Фінішна пряма для Ради

У парламентарів залишається все менше часу, щоб хоч якось зберегти обличчя в статусі діючих народних депутатів. Вже наступного тижня у Президента з’явиться право розпустити Верховну Раду (спливе термін у 30 днів від тоді, як розпалася коаліція). Звичайно, це не означає, ще Петро Порошенко одразу скористається цим правом, тим більше, за законом, він ще повинен провести консультації з лідерами парламентських фракцій. Проте, останні заяви політиків і експертів свідчать — указ гаранта таки не змусить довго чекати.

Головне питання сьогодні — за якими правилами пройдуть позачергові парламентські вибори і чи здатні нинішні депутати внести зміни в законодавство? Спікер ВР Олександр Турчинов вже неодноразово наголошував, що якщо не будуть ухвалені жодні зміни, вибори пройдуть за старим законом. Вперте небажання більшості депутатів прощатися зі своїми мандатами, лише зайвий раз утверджує думку, що ця Верховна Рада має піти у небуття. От тільки сьогоднішня поведінка парламентарів демонструє, що вони роблять все, щоб одразу повернутися з минулого.

Минулого, проти якого боровся Євромайдан, минулого, яке в тому числі стало причиною сьогоднішньої війни Росії проти України. Як зупинити майбутній реванш «старих»? Чи змусить їх суспільство все-таки змінити правила гри?

КОМЕНТАРІ

«ВЛАДА ТА ОЛІГАРХИ, ЯКІ ЇЇ КОНТРОЛЮЮТЬ, ХОЧУТЬ ЗБЕРЕГТИ СИСТЕМУ ТА СЕБЕ В НІЙ»

Юрій ДЕРЕВ’ЯНКО, народний депутат України:

— Якщо очікуваний розпуск ВРУ приходиться на День Незалежності, то ніяких шансів ухвалити зміни до виборчого законодавства немає. Звісно, зараз є можливість скликати Раду, але зібрати голоси на ухвалення будь-якого іншого виборчого закону не буде, тому доцільність цього скликання сумнівна.

Сьогодні комплекс протиріч і різних інтересів при зміні закону не відповідає інтересам кожної окремої групи або фракції. У зв’язку з цим, немає голосів, щоб будь-який законопроект ухвалити. Якщо говорити про прийняття відкритих виборчих списків, то існуючі політичні партії та їх фракції, не зацікавлені у цьому. У скасуванні мажоритарних округів не зацікавлені парламентські групи, наприклад Єремеєва, які в основному складаються із мажоритарників і категорично зацікавлені залишити змішану систему. У зниженні прохідного бар’єру до 3% не зацікавлений Президент, бо до парламенту можуть потрапити інші політичні сили.

Якщо ж ми говоримо про пришвидшення проведення виборів, то тут інтереси у різних груп та фракцій також розходяться. Із виборчими блоками така сама історія. Але закулісні дискусії з цього приводу ведуться постійно з метою знайти хоч якесь порозуміння, адже так чи інакше треба вносити зміни до бюджету, щоб профінансувати вибори.

Президент зараз зацікавлений у якнайшвидшому проведенні виборів, тому змоги встигнути швидко мобілізувати суспільство, щоб тиснути на парламент, який має проголосувати за пакет необхідних змін до законодавства, немає. Суспільство недостатньо розуміє різницю між варіантами із виборчим законодавством, щоб змінити систему та правила, адже ніхто не дає доступу до ЗМІ та телебачення, щоб знаючі люди йому це пояснили.

Тому процес буде рухатись еволюційним шляхом, тому що влада та олігархи, які її контролюють, хочуть зберегти систему та себе в ній. Сьогодні ми маємо політичну систему, яка не забезпечує соціальні ліфти та можливість потрапляти до парламенту тим народним обранцям, які б відстоювали інтереси пересічних громадян. Щоб змінити її, треба не один закон — це комплексна інформаційна та законодавча робота.

Чи може парламент оновитися за старими правилами? Якщо говорити про його очищення від Партії регіонів та комуністів, то він оновиться. Природньо, що кількість людей від цих політичних сил буде значно меншою. Але якщо ми говоримо про якісні зміни країни та системи, то цього не відбудеться, бо до парламенту прийдуть не представники людей, а захисники інтересів олігархів та великих ФПГ, які змагаються між собою за вплив.

В нашій свідомості зміни відбулися дуже пришвидшено і ми вже давно пройшли той етап, коли ми просто не хочемо мати регіоналів і комуністів у парламенті. Ми вже прагнемо системних змін та їх реалізації, а ментально нас намагатимуться затримувати на старому пройденому та переосмисленому етапі. Тому представники вузьких інтересів апелюватимуть до того, що в новому парламенті немає КПУ та Партії регіонів і він нібито значно відрізняється від попереднього. Але зміни суті сьогоднішньої неефективної системи не відбудуться.

«ЯКЩО ПРАВИЛА НЕ ЗМІНЯТЬСЯ, ЦЕ ПОСИЛЮВАТИМЕ НЕВДОВОЛЕННЯ В СУСПІЛЬСТВІ»

Євген ГОЛОВАХА, професор, доктор філософських наук, заступник директора Інституту соціології НАН України:

— Сьогодні в суспільстві є усвідомлення потреби якісної зміни системи. Переважна більшість людей розуміє, що треба змінювати склад нинішнього парламенту, бо він не відповідає сучасним політичним орієнтаціям та електоральним уподобанням. Але інша річ — щоб це не поглибило кризу, враховуючи складності в організації представництва на Донбасі. Донбас має бути репрезентований більшістю виборців, а в сучасних умовах це взагалі неможливо.

Люди також розуміють потребу зміни виборчого законодавства