«Десятиліття Кучми» триває...

Учора був особливий день.

Чи міг хтось 15 грудня 2000 року, в момент старту акції «Україна без Кучми!», яка, як відомо, зрештою переросла в Майдан, передбачити, що одинадцять років потому проти Леоніда Кучми все ж буде порушена справа, але вже за півроку суд її закриє, бо... не знайде достатньо підстав, які б вказували на причетність Кучми до скоєння тяжкого злочину.

Печерський суд Києва задовольнив скаргу адвокатів Кучми, які вимагали скасувати постанову Генпрокуратури про порушення кримінальної справи щодо Леоніда Кучми. Дослідивши матеріали, додані до скарги, суд встановив, що фактично єдиною підставою для винесення першим заступником генерального прокурора Рената Кузьміним постанови про порушення кримінальної справи проти Кучми є аудіозаписи, зроблені Миколою Мельниченком. У той же час, як зазначається в рішенні суду, Конституційний Суд роз’яснив, що обвинувачення особи не може ґрунтуватися на доказах, отриманих у незаконний спосіб та особою, не уповноваженою здійснювати оперативно-розшукову діяльність. У зв’язку з цим суд встановив, що Мельниченко не є такою особою і, відповідно, суд дійшов висновку, що ці записи отримані незаконним шляхом, а також у суду виникає сумнів у механізмі їх отримання. «Отже, вони (записи) не можуть бути використані як докази», — зазначається в судовому рішенні.

І хоча Генпрокуратура ще вчора заявила, що оскаржить рішення Печерського суду, розклад української судової системи це навряд чи зупинить.

«Саме з діяльності судів наші громадяни формують своє ставлення до влади і держави в цілому: справедливе судове рішення — значить, і держава справедлива. Тому так гірко чути від людей час від часу різні критичні і навіть негативні оцінки». Ці слова Президент Віктор Янукович сказав днями на урочистостях з нагоди Дня працівників суду України, де був присутній, зокрема, Сергій Ківалов. Як ми розуміємо Президента!

Попри кричущість судового рішення, активної реакції громадськості та інтелігенції воно не викликало. І саме в цьому — головна драма. «Десятиліття Кучми» не завершилося, воно триває. Ми спостерігаємо наслідки грабіжницької та мародерської приватизації, дається взнаки «вихована» за десятиліття судова система.

А тепер запитання: чи вигідний увесь цей контекст нинішньому Президенту? Сумнівно.

До того ж, якщо порушена проти Кучми справа була хибною, то, може, варто вибачитися перед Леонідом Кучмою, а проти Рената Кузьміна порушити справу? А як тоді бути із «горою трупів», про яку в прямому ефірі говорив Ренат Кузьмін? А як же двоє мертвих фаворитів (Кірпа та Кравченко) Кучми?

Тимчасом Леонід Кучма роздає гранти та підтримує молоді таланти! Напередодні вирішального судового засідання канал ICTV показав у прайм-таймових вечірніх новинах сюжет-пастораль про благодійника Леоніда Кучму, який допомагає здібним українським дітям пробитися крізь терни до зірок і говорить про високе.

Цей впізнаваний «високий» стиль — незмінний супутник екс-президента.

До речі, рішенням суду Кучма не вдовольнився. Він заявив, що... рятуватиме свою честь. «Моя мета — не тільки реабілітація мене особисто. Справа моєї честі — повернення доброго імені не тільки Кучми, але й України, на чолі якої я стояв більш десятиліття», — заявив він. Екс-президент наполягає, щоб розслідування «касетного скандалу», пошук його замовників і справжніх винуватців убивства Георгія Гонгадзе були продовжені, повідомляє «УП».

«Якщо Леонід Кучма хоче знайти замовників резонансного злочину проти Гонгадзе, замовників злочину щодо Подольського, це можна зробити дуже просто — підійти до дзеркала і звернути увагу на того, хто там опиниться», — каже представник потерпілого Олексія Подольського Олександр Єльяшкевич.

Якщо ж кричущість цієї ситуації залишити за дужками, то необхідно зрозуміти: як бути із тим глибоким моральним розладом, яке переживає наше суспільство? Чи є сьогодні здорові сили, здатні цей розлад подолати? А якщо є, то де вони і чому вони досі не дали про себе знати?

