Диверсійна група «Кремль»

Про те, що серпень є дуже сприятливим для посилення російської агресії на території України, ми писали буквально минулого тижня. Кремль не змусив довго чекати, розпочавши інформаційні атаки і провокації. Спочатку 6 серпня «прилетіла» новина з Луганська, звідки повідомили про замах на життя ватажка бандитів так званої ЛНР — Ігоря Плотницького. Хто винний? Звичайно, українська диверсійно-розвідувальна група. Про це одразу в наркологічному післяопераційному мареві заявив сам Плотницький. Наступного ж дня — 7 серпня — відбулися події в Криму, які одразу породили безліч версій. Одна з них від окупантів. Яка? Так, до півострова проникла «українська ДРГ».

І ось витримавши паузу, скоріше, у зв’язку із зустріччю з президентом Туреччини Ердоганом та потрібними домовленостями, 10 серпня спочатку ФСБ, а потім і сам президент Росії Путін заявили про українські ДРГ, які начебто мали організувати теракти в Криму з метою дестабілізувати соціально-політичну обстановку на півострові. У російській спецслужбі заявили, що на території Криму «ліквідована агентурна мережа Головного управління розвідки Міністерства оборони ЗСУ», при цьому загинули двоє російських військовослужбовців. Навіть йдеться про затримання українця Євгена Панова, 1977 р., який нібито є співробітником Міноборони України і відповідав за організацію терактів.

Путін не скупивши на заготовлені кліше: «Україна перейшла до практики терору»; «Це відволікання уваги власного народу від тяжкого становища в економіці»; «Росія проходити повз таке не буде»; «У цих умовах зустрічатися в нормандському форматі, тим більше в Китаї, — безглуздо»... З цього приводу Путін навіть зокрема провів засідання Ради Безпеки РФ.

Українська влада миттєво відреагувала на російська заяви. Голова РНБО України Турчинов назвав всі заяви ФСБ про підготовку Україною терактів в Криму істеричними і брехливими. «Ця провокаційна маячня ФСБ є елементом гібридної війни, яку веде Росія проти нашої країни», — зазначив секретар РНБО. Спростували кремлівські інформаційні вкидання і в Мінобороні та СБУ. Однозначно висловився в підсумку президент Порошенко: «Звинувачення російською стороною України у тероризмі в окупованому Криму лунають так само безглуздо та цинічно, як заяви російського керівництва про відсутність російських військ на Донбасі. Ці фантазії — лише привід для чергових військових погроз на адресу України». Учора ж Президент України після наради із силовиками «доручив привести в посилену бойову готовність всі підрозділи в районах адмінкордону з АРК та по всій лінії зіткнення на Донбасі».

Якими б не були подальші плани Москви, інформаційна атака і провокаційні дії навколо Криму вже свідчать, що Кремль бажає в черговий раз натиснути на Україну і Захід, щоб отримати поступки. Методи комплексні — інформаційні, дипломатичні, воєнні... Благо для російського керівництва міжнародна ситуація цьому сприяє — ситуація в Сирії, події в Туреччині, Brexit у Великобританії, емігрантська криза у Європі, президентські вибори в США... До того ж, зараз літо — багато хто відпочиває, Олімпіада в Ріо, за якою слідкує весь світ. Раніше Росія неодноразово вже використовувала серпень для завойовницьких планів — в Чечні в 1999-му, в Грузії в 2008-му... Чого варто очікувати від Кремля зараз і що може сказати у відповідь Україна? 

«Я ВВАЖАЮ ТАКІ ВИСЛОВЛЮВАННЯ ПУТІНА ВЕЛЬМИ ТРИВОЖНИМИ»

Ролан ФРОЙДЕНШТАЙН, заступник директора Центру Мартенса, Брюссель:

— По-перше, я не знаходжу ніякої логічної причини, чому Україна повинна організувати тероризм у Криму з передбачуваним наслідком, який дасть Росії привід «зреагувати». Так що для мене (і більшості людей на Заході) це абсолютно ясно, що інцидент сфабриковано профі з ФСБ. Це приводить нас до запитання, що буде далі? У гіршому випадку, Росія сприйме це як привід для нападу на північ від Криму, або, щоб захопити деяку територію або, принаймні, зробити деякі «каральні набіги» — можливо також артилерійські і повітряні удари по українських цілях.

«КОРІНЬ ПРОБЛЕМИ ВСЕ-ТАКИ У «НОРМАНДСЬКОМУ ФОРМАТІ»

Максим РОЗУМНИЙ, директор Центру досліджень проблем Російської Федерації:

— На мою думку, корінь проблеми все-таки у «нормандському форматі», оскільки мова йшла про те, що Україна ініціює зустріч в дуже несприятливій для Росії ситуації — в Китаї на форумі G-20. Для Путіна це не найбільш приємна розмова — він має інші пріоритети візиту до КНР. Це могло б зашкодити ситуації, коли він є «миротворцем» у Сирії, помирився з Ердоганом, має великі плани щодо Євразійсьного співробітництва. Зараз питання агресії в Україні, «нормандський формат», у якому Росія не виконує свої зобов’язання, — це певний виклик, проблема, яку він таким чином міг спробувати вирішити. Разом з тим Путіну насправді міг набриднути «нормандський формат», із якого він намагається вийти у зв’язку з тим, що у цьому колі партнерів — Меркель, Оланд і Порошенко — він відчуває себе дискомфортно і хоче позбутися обов’язку вести безпредметні та безперспективні розмови. Тим більше, Оланд і Меркель йдуть на вибори, Порошенко так само втрачає політичну підтримку і веде до певної кризи та переформатування влади в Україні.

Внутрішньополітична ситуація, а також ситуація у Криму, розвивається у малоприємному напрямку для Кремля — півострів отримує все менше фінансування, його статус в російській системі координат змінюється і стає менш почесним. Тож альтернатива цьому — мілітаризація, ситуація «оточеної фортеці», а також тези в бік кримчан в дусі «подякуйте за те, що у вас немає війни».

З нашого боку є заяви Президента, МЗС, увага міжнародного співтовариства привернута до проблеми не лише нашими дипломатами, а й союзниками. Це правильна реакція і ми вчергове повинні показати справжнє обличчя російського агресора і його методів ведення справ на міжнародній арені.

Що стосується реакції західних партнерів на ситуацію, то, оскільки мова поки йде лише про інформаційну кампанію Росії, відповідно, Захід реагує інформаційно. Є заяви дипломатів та політиків — на даному етапі цього достатньо. Тоді ж, коли стане більш зрозуміло спрямування дій Кремля — чи йдеться про посилення окупаційного режиму у Криму, про нове позиціонування Москви на дипломатичній арені стосовно «Мінська» і т.д. — сподіваюсь, буде більш послідовна і предметна реакція партнерів.

Військове загострення із російсько-терористичними військами має циклічний характер і, скоріше за все, воно матиме кульмінацію, вже традиційно присвячену Дню незалежності.

«РОСІЯ НАБИРАЄ КОЗИРІ ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО ТИСКУ НА НАШЕ КЕРІВНИЦТВО І ЗАХІДНИХ ЛІДЕРІВ»

Сергій ГАЛУШКО, полковник, заступник начальника Департаменту інформаційних технологій МОУ:

— Припустімо, Росія розпочинає бойові дії з боку Донбасу і Криму. Але що потім? Відповідь на це запитання для агресора є «холодним душем», адже в результаті вони можуть отримати такий обсяг завдань, проблем і невизначеностей, який для них є неприйнятним. За всього волюнтаризму Путіна, голови, гадаю, в них працюють і здоровий глузд має передбачати ці проблеми.

Те, що в росіян є кілька сценаріїв прямого і широкомасштабного нападу на Україну, — це факт. Інше питання — коли вони можуть їх реалізувати, адже для них потрібні сприятливі умови усередині України — припустімо, цілковита дестабілізація внутрішньополітичної обстановки, масові протести проти чинної влади, розбрат і хитання силових структур тощо. Коли цей набір опцій буде гіпотетично виконано, можна розпочинати якісь дії проти України, але зараз про це не йдеться.

«На злодієві шапка горить» — Путін у середу сам проговорився і сказав, що за таких умов «нормандський формат» — «безглуздий». Йому вигідно зірвати мінські перемовини, які дедалі більше заходять у глухий кут. Україна виконує свою частину умов, а набір вимог до  російської сторони під будь-яким приводом переноситься, перефразовується чи висуваються якісь нові умови, що почали бути схожим на переливання з пустого в порожнє. Тому найзручніше звинуватити у зриві переговорів українську сторону — Росія набирає козирі і аргументи для подальшого тиску на наше керівництво і західних лідерів, які долучені до питання врегулювання конфлікту.

Окрім того, у РФ політичне затишшя, попереду вибори, а натовп вимагає «хліба й видовищ» — Кремль тримає в тонусі росіян і показує, чим займається російське керівництво. Попереду також ювілейна 25-я річниця незалежності України — це символічне свято, до якого буде прикута увага всього світу, готується військовий парад. Тому РФ спробує знайти якомога більшу кількість приводів і причин зірвати святкування — це в стилі російського керівництва.

Що ж до можливості агресії саме у серпні, то хотілося б побажати російським воєначальникам уважніше читати російську військову історію. Бліцкригів у військовій історії було багато, але скільки з них закінчилося успішно?

Теоретично миттєва війна можлива, але хіба російська армія настільки сильна, аби проводити бліцкриги? У них є достатня кількість високоточної зброї, засобів далекої вогневої поразки? Нехай у них є перевага у звичайних озброєннях, але чи є підтримка російських громадян і бажання військових цим займатися? Відіграють роль не лише військові аргументи, а й політичні і суб’єктивні чинники, пов’язані з особливостями психіки і ухваленням рішень російського керівництва.

Не буде великою таємницею, що зараз в Україні проводиться цілий комплекс національних і міжнародних військових навчань. Цілком очевидно, хто розглядається як умовний противник і який варіант його дій передбачається. Тому наші військовики зараз активно готуються діяти за цими сценаріями у штабах і у військах.

Що ж до захопленого ФСБ Євгена Панова, то російські спецслужби дуже часто брали в полон українців на своїй території чи навіть на території України, навішували на них обвинувачення і робили «агентом спецслужб», «диверсантом» і «терористом». Це в дусі традицій російської «правоохоронної системи», яка вже починає повторюватися.

Навіть якщо Панова затримали на території Криму, за великим рахунком, він вже демобілізований, має цілковите право перетинати державний і адміністративний кордон України. Ця людина звільнилася зі служби у мотопіхотному батальйоні (це загальновідомий факт), тому він не може бути кадровим працівником військової розвідки. Спрямовані диверсійні акції на території, контрольованій противником, можуть проводити лише «диванні експерти» і дуже невелика кількість професіоналів, які мають досвід служби в частинах спецназу, аеромобільних частинах, військовій розвідці чи спецпідрозділах. Тому називати бійця мотопіхотного батальйону диверсантом і терористом дуже некоректно.

Так само він міг їхати до Криму з будь-яких особистих питань, що роблять деякі українські громадяни. Тому формально будь-який українець може бути захоплений окупантами в Криму, і на нього повісять усіх собак — призначити крайнього для агресора не проблема.

ДО ТЕМИ!

УКРАЇНСЬКА СТОРОНА ЗА ДОРУЧЕННЯМ ПРЕЗИДЕНТА ПЕТРА ПОРОШЕНКА ІНІЦІЮВАЛА ПРОВЕДЕННЯ 11 СЕРПНЯ КОНСУЛЬТАЦІЙ РАДИ БЕЗПЕКИ ООН З ПРИВОДУ ПРОВОКАЦІЙ РФ У КРИМУ, ПОВІДОМЛЯЄ ПОСТІЙНЕ ПРЕДСТАВНИЦТВО УКРАЇНИ ПРИ ООН, ЯКЕ ОЧОЛЮЄ ВОЛОДИМИР ЄЛЬЧЕНКО / ФОТО РЕЙТЕР