Cуд над Пукачем і «символічна» дата

На відміну від п’ятничного судового засідання у «справі Гонгадзе», в понеділок було спокійніше. Але не без «моментів». Для початку інформація. 9 лютого Апеляційний суд Києва переніс розгляд скарги на вирок колишньому керівникові департаменту зовнішньої розвідки МВС Олексія Пукача, засудженого за вбивство журналіста Георгія Гонгадзе та викрадення і побиття громадського діяча Олексія Подольського, на 12 лютого о 11.00.

Таке рішення оголосив головуючий суддя Степан Гладій. Він пояснив, що перерву у справі оголошено у зв’язку з тим, що потрібно викликати на наступне засідання експертів з ГПУ, СБУ й МВС щодо можливості зняття грифу «таємно» з матеріалів «справи Гонгадзе». На засідання 9 лютого адвокат Пукача Григорій Демиденко підготував клопотання, у якому просив суддів призначити експертну комісію державної таємниці стосовно можливості розсекречення матеріалів справи.

«Суддівська колегія на чолі з Степаном Гладієм в цьому судовому процесі із самого початку пішли протиправним шляхом, — коментує народний депутат, представник Подольського — Віталій Купрій. — Сьогодні вони не знають що робити із абсолютно безпідставно раніше засекреченою справою, тому і вирішили скористатися порадою державних експертів з питань державної таємниць. Взята ними перерва має на меті — дати можливість суду розібратися як саме зняти гриф секретності з цієї справи».   

Чим же привернуло увагу засідання? Окрім традиційних вже дебатів Олексія Подольського і його представника Олександра Єльяшкевича з суддями, потерпілий Подольський зачитав заяву, яку приєднали до справи. Деякі цитати з заяви: «15 років тому, якраз 9 лютого, почалася ця справа. Георгію Гонгадзе залишалося жити 7 місяців і 7 днів. Тоді невідомий без жодного слова вийшов з тіні і з одного удару проломив кастетом перенісся О. Єльяшкевичу. Саме тому народному депутату Єльяшкевичу, що днями до того ініціював у Верховній Раді процедуру імпічменту президента Кучми. Коли Єльяшкевич прийшов до тями, він одразу покликав до себе українських журналістів. Знаєте скільки прийшло до нього? Один. Георгій Гонгадзе. ...Саме там — у реанімації, вперше прозвучало ім’я замовника — Л. Кучми. До оприлюднення плівок Мельниченко залишалося дев’ять з половиною місяців...».

Сам Єльяшкевич на минулому процесі 6 лютого згадував цей момент: «9 лютого мине 15 років як Кучма почав полювання на мене за мою професійну діяльність. Час спливає невблаганно. Це не той момент в історії України, коли ви можете творити беззаконня. Я вам казав, панове судді, що ви відкриєте цей процес, і ви його зрештою відкрили, а тепер я вам заявляю — ви не уникнете відповідальності, тому що занадто дорого платить наша країна за ваші протиправні дії. Весь світ знає, що творили Кучма і Литвин в Україні, а у нас за ці 15 років їх так ніхто і не викликав до суду — вони досі залишаються безкарними».

Також варто згадати ще деякі моменти з попереднього процесу, які шокували країну. В своєму клопотанні Олексій Подольський тоді просив відвід не тільки для прокурорів, а й для... Валентини Теличенко. І це — перша сенсація. Пізніше Подольський таки зняв вимогу щодо відводу Теличенко від процесу, але це не означає знаття його вимоги щодо перевірки Генпрокуратурою її можливої участі в незаконних діях. Друга сенсація — вперше в судовому процесі щодо Пукача взяла участь потерпіла у справі Мирослава Гонгадзе, яка заявила, що «я відчуваю небезпеку і не можу знаходитися поруч із Подольським».

Кульмінаціє же минулого засідання став виступ самого Пукача. І це третя — головна сенсація. «Представники Генпрокуратури і суддя Андрій Мельник змушували мене назвати замовниками інших осіб», — сказав тоді Олексій Пукач. Останнє суд вже зобов’язав перевірити Генпрокуратуру.