Політичне середовище — інфіковане. У тому числі найактивніші учасники акцій «України без Кучми!», які абсолютно самоусунулися від коментування ходу справи Кучми. Значна частина інтелігенції — також (а дехто навіть став на захист екс-президента), а решта не бажають «втручатися в політику» (що ж це тоді за інтелігенція така?). А суспільство навіть не помітило, як опинилося втягнутим у дуже низькі практики, як аморальність стала нормою.

Хоча багато хто із росіян, яким ми симпатизуємо, нарікає на російську ситуацію та заздрить Україні, останні події в Росії довели, що в тамтешньому суспільстві є здорове ядро. І, очевидно, роль російської журналістики (тієї, яка протягом путінського десятиріччя не втратила себе) у формуванні цього ядра — непересічна. Великою мірою саме зусиллями журналістів не були «замовчані» зокрема вбивства Анни Політковської та Сергія Магнітського, а значить не поширився вірус безкарності. А що кажуть деякі наші акули пера? Справа, Гонгадзе, мовляв, втратила актуальність... От вона — роль журналістики, от вам корпоративна солідарність і звичайна людяність.

Про те, що означатиме вчорашнє рішення суду для країни, говорять учасники судового процесу, представники опозиції, експерти.

«СУДДЯ В ПРОЦЕСІ ПЕРЕВИЩИЛА СВОЇ ПОВНОВАЖЕННЯ»

Валентина ТЕЛИЧЕНКО, представник потерпілої Мирослави Гонгадзе:

— Звичайно, будемо оскаржувати, тому що рішення незаконне. Якщо суд засідає до 22.30, то вже не треба сподіватися на законне рішення. Якщо суд проводить судове засідання за один день упродовж 10,5 години з однією двадцятихвилинною перервою, то так само рішення буде очікуване. Це рішення ми будемо оскаржувати до Апеляційного суду, але я не виключаю, що і до Касаційного суду. Хочу звернути увагу, що в цьому рішенні суддя ні слова не сказала про покази Пукача... Йдеться про те, що на даному етапі суддя взагалі не повинна оцінювати докази. Вона повинна оцінювати їх наявність або відсутність. Суддя в цьому процесі перевищила свої повноваження. Генпрокуратура якимось дивним чином, замість того, щоб вибрати лише ті підстави, на які треба послатися, передала 26 томів справи (всього по справі 99 томів). Я думаю, що це було зроблено для того, аби за масивом матеріалів не можна було з’ясувати, що ж до чого має відношення. Скажімо, суд досліджував кілька томів, де йшлося про обставини виявлення в Таращі обезголовленого тіла, де йшлося про ті порушення, які допустили правоохоронні органи в Таращі, і потім були окремі працівники притягнуті до кримінальної відповідальності. Нащо це було передавати? Насправді, Генеральна прокуратура в цьому процесі зіграла не по закону. Також тут треба згадати, що рішення Конституційного суду, на яке сьогодні спиралася суддя, ухвалювалося конкретно під записи Мельниченка. В цьому судовому засіданні суддя повинна була дати оцінку тільки законності дій слідчого. Вона не повинна оцінювати законність дій Мельниченка.

«СПРАВА КУЧМИ ВИКОНУЄ РОЛЬ «ВЧИТЕЛЯ»

Олексій ПОДОЛЬСЬКИЙ, журналіст, громадський діяч:

— Це рішення було ухвалено навіть не Печерським судом, а напередодні — Конституційним Судом. Прокуратура лише підіграла на певному етапі. Як завжди, — дуже незграбно та непрофесійно.

Все це свідчить про те, що цю акцію сплановано. Питання полягає в двох площинах: перше — перспектива цієї справи з точки зору піару та політичного розвитку подій в сучасній Україні; друге — це питання справедливості правосуддя, інтересів людей, «очищення» України тощо.

Ви ж розумієте, що таке процес Кучми, тим більш — відкритий. Це треба викликати міністрів, щоб Потебеньки та подібні давали свої свідчення. Гадаю, такого ніхто не хоче допустити. Звісно, що це все «промазується» певними коштами. Тому треба було якось призупинити цю справу. На мою думку, ця акція й є цим призупиненням. Прогнозую, що перспектива цієї справи як політичної гри така: її буде поновлено напередодні парламентських виборів. Для цього знайдуться підстави. Може, сам Конституційний Суд ще раз себе прокоментує, знайдуться уточнення, й все це почнеться спочатку. Вважаю, що після виборів справа Кучми закінчиться, або ж буде ще «висіти», коли піде післявиборна торгівля за парламентський розподіл місць.

Що стосується перспективи про справедливість, то тут все залежить від українського народу. Подібні справи відбуваються водночас із очищенням суспільства: тоді, коли відбуваються якщо не революції, то цінні кроки вперед до громадянського суспільства. У цьому є перспектива для України. Україна, розчарувавшись в одному кумирі, зараз розчаровується в іншому. Українське суспільство стає «по-гарному» цинічним, воно дізналося ціну політикам — це веде до того, що найближчим часом з’явиться громадянське суспільство.

Справа Кучми виконує роль «вчителя» й все одно буде доведена Україною до кінця. Крім того, все буде залежати й від реакції міжнародної спільноти. Але, так чи інакше, знайдуться потерпілі, які обов’язково доведуть цю справу до Європейського суду з прав людини. Адже ця справа не є справою Гонгадзе і навіть Єльяшкевича. Річ у тім, що ці злочини та насильство відбулися після виборів. Злочини почалися напередодні другого обрання Кучми. Адже ті вбивства — Гетьмана, Чорновола — це була підготовка до узурпації влади Кучмою. Кампанія була задумана так: у другому турі не можна було сфальшувати перемогу Кучми, навіть при масштабних системних фальсифікаціях. Адже тут фальсифікація обмежена у своїх можливостях. Тому було потрібно, щоб Кучма в другому турі виборів опинився віч-на-віч з комуністом Симоненком. Для того, щоб люди справді за нього проголосували перед «червоною» загрозою. Така технологія була придумана в Москві, коли обирали Єльцина. Український же задум полягав у тому, щоб у будь-який спосіб протягнути Кучму до другого туру, й тоді він неодмінно виграв би у Симоненка.

Ющенко свого часу загальмував ці справи в обмін на певні преференції. Якщо Кучма думає, що вони зникли, то він помиляється. Особисто скажу, що по Гетьману Юрій Оробець передавав Ющенку докази: хто це зробив, і хто це організовував. Шляхи ведуть до Кучми. Якщо поєднати всі ці речі, які ведуть до виборів, то там ще знайдеться місце історії з фальшивим замахом на Вітренко, який теж організовували спецслужби Кучми. Такі самі сліди замішані й у справі Кравченка, якого також вбили як свідка. Однак вбити всіх свідків неможливо. Все це буде розглянуто.

Безумовно будемо подавати апеляцію. Але я знаю, що Апеляційний суд не задовольнить нашу скаргу, хоч хто б там був суддею. Поведінка буде приблизно така сама, як і в Печерському суді. Тому ми будемо подавати апеляцію для того, щоб задокументувати роль Апеляційного суду. Кожен раз і слідство, й прокуратура, й суди документують себе. Конституційний Суд, до речі, також себе задокументував. Я — оптиміст і вважаю, що все буде нормально, тому що наші люди мужніють, дорослішають. Але легко все не дасться, все буде довго та болісно.

«СТОРОНА КУЧМИ І СУД ФАКТИЧНО ВИЗНАЛИ ДОСТОВІРНІСТЬ ЗАПИСІВ»

Олександр ЄЛЬЯШКЕВИЧ, представник потерпілого Олексія Подольського:

— На таку ухвалу Печерського суду я чекав. Якщо, звісно, взагалі цей судовий процес можна назвати юридичним процесом. Я цілком переконаний: те, що відбувалося в Печерському суді, не має жодного стосунку ані до права, ані до моралі, ані до здорового глузду. Але тут сталася важлива подія. Суд за ініціативою сторони Кучми об’єктивно визнав: записи розмов президента України Леоніда Кучми, які було зроблено в його кабінеті, абсолютно достовірні. Печерський суд послався на ухвалу Конституційного Суду України від 20 жовтня, де йшлося про припустимість доказів чи фактичних даних, які не слід приймати як основу для звинувачення. Але в цьому разі йшлося саме про фактичні дані, тобто абсолютно об’єктивні відомості. Таким чином, пославшись на ухвалу КС, сторона Кучми і суд фактично визнали достовірність записів. Це істотно полегшує юридичні процеси, які проходитимуть за межами України і де використовувати корупційні схеми, що були застосовані, в тому числі й у цьому процесі, родині Кучми не вдасться. Там правосуддя здійснюється без огляду на те, хто перебуває на стороні звинувачення — пересічний громадянин чи людина, яка в минулому перебувала на владній посаді та заробила завдяки цьому величезні статки.

Я хотів би заспокоїти тих, хто спостерігав за цим процесом. Це не кінець історії з Кучмою. Це лише початок справжніх процесів щодо юридичної відповідальності Леоніда Даниловича. Переконаний: основні ухвали буде винесено не в Україні. Зважаючи на той чинник, що в основу ухвали Печерського суду було закладено абсолютну достовірність записів у президентському кабінеті, я не виключаю, що й в Україні через певний час теж можуть повернутися до розгляду справи Кучми. Це залежатиме від бажання ГПУ та влади загалом. Я не виключаю, що таке бажання в них може з’явитися через те, що родина Кучми взамін може пропонувати вельми вагомі аргументи і вартість цих аргументів буде цілком схвально сприйнято владою та Генпрокуратурою. Також я хотів би зазначити: те, що сталося в Печерському суді, показало, що потерпілих в юридичних процесах цілковито проігноровано. Знехтувано не просто їхні права, а факт їхнього існування. Те, що сталося на цьому процесі з Олексієм Подольським, коли суддя практично спровокувала його на неучасть у цьому судовому процесі, свідчить про те, що інтереси потерпілих у суді нікому не потрібні.

«КУЧМА МАЄ ВАЖЕЛІ ВПЛИВУ НА ВЛАДУ І СУДОВУ СИСТЕМУ»

Павло СИЧОВ, адвокат Миколи Мельниченка:

— Ми говорили про те, що буде така ухвала, ще після першого судового засідання 7 грудня. Усі сторони, які були проти скарги адвокатів Кучми, в цьому судовому процесі були позбавлені своїх прав. Потерпілому не дали можливості ознайомитися з матеріалами справи — час на ознайомлення суддя категорично відмовилася надати, не було вручено копії скарги... У ході вже самого судового процесу було вирішено дати копію скарги, проте її не було завірено. Чи відповідає вона взагалі тексту скарги, невідомо. Я вважаю, що суддя керувався вказівками Печерського суду та осіб, які зацікавлені в тому, щоб Кучма уникнув відповідальності. Я підозрюю, що ця ухвала йшла з Банкової. Риба гниє з голови. Кучма, попри все, має важелі впливу на нинішню владу і судову систему. Печерський суд, окрім усього іншого, дав оцінку плівкам Мельниченка, яку, насправді, має давати суд першої інстанції в ході розгляду справи посутньо. Але ми боротимемося далі. Епізод Гонгадзе і Подольського — це не єдиний епізод злочинів Кучми.

«МИ, ВИБАЧТЕ, ВИПАДКОВІ ЛЮДИ НА ЦЬОМУ «ВЕСІЛЛІ»

Андрій ФЕДУР, представник потерпілої Лесі Гонгадзе:

— Рішення суду було прогнозованим, тому тут мене нічого не дивує. Я не сумніваюся в тому, що воно набере чинності. Скоріше за все, це рішення я оскаржувати не буду. Ми, вибачте, випадкові люди на цьому «весіллі». Тому що зараз, насправді, з’ясовується ситуація між прокуратурою і захистом. Я глибоко переконаний в тому, що прокуратура апріорі не може програти справу Печерському суду. Тому що така у нас сьогодні правова система в державі. Але сталося так як сталося.

«ЦЮ СПРАВУ НЕ ЗАКРИТО...»

Валентин НАЛИВАЙЧЕНКО, голова політради партії «Наша Україна», екс-голова СБУ:

— Багато журналістів просто волали про те, що справу, порушену проти екс-президента Кучми, має бути доведено до кінця. Громадськість відразу вимагала (серед цих людей був і я): розслідування має бути відкритим і прозорим. Я очолював СБУ, коли ми розшукали Пукача, «принесли» його, зберегли для суду. Це ключовий організатор убивства, це людина, яка відрізала голову журналістові. І він був готовий давати всі свідчення — я це відповідально заявляю. Були всі шанси, щоб суд став прозорим.

Зараз виходить так: злочин є, журналіста вбили. Голову йому відрізали перевертні в генеральських погонах, тобто організаторів ми знаємо. Немає замовника. Мій висновок: ця справа не закрита й не повинна бути закритою, і в цьому ми солідарні з кожним журналістом, із кожним громадянином нашої держави — цю справу все одно буде продовжено. Замовників має бути названо й засуджено.

Два попередніх президенти України сиділи «на гачку» цієї справи. Кому тепер суддя, яка ухвалювала це рішення, і всі, хто її спонукав до цього, подарували цей гачок? Я відповім: вони повісили цю справу на теперішнє президентство Януковича.

Українське суспільство і світ так і не побачили відкритого суду над замовниками чи замовником. Не може генерал міліції відрізати голову людині, якщо він не мав злочинного наказу. У нормальній державі взагалі такого не може бути. У нас же це сталося. Значить, держава не нормальна. Значить, за це має відповідати конкретна людина. Справу не розслідувано, людину не покарано — залишається та сама система. Чому загинув студент Індило в міліції? Не тому, що винен тільки сержант чи лейтенант. Винна система. Винні ті, хто цю систему збудував, а зараз приховує злочини.

Анатолій ГРИЦЕНКО, лідер партії «Громадянська позиція»:

— З рішення Печерського районного суду складається враження, що основною причиною вчорашнього рішення суду є те, що Мороз та Мельниченко не занесли до райвідділу міліції заяви про те, що Кучма начебто скоїв злочин, а обмежилися усними звинуваченнями. Питання, яке треба адресувати Морозу і Мельниченку: чому вони не написали заяв у належний спосіб. З іншого боку, прокуратура зобов’язана реагувати на ті публікації у ЗМІ, в яких ідеться про скоєння злочину, тож, очевидно, вона мала підстави порушити справу проти Кучми. Чи викличе рішення Печерського райсуду суспільний резонанс? Я не очікую якоїсь хвилі невдоволення. Виросло ціле покоління людей, котрі про справу Гонгадзе мають дуже далеке уявлення. Ті, хто це уявлення мають, живуть у режимі злиднів, існування, про ганебні дії влади вони наслухалися стільки, що у них, на жаль, уже виробився дуже високий поріг нечутливості до неправди. Ще хтось прекрасно розуміє, що з моменту зникнення Георгія Гонгадзе пішов дванадцятий рік, немає в живих не тільки Кравченка, тож відтворити обставини скоєння злочину дуже важко.

«СТУДЕНТИ-ЮРИСТИ СМІЯТИМУТЬСЯ З ТАКОГО СУДУ»

Григорій ОМЕЛЬЧЕНКО, народний депутат України:

— Я ознайомився з текстом судового рішення і скажу, в першу чергу, не з точки зору політика, народного депутата України п’яти скликань, а з точки зору колишнього слідчого, за плечима якого багато років роботи і розслідувань кримінальних справ, з точки зору кандидата юридичних наук в сфері кримінального права і процесу, що більш абсурдного судового рішення з юридичної точки зору я ще не зустрічав. Для мене в цьому немає нічого дивного. Це було прогнозовано. До речі, коли мене просили прокоментувати порушення кримінальної справи проти Кучми, я сказав, що це — одна зі складових багатоходової спецоперації, щоб відволікти увагу, в першу чергу, Європейського Союзу, Парламентської асамблеї Ради Європи, багатьох державних діячів Європи та США, увага яких була прикута до розгляду в Печерському суді справ Юлії Тимошенко та Юрія Луценка.

Постанова про порушення кримінальної справи була розрахована на те, щоб якимось чином змістити акцент громадської думки. Нібито правоохоронні органи у нас незалежні, судова система незалежна. Я попереджав, що постанова про порушення кримінальної справи буде скасована, щоб в такий спосіб обілити Президента Кучму. Рішення Конституційного суду з приводу аудіозаписів дає можливість двоякого тлумачення. З юридичної точки зору рішення суду є абсурдним. Якщо його прочитають (а повний текст, звичайно, буде опублікований в пресі) студенти, які закінчили курс кримінального процесу, вони будуть сміятися з такого суду. Це була не помилка, а спеціально розроблена владою ще за часів Кучми операція.

Як не дивно, цій спецоперації підіграли і журналісти. Адже вся увага спрямовувалась на форми причетності Кучми у вчиненні злочину проти Георгія Гонгадзе. І ніхто не звернув уваги на те, про що я не раз говорив, що треба розслідувати не один злочин, вчинений проти Г. Гонгадзе і причетності до нього Кучми, а всю систему злочинів, які були зафіксовані на плівках майора Мельниченка і були встановлені депутатськими слідчими комісіями, які я очолював. Йде мова про розкрадання десятків мільйонів державних коштів, про отримання хабарів, про перевищення владою службових повноважень, про зловживання службовою владою і т. д. І об’єктивність висновків слідчої комісії була підтверджена суддею київського Апеляційного суду Юрієм Василенком, який, за моїми матеріалами і моїм зверненням, порушив кримінальну справу проти Кучми, коли він ще був Президентом України. Генеральна прокуратура махнула рукою, винесла постанову про відмову порушення кримінальної справи чи взагалі не розглядала, незаконно через Верховний суд скасувала постанову судді Василенка. Вся увага була прикута до одного епізоду, так само як і увага Парламентської асамблеї. І вийшло так, що у всій своїй діяльності Леонід Кучма білий і пухнастий. Те, що відбувається зараз — це урок на майбутнє, в тому числі й журналістам, які мають звертати увагу не на один дрібний епізод чи на один факт злочинної діяльності, а на системну злочинну діяльність нинішньої влади.

Проти представники прокуратури, які були присутні в суді, просили суд не скасовувати постанову про порушення кримінальної справи проти Л. Кучми. Зараз подивимося, якщо Генеральна прокуратура подасть апеляцію, як Апеляційний суд розгляне цю скаргу. Якщо Апеляційний суд залишить рішення суду без змін, тобто буде формально виходити, що Кузьмін незаконно порушив кримінальну справу проти Кучми, то йому залишиться тільки писати рапорт і йти у відставку за незаконне порушення кримінальної справи. На моє глибоке переконання, так як я очолював комісію по розслідуванню справи про викрадення і вбивство Г. Гонгадзе, замаху на життя народного депутата Олександра Єльяшкевича та інших злочинів, вчинених Л. Кучмою, достатньо документально підтверджених підстав, в тому числі й резолюцій, написаних самим Кучмою в різні роки, що в його діях є низка ознак злочинів. За висновками слідчої комісії, Кучма являється співорганізатором викрадення та вбивства Г. Гонгадзе та інших злочинів, які всі направлені в Генеральну прокуратуру. Вони направлялися і Потебеньку, і тричі Генеральному прокурору Піскуну, і Генеральному прокурору Медведько, і новому Генеральному прокурору Пшонці особисто мною. Я отримую відповіді, що «ваші матеріали долучені до матеріалів кримінальної справи».

Невже ви вірили в те, що порушення кримінальної справи проти Кучми завершиться направленням до суду? З юридичної і моральної точки зору для Кучми було б важливо, щоб цю справу заслухали в суді в повному обсязі і щоб суд, якщо він не винен, виніс виправдальний вирок. Але влада на це ніколи не піде. Ворон ворону око не виклює. Це була димова завіса відбілити Кучму. Нинішнім керівництвом вже, по суті, завершено послідовне знищення Верховного суду як найвищого судового органу в нашій державі. На сьогодні в Україні немає справедливого суду, який відповідно до Конституції здійснював би захист прав і свобод людини і громадянина. Суди перетворено в інструменти задоволення політичних, бізнесових та особистих інтересів тих, хто має реальну владу. Найбільшою небезпекою на сьогоднішній день в Україні є те, що не існує правових та політичних механізмів, які б дозволили змінити ситуацію з судовою владою на краще. Більше того, є побоювання, що вона буде тільки погіршуватися і суди з органів правосуддя перетворяться в каральні органи, як це вже зроблено з органами міліції, прокуратури, СБУ, Податкової адміністрації.