Дмитро ШКУРКО: «Одне необережне слово може викликати певні політичні проблеми»
— Відомо, що в НАТО дуже уважно ставляться до впровадження власної «інформаційної стратегії». Принаймні до сьогодні, наскільки відомо, не було випадків, щоб у зв’язках з громадськістю альянс представляв офіцер держави, яка не є членом НАТО. Як це могло статися?
— Насамперед я хочу зауважити, що в складі офісу інформації KFOR є посадовці, які вповноважені робити політичні заяви та надавати політичні коментарі. Це — голова офісу та два спікери. Відділ, який я очолював три місяці (він іменується «відділ по роботі з засобами масової інформації») не робить політичних оцінок, він лише надає поточну інформацію про щоденну діяльнiсть контингенту в Косово. Щоправда, дійсно, прецедентів такої ситуації досі не було. Але я вважаю, що це — заслуга всього українського контингенту, представленого в KFOR. Саме професіоналізм, відчуття відповідальності та висока організація викликає до наших військовослужбовців довіру з боку посадовців НАТО, які керують операцією.
KFOR проводить чітку політику рівного ставлення до всіх засобів масової інформації. Це дуже важливо, адже одне необережне слово може викликати певні політичні проблеми. Ми усвідомлюємо, що всі періодичні видання в Приштині відображають погляди окремих політичних кіл та партій. Наше ж завдання — не припустити будь-яких спекуляцій навколо контингенту, не дати привід казати про те, що KFOR симпатизує будь-якій стороні та підтримує її. Виваженість під час спілкування з мас-медіа — це, я вважаю, головне для наших офіцерів. Адже будь-хто з нас однією фразою може вчинити великі проблеми для всього контингенту.
— В чому проявляється «заангажованість» місцевих ЗМІ?
— Я вже казав, що ми добре розуміємо: мас-медіа в Приштині відображають інтереси окремих політичних партій. Албанці захищають ідею незалежності Косово, а серби таку ідею не приймають. Зрозуміло, що в ЗМІ віддзеркалюються всі ці політичні нюанси. В діяльності KFOR постійно щось трапляється — сутички між місцевим населенням, кримінал, позазаконне носіння зброї… Та оперативно й повно інформуючи громадськість, ми уникаємо упереджених оцінок з боку місцевих видань. Додам, що сьогодні в Приштині працює 90 радіостанцій та 7 щоденних видань. Серед останніх — жодної сербської…
— Тобто проявляється дискримінація сербів?
— Цього я не можу сказати. Принаймні на той час, коли до Косова прибули підрозділи KFOR, тут сербських газет не було. А албанські видання, зрозуміло? про все судять «зі своєї дзвіниці». Щодо миротворців така упередженість проявляється в ставленні до миротворців-росіян. Косовари постійно намагаються представити їх діяльність як неправомірну, навіть злочинну. Але політика командування KFOR — наголошувати, що представиники всіх держав, що беруть участь в операції, виконують одні завдання. Й росіян, як і будь- кого іншого, не можна відокремити від решти контингенту. Так, нещодавно було здійснено напад на блок-пост росіян, випущено понад 400 куль з автоматів. Та KFOR відразу наголосило, що це — напад не на росіян, а на контингент. А KFOR залишає за собою право захищати своїх солдатів.
— З місцевими жителями зрозуміло. А як військовослужбовці інших контингентів ставляться до росіян? Наприклад, англійці повинні були б їх не дуже любити — адже російські десантники свого часу їх випередили, коли зайняли аеропорт під Приштиною?
— До росіян, смію завірити, ставляться рівно. Наприклад, у військовослужбовців Укрбату з ними досить дружні стосунки. А що стосується британців (саме так, адже в контингенті Великої Британії не лише англійці)… Ось, нещодавно на базі тактичної бригади «Північ» KFOR були проведені спільні навчання британських та російських миротворців щодо відпрацювання спільного виконання завдань. Так що казати про якесь негативне ставлення навряд чи варто.
— З контингентами різних держав зрозуміло, адже вони дислокуються окремо. А як відчувається «багатонаціональність» таких структур, як ваша — де разом працюють представники різних армій?
— Зрозуміло, що офіцери різних країн фактично представляють різні культури, менталітети. В нашій службі працюють військовослужбовці п’яти держав — Греції, Італії, Австрії, Франції та України. Але жодних ексцесів поки що не виникало. Та варто зауважити, що система підлеглості в нашій структурі відрізняється від тих, що існують в національних підрозділах. Звичайно, субординація існує — тобто, наприклад, сержант відповідно ставиться до підполковника. Але головне — це взаємоповага, довіра, відчуття «загальної справи». І дуже велике значення має професіоналізм. Тобто якщо ти навіть генерал, але в питаннях, які вирішуєш, не компетентний — поваги від колективу годі й чекати.
— Але ж вам доводиться працювати не лише з військовослужбовцями KFOR місцевою громадськістю. Яким чином відбувається робота з іноземними та міжнародними мас-медіа? Ви відповідаєте за їх безпеку?
— При роботі в Косово іноземні журналісти захищені своїм громадянством та ім’ям видань, на які працюють, — згідно з міжнародним законодавством. Звичайно, коли вони акредитовані у нас та працюють з нами, ми відповідаємо за них та максимально намагаємося уникнути того, щоб з ними щось трапилося. Було б дуже непрофесійно з боку офіцера миротворчого контингенту кинути напризволяще цивільного журналіста в зоні конфлікту. Адже ми добре усвідомлюємо, що відбувається навколо, а вони, прибуваючи сюди, ще живуть «мирним життям». Це відчувається на кожному кроці. Наприклад, відеооператор намагається щось відзняти з найбільш ефективної позиції, а офіцер йому каже: на цю зелену галявинку не слід заходити. Адже там можуть бути міни! Журналісти такі речі не розуміють. Ось «свіжий» приклад. В зоні відповідальності українського батальйону ми працювали з представниками ЗМІ. Журналісти розмовляли з військовослужбовцями, брали інтерв’ю. Та раптом нас повідомили, що в сербській частині організувалася демонстрація, яка рухається в нашому напрямку. А в той же час з албанської частини їй назустріч рухається натовп косоварів. Журналісти ніяк не хотіли зрозуміти, що слід все кидати й негайно виїжджати з цього місця. Адже ж за якихось 10 хвилин обидва натовпи зустрінуться саме тут, й невідомо, чим це все закінчиться. Ось в тому, що журналісти не усвідомлюють своє знаходження саме в небезпечній зоні, а не у своїй країні, й полягає головна проблема в нашій співпраці зi ЗМІ.
— Чи були ситуації, коли іноземний журналіст після відрядження до Косова та роботи з вами друкував у своєму виданні матеріал, який ви були б змушені спростовувати?
— Можливо, й були випадки, коли ЗМІ надавали необ’єктивну інформацію щодо подій в Косово та діяльності KFOR. Але ми особисто не надаємо жодних політичних оцінок — це справа політиків. Наше завдання — висвітлювати щоденну діяльність контингенту, максимально повно інформувати громадськість та допомагати журналістам в їх роботі в зоні проведення операції. До цього можу додати, що взагалі політична заангажованість відчувається в роботі місцевих журналістів. Іноземні, як правило, надають більш об’єктивну інформацію. Принаймні, я не пам’ятаю випадків, коли б KFOR зустрілося з грубим перекрученням фактів з боку якогось іноземного ЗМІ.
— Як відреагували мас-медіа на загибель українського миротворця зі складу KFOR?
— Усі втрати особового складу — як бойові, так і під час нещасних випадків — викликають дуже болісну реакцію з боку KFOR. Місцеві жителі загалом доброзичливо ставляться до миротворців, тому переймаються гіркотою від таких втрат. Я розмовляв з представниками і сербів, і албанців — усі вони дуже співчувають й KFOR, й Україні, життя сина якої забрав цей конфлікт. Зовсім нещодавно ми з групою українських журналістів мали зустріч з лідером Демократичної партії Косово. Це — націоналістична партія албанців, яка категорично відстоює ідею відокремлення регіону. Так ось, він сказав (хоча відповідного запитання до нього не було), що місцеве населення дуже цінує внесок України в підтримання миру та стабільності в Косово. І запевнив, що біля пам’ятника, встановленого на місці загибелі українського миротворця завжди будуть живі квіти.
