Донбас: Кремль вбиває щодня

Регулярно з’являються повідомлення про загострення ситуації на Донбасі. Причому йдеться не лише про посилення обстрілів, а й про точкові удари окупантів, внаслідок яких гинуть українські бійці. Так у неділю спікер Адміністрації Президента з питань АТО Олександр Мотузяник повідомив про загибель 6 військових. Кількість поранених вимірюється десятками. Внаслідок цього представники української влади навіть заговорили про можливість введення воєнного стану, про що детально писав «День» минулого тижня (№127 за 20 липня 2016 р.). Суперечки щодо доцільності введення воєнного стану точаться на різних рівнях, але існує факт того, що країна дійсно стоїть на межі розгортання широких бойових дій. РФ завжди використовувала подібні загострення не лише для просування вглиб території України, а й для «торгівлі» в перемовинах та іншого тиску на Київ, зокрема в ухваленні відповідних законів.

За словами представника України у робочій групі з питань безпеки Тристоронньої контактної групи Євгена Марчука, однією з причин збільшення втрат України в зоні АТО є використання противником безпілотників великого радіусу дії для коригування вогню артилерії. Зокрема, в ефірі «112 каналу» Марчук повідомив: «Вони вже почали використовувати безпілотні літальні апарати дуже великого радіусу, які коригують навіть артилерійські обстріли. Артилерійські обстріли стали не такими масовими, але дуже короткими, дуже швидкими і надзвичайно точними». Марчук також зазначив, що Росія використовує конфлікт на Донбасі для випробування нових видів озброєнь.

Окрім шантажу на рівні Мінських переговорів, РФ продовжує гру з метою домогтися відміни або послаблення санкцій. У цьому питанні на руку Москві міжнародна обстановка з постійними терактами в Європі, заколотом в Туреччині, виборами в США і взагалі досить слизької поведінки європейських лідерів в критичних ситуаціях. Тому посилення і послаблення воєнного шантажу Кремль використовує як «газову конфорку» для підігріву або навпаки неочікуваної демонстрації «миролюбивості». Окрім того, класичними способами маніпуляції є імітація атак начебто з українського боку. Сформований військовий анклав на окупованій території є погрозою щодо можливого наступу з одного боку, а з другого — є поясненням того, що виводити звідти свої війська Путін не збирається. А отже, розмови про можливий контроль Україною кордону на Донбасі є нічим іншим, ніж блефом.

Деякі експерти висловлюють надію на те, що, не зважаючи на кількість воєнної техніки, у Кремля є суттєва проблема з мотивацією російських бійців і найманих бойовиків. Але є і побоювання щодо можливого активного використання окупантами саме ракетних комплексів, тобто безконтактного бою. Точковість ударів противника доводить те, що агресор випробовує нові тактики ведення бою.

Втрати з нашого боку на Донбасі відбуваються паралельно з дестабілізацією всередині країни. Не сходить зі стрічки повідомлень ЗМІ так звана хресна хода, про підготовку якої з використанням російських провокаторів інформовані експерти говорили ще з березня. Сама собою «хресна хода» начебто не становить загрози, окрім її ідеологічного використання Кремлем. Але масовість цього заходу, при тому, що «хода» давно перетворилась на організовану поїздку автобусами, дозволяє зробити припущення, що з «бабць» хочуть створити показових «жертв».

Кремль із його розгалуженою системою агентів, провокаторів та великим досвідом в таких справах зробить все, щоб розписати картинку «екстремістського» Києва. Якщо при цьому послухати репліки деяких західних експертів, то можна скласти уявлення про те, що на Заході Росія добре постаралась, щоб переконати Європу в тому, що в Україні дійсно піднімає голову «фашизм» з його факельними ходами. А нещодавнє визнання польським Сеймом трагедії на Волині геноцидом лише додало інформаційного жару в цю тему.

Видно, що кінець липня і серпень в Україні буде черговим екзаменом як для спецслужб, так і для всіх громадян. Блокпости на підході до Києва навряд зупинять «ходу», але варто зазначити, що основні провокатори та бойовики протягом тривалого часу вже наситили столицю. Для них блокпости не лише не є перешкодою, а й непоганим способом для впровадження провокаторів.

«ЗАГОСТРЕННЯ НА ДОНБАСІ І «ХРЕСНА ХОДА» — ЦЕ ЄДИНА СИСТЕМА ТИСКУ НА УКРАЇНУ»

Дмитро ТИМЧУК, народний депутат України:

— Можна говорити про комплекс сценаріїв, які може реалізувати Кремль залежно від ситуації. Зараз ми намагаємось моніторити низку напрямків розвитку подій на Донбасі. Перше, на що ми звертаємо увагу — це формування ударних угруповань. Ніякого широкомасштабного наступу бойовиків без подібних тактичних наступальних угруповань не може бути. Зараз ми спостерігаємо доукомплектування підрозділів російських терористичних військ на Донбасі і постачання всього необхідного для забезпечення життєдіяльності. Жодних нових серйозних формувань там не з’являється. Але тут необхідно контролювати кордон для того, щоб фіксувати можливий серйозний захід батальйонних та ротних тактичних угруповань російських регулярних військ. Якщо це відбудеться, то можна говорити, що через тиждень-два відбудеться масштабний наступ. Поки що цього ми не спостерігаємо.

Щодо загострення, яке ми спостерігаємо останнім часом, то це пов’язано з тим, що до того ходили чутки, що з’явиться законопроект про місцеві вибори на Донбасі до закінчення цієї сесії. В останні дні роботи Верховної Ради перед канікулами ми спостерігали загострення. Після того як цей законопроект все ж таки не з’явився в стінах парламенту, ми побачили ще більшу ескалацію конфлікту. Переконаний, що це чисто путінська стратегія — силою примусити Верховну Раду прийняти потрібні йому закони. Тобто це тиск, шантаж. Ми відпрацьовували близько п’яти сценаріїв поведінки Кремля, і останній, на мій погляд, вірогідніший.

Всі ці «хресні ходи» пов’язані з паралельним загостренням на Донбасі. Це єдина система тиску на Україну, яку готували не один день і не один місяць. Ми надавали інформацію ще в березні, що представники РПЦ та ФСБ перебували на окупованій частині Донбасу і повідомляли, що буде відбуватися «хресна хода» з відповідними провокаціями. Цікаво те, що УПЦ МП це ніяк не засмутило, і вони все одно вирішили таку ходу проводити. Ми зараз намагаємось не надавати широкої інформації з цього приводу, щоб не розпалювати тло для ще більших провокацій. Можу сказати лише, що картина вимальовується дуже небезпечна. Ми знаємо про прибуття груп бойовиків, які потрапляли до Києва поетапно протягом тривалого часу з Донбасу, Закарпаття. Ми знаємо їхнє місце перебування і те, що одна з груп проходила підготовку на території Київщини. Тобто все це організовували комплексно по всій території України. На жаль, зараз дії і наших проукраїнських активістів так само можуть бути використані для дестабілізації. Дуже важлива роль ЗМІ. Більше того, навіть якщо українські патріотичні сили не поведуться на провокацію, можуть бути випадки, коли проросійські сили будуть перевдягатись у форму проукраїнських організацій і створювати відповідні провокації.

«ПО КОЖНОМУ ФАКТУ ВБИВСТВА ВІЙСЬКОВИХ МАЮТЬ ПОРУШУВАТИ КРИМІНАЛЬНІ СПРАВИ»

Станіслав БАТРИН, керівник проекту «Відкритий суд»:

— Загибель українських військових на Донбасі — це вбивство, тобто злочин, який скоюють конкретні особи. Навіть на тлі резонансних вбивств в столиці громадськість абсолютно справедливо задається питанням — а як же влада реагує на щоденні вбивства своїх громадян на війні? Загал звикає до того, що щодоби гинуть українські військовослужбовці. На жаль, поведінка влади не є відповідною реаліям. По кожному факту вбивства мають порушуватись кримінальні справи. Тобто цим мають займатись правоохоронці і в концепції факти вбивств мають призводити до звинувачення російської сторони. Але Генеральна прокуратура та правоохоронний блок акумулюють зусилля на те, що ці злочини вчиняються не громадянами РФ, а певними терористичними організаціями. Таким чином, саме українська сторона легалізувала ці об’єднання, як терористичні групи, вивівши агресора із поля правового переслідування.

З другого боку, такий підхід істотно полегшує роботу правоохоронним органам. Їм простіше сказати, що особи вбивць не встановлені, а винні в смертях якійсь аморфні терористичні утворення. При цьому, ці утворення навіть міжнародні організації не визнають терористичними. Про те, що ведеться адекватний облік вбитих українських громадян і їхнім сім’ям буде надана адресна допомога, на сьогодні невідомо взагалі. Це можна визначити як халатність правоохоронних органів, але все ж таки війна триває вже два роки і це питання мало б бути вирішене. Така ситуація складається внаслідок того, що владна верхівка переслідує свої політичні цілі, а інтереси держави та конкретних громадян, які захищають Україну, стоять навіть не на десятому місці.

«МИ ГОТОВІ ДО СПРОТИВУ»

Сергій ГАЛУШКО, заступник керівника АТО, полковник:

- Статистика обстрілів нашої території неприємна, але все треба порівнювати. Якщо ми подивимось на ту ж саме статистику рік тому, то ми побачимо майже аналогічну картину і по кількості обстрілів, і по кількості втрат. Безумовно окупаційні війська за цей рік отримали певний рівень підготовки, їх наситили відповідною технічною підтримкою. Але наші сили так само нарощували свою потужність на дозволеній Мінськими угодами території та вдосконалювались. Ми готові до спротиву. Тому не можна говорити, що агресору вдасться безкарно розвивати наступ. Можна сказати, що розвиток наступу для супротивника дорівнює самогубству. Більш того супротивник відстежує розвиток ситуації в ЗСУ і робить відповідні висновки. Тому для них не є секретом те, що наш потенціал для реагування є абсолютно адекватним на суші і в повітрі. Це не спрощення ситуації, а реальний стан речей. Безумовно, супротивник буде використовувати широкий арсенал тиску на Україну в тому числі і в сфері диверсій, наприклад, під час так званої «хресної ходи». Саме тому питання оборони країни комплексне і вимагає пильності як від спеціалістів, так і від громадських рухів, які використовують відповідну політичну риторику.