новітніх ракет. Керувати процесом і організовувати структуру буде Олег Уруський.

Чому саме на нього пав вибір керівництва держави? Олег Уруський має чималий досвід роботи в ОПК, що й зумовило вибір на його користь. Упродовж 1993—1996 рр. він очолював управління у Національному космічному агентстві України, а протягом 1996—2000 рр. — управління в апараті РНБО. У 2000—2003 рр. Уруський обіймав посаду першого заступника голови Державної комісії з питань оборонно-промислового комплексу України. У 2003—2005 рр. очолював департамент у секретаріаті Кабінету міністрів. 2005-го став першим заступником глави Міністерства промислової політики. У 2014 р. Уруський був заступником гендиректора «Укроборонпрому». З січня по серпень 2015 р. Уруський був головою Державного космічного агентства України. А з початку 2020 р. очолював приватну компанію «Прогрестех-Україна».

Якою бачить свою роботу сам Олег Уруський — які стоять завдання? «Я гадаю, що ми зосередимося на всьому, що стосується ракето-космічної галузі. Безперечно, займатимемося розвитком високоточної зброї, а також сучасної радіолокації. Такі речі, як автоматизація, роботизація, штучний інтелект мають бути серед основних пріоритетів. Єдина автоматизована система управління Збройними силами України — це вагома ціль. Її впровадження дозволить суттєво посилити можливості реагування військ на раптову агресію. Крім того, це відповідає планам євроатлантичної інтеграції, і ми тут маємо рухатися в тренді. Серед іншого, ми маємо досягти повної сумісності з нашими західними партнерами. Комунікація — це основне, з чого починається інтеграція. То ж, побудова стійких комунікацій, інфраструктури, опанування кіберпростору — це також виклики і завдання одночасно. Стріляти можна з буд-якого калібру, але щоб робити це ефективно, з потужним результатом, повинна бути якісна автоматизована система управління зброєю. І звичайно, з пріоритетних напрямків можна назвати ще протиповітряну оборону» (opk.com.ua).

Як оцінюють цей процес зі сторони? «На створенні такого центрального органу виконавчої влади профільні експерти наполягають вже шість років, — коментує «Дню» директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Валентин Бадрак. — Зокрема, фахівці переконані, що саме окреме міністерство повинно опікуватися ОПК, оскільки це передусім господарські структури. При цьому очільником міністерства має бути саме віцепрем’єр-міністр, оскільки в Україні існує аж 16 державних замовників. Серед них ключове місце посідає Міністерство оборони, але потрібно йти до певної уніфікації при закупівлі озброєнь. Головна мета цієї реформи в іншому, а саме забезпечити сталий розвиток оборонних технологій та технологій подвійного призначення. Саме на це покладається велике сподівання, що в межах міністерства з наступного року запрацює агентство з розвитку технологій, і воно забезпечить найбільш вагомі українські напрямки, які дозволять Україні створити асиметричну зброю протидії зовнішній агресії та посилить позиції України на світовому ринку озброєнь. Усе необхідне сьогодні для реформи є».

Ще один важливий елемент цієї реформи, каже Валентин Бадрак, це — забезпечення рівних прав підприємств усіх форм власності. Сьогодні, коли обсяг річного держоборонзамовлення виконує приватний сектор — близько 60 відсотків, а то й більше відсотків, підприємства з такою формою власності все рівно залишаться в нерівних умовах і правах в порівнянні до державних. Наприклад, фінансування підготовки виробництв для державних підприємств передбачено, а для приватних цього не передбачено. Ще один елемент це — забезпечити лібералізацію ринку. Перші кроки вже було зроблено ще до створення такого міністерства і призначення Уруського. Зокрема, внесені правки в постанову №1228 і від тепер, фактично, приватним підприємствам буде легше виходити на зовнішні ринки, вони самі будуть обирати чи співпрацювати з спецекспортером чи діяти самостійно. Але остаточної лібералізації ще не відбулося.

«Ми вважаємо, що це відбудеться, коли припинить свою діяльність ДК «Укроборонпром» — у нинішньому вигляді. На місці держконцерну мають запрацювати декілька самостійних холдингів, до яких зможу залучатися в тому числі й приватні підприємства під виконання певних завдань. Завдань дуже багато, але є й вузькі місця у цій реформі. По-перше, можуть бути складнощі зі знаходженням коштів для створення міністерства і агентства. Це перша проста перепона. Другий елемент це — створення команди однодумців. Бо результат залежить не тільки від віцепрем’єра-міністра. Тут повинна бути команда, яка покаже результат. Третій елемент — треба зробити так, щоб цій роботі ніхто не заважав», — наголошує Валентин Бадрак.

«Вже на етапі створення міністерства, і на етапі призначенні пана Уруського, можна було спостерігати розгорнуту війну проти цієї реформи, — додає експерт. — Крім цього, є незгода в «Укроборонпромі», керівництво якого, напевно, не дуже зацікавлене в тому, щоб трансформувати концерн в низку холдингів і вивести з «Укроборонпрому» в самостійне плавання всіх спецекспортерів. Це було б правильно на сьогодні і забезпечило б лібералізацію ринку та зростання можливостей України. Якщо реформа піде швидко, то з’явиться не тільки нова зброя, а в цілому Україна посилить свої можливості на світовому ринку озброєння. Зокрема, якщо Україна сьогодні торгує близько 700 млн доларів щорічно, то у майбутньому ця цифра може зрости до 2-3 млрд. доларів. Таке зростання може серйозно поліпшити розвиток українських технологій». 

Ми почали наш текст з того, що в Україні давно вже назріла і перезріла необхідність створення центрального органу виконавчої влади для реалізації військо-технічної політики та координації підприємств ОПК. Додамо, що в незалежній історії вже були певні практики в цьому напрямку: у 2000—2002 рр. існувала Державна комісія з питань ОПК; у 2012—2014 рр. — Міністерство промислової політики України. Вперше ж питання військо-технічної політики винесли в уряді на рівень віце-прем’єр-міністра у 1993—1995 рр., але ситуація коли Валерій Шмаров був віце-прем’єр-міністром України з питань діяльності ВПК була принципово іншою, оскільки він поєднував посаду міністра оборони. Тому сьогодні для України дуже важливо не наступити на старі граблі і розбудовувати напрямок ОПК на нових засадах.