Дефіцит фондів

Фондовий ринок України ось уже декілька останніх років не радує прореформаторськи налаштованих громадян. Але як не дивно, людей, що заробляють на купівлі і продажу акцій, все ще багато. Вони ухитряються торгувати цінними паперами і досить солідно вимовляти слова «кліринг», «ділер» і «брокер». Роботу таким людям дають організатори торгівлі. На сьогоднішній день найпопулярнішим торговельним майданчиком на ринку є ПФТС — «Перша фондова торговельна система». Про поточну ситуацію на фондовому ринку — в інтерв’ю «Дневі» Ірини ЗАРІ, президента Асоціації ПФТС.

— Ірино Олександрівно, нещодавно український фондовий ринок нарешті дочекався хоч якихось приємних новин. У лістингу ПФТС відновлено акції АСК «Укррічфлот». Цьому передував скандал з делістингом. Розкажіть своє бачення цієї історії.

— На ПФТС, як і на будь-якій іншій біржі, є чіткі правила про лістинг і делістинг. Саме вони визначають критерії торгівлі цінними паперами на біржі. Тому, коли почалася історія з «Укррічфлотом», нам стало зрозуміло, що є підстави для процедури делістингу. А саме: «Укррічфлот» зареєстрував додаткову емісію акцій, і ми, як біржа, не мали про це ні офіційної, ні неофіційної інформації. Адже в цей час на ринку існувало значно більше цінних паперів, аніж вважали учасники ринку. До того ж до нас звернулися наші учасники, брокери і ділери, із заявами про те, що їх клієнти мають претензії до «Укррічфлоту». У цих заявах було написане буквально таке: «Недостовірне і невчасне надання інформації акціонерам, порушення ділової етики, невиконання чотиристороннього договору між АСК «Укррічфлот», охоронцем, маркет-мейкером і банком, відповідальним за сплату дивідендів». За нашими правилами, цього, безперечно, досить, щоб провести процедуру делістингу, тобто припинити обіг цих цінних паперів в торговельній системі. Коли це сталося, нам одні говорили, що ми відстоюємо інтереси іноземних акціонерів, а інші — що ми відстоюємо інтереси вітчизняних акціонерів. Насправді ж, ми робили і те, і інше. Тому що якби, припустимо, подали в суд іноземні акціонери, то тоді доля пакетів акцій десяти тисяч нових українських акціонерів також могла виявитися б під запитанням. Окрім того, в прийнятій нами ухвалі про делістинг було сказано, що ми висловлюємо добру волю до поновлення обігу цінних паперів «Укррічфлоту» в разі розв’язання всіх питань.

Після прийняття нами ухвали про делістинг «Укррічфлот» надав нам інформацію, котрої бракувало. Пізніше було декілька раундів переговорів «Укррічфлоту» з іноземними акціонерами і Європейським банком реконструкції і розвитку, який відкрив компанії кредитну лінію. І, зрештою, ці переговори завершилися компромісом. Але тепер ми маємо звернення від іноземних акціонерів. Це іноземні банки, які виступали маркет-мейкерами при обігові акцій «Укррічфлоту» на західних біржах, тепер нарешті їм виплачено дивіденди за попередні два роки, сертифікати «Укррічфлоту» обміняно.

Що стосується ринку акцій «Укррічфлоту», то на сьогоднішній день у торговельній системі є котирування як на купівлю, так і на продаж цінних паперів цього емітента. Щоправда, це невеликі пакети, і спред, тобто різниця між котируванням купівлі і котируванням продажу, не дуже маленька. Тобто це не найліквідніший ринок. Але я думаю, що коли емітент дійсно взяв курс на прозорість, на роботу з інвесторами, з акціонерами, то шанси на існування ліквідного ринку акцій цієї компанії безперечно зберігаються.

— Яка була роль Державної комісії з цінних паперів в розв’язанні цієї проблеми?

— Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку надіслала нам запит. Цікавилися, що відбувається з «Укррічфлотом», і які ми робимо кроки. Ми надали ДКЦПФР інформацію відповідно до запиту і були готові надати додаткову інформацію в разі необхідності. Але, судячи з усього, держкомісія була задоволена, і на цьому ми поставили крапку. Так що про якісь дії говорити не доводиться, йдеться про обмін інформацією. Ось і все. Хоча з погляду глобальних підходів, я вважаю, що Державна комісія з цінних паперів повинна робити набагато більше для затвердження нормального корпоративного управління в Україні. Адже зараз це визначили своїм пріоритетом комісії з цінних паперів Росії та Казахстану, і якщо наша комісія буде цим займатися так само, як у минулі роки, то український ринок відставатиме.

— Відносно нещодавно на ПФТС було призначено нового представника Держкомісії. Серед його завдань називалася необхідність удосконалення правил торгів, щоб торговельна система не була лише дошкою оголошень. Зараз ПФТС активно займається оновленням своєї документації. Чи це робиться з ініціативи держкомісії?

— Ми регулярно зустрічаємося з держпредставником на ПФТС. Дійсно, ми вводимо нові торговельні правила, але це не пов’язано із зауваженнями комісії, ми просто реалізовуємо свої плани. Сьогодні ПФТС залишається єдиним організованим ринком в Україні, де відбувається обіг цінних паперів. Добре це чи погано, не знаю — але це факт. Безперечно, ми повинні зробити так, щоб ПФТС стала повноцінною біржею, тобто щоб на ній не лише укладалися операції, але й щоб вони обов’язково виконувалися. Під словом «виконувалися» я маю на увазі кліринг і роботу депозитарної системи. Природно, в цьому процесі задіяно не лише нас. Тут якраз ми розраховуємо на допомогу Державної комісії, клірингового депозитарію.

— Як на фондовий ринок вплинула серія нещодавніх скандалів, пов’язаних з тіньовою приватизацією?

— Подивімося на приклад з «Росавою» — це простіше за все, напевно.

Насправді, скандал з «Росавою» почався дуже давно, ще на зборах акціонерів, які відбулися декілька років тому. Саме на цих зборах держава-акціонер проголосувала своїм контрольним пакетом за виведення всіх більш- менш ліквідних підприємства в ЗАТ СП «Росава». А акціонерам з боку ринку, на жаль, трохи забракло голосів для блокування цієї ухвали. Хоч весь ринок був проти, ПФТС робила заяви на своїх конференціях, говорила: «Панове, так робити не можна». Саме тоді це катастрофічно вплинуло на ринок акцій «Росави», курс вмить упав, і акції потім взагалі «пішли» з ринку. Саме тоді цим треба було займатися. Тому що кількість акцій, що обертаються на ринку за нормальною ціною, — це найістотніший чинник для визначення вартості компанії.

Якщо ж вести мову про той пакет акцій, який було продано на одній із товарних бірж у травні цього року, то його дійсно було продано за дуже низькою ціною. Безперечно, Фондові держмайна, мабуть, байдуже, за якою ціною його продано, тому що в нього проблеми виникають у будь-якому випадкові. Але з погляду побудови цивілізованого ринку, злиття і поглинання, процедури банкрутства все-таки було дуже істотно, за якою ціною його буде реалізовано. І ми всі повинні здобути з цього урок. Бо якщо дивитися знову ж на Росію, там дуже активно зараз обговорюється проблема оцінки вартості компаній. Зараз це там провідна проблема в галузі корпоративного управління.

До речі, навіть користуючись існуючими напрацюваннями, можна було запобігти ситуації, що виникла. Адже вже досить довгий час у ДКЦПФР розглядається пропозиція про обмін боргів на акції. Якщо прийняти грамотну версію цієї ухвали, то це могло б вирішити цю проблему. А так пакет продано за неринковою ціною.

— Чи є факти тіньової приватизації визначальними для стану сьогоднішнього фондового ринку в країні?

— Не можна говорити, що це провідний чинник. Тут логічніше говорити про сукупність чинників. Що стосується «Росави», то так, звичайно, — це вплинуло. До того ж там було порушено статтю 25 Закону «Про господарчі товариства». Що ж до падіння інтересу до акцій, то велику роль зіграло і зменшення кількості акцій у вільному обігові на ринку. Це насправді проблема 2001 року, і ми повинні будемо якось швидко реагувати на те, що кількість акцій, наприклад, енергетичних підприємств зменшується.

З мого погляду, курс у приватизації виключно на стратегічного інвестора принципово неправильний точно так само, як неправильним є курс виключно на дрібного інвестора. На фондовому ринку України обов’язково повинна перебувати у вільному обігові певна кількість акцій інвестиційно привабливих підприємств. Саме це дозволить мати інформацію про те, зростає чи меншає вартість підприємства, ефективний чи неефективний менеджмент, чи забезпечується цивілізоване корпоративне управління, без якого до нас не прийде іноземний інвестор.

Щоправда, радує те, що на ринку починають з’являтися нові інструменти. Наприклад, за останні місяці на ПФТС проведене розміщення корпоративних облігацій «Одеського коньячного заводу», ДАК «Титан».

— Як ви гадаєте, проблема полягає в боязні інвесторів працювати на українському ринку через політичну ситуацію чи у відсутності привабливих проектів?

— Найгостріша проблема — це звичайно дефіцит цікавих об’єктів інвестування. Подивіться на той же Казахстан, який почав займатися проблемою приватних пенсійних фондів раніше, ніж Україна. Пенсійним фондам у Казахстані зараз нема в що інвестувати. І питання стоїть про те, що в найбiльш крайньому випадкові треба буде інвестувати в іноземні цінні папери. А це — погано! Так що в нас іншого шляху немає — треба розвивати нові інструменти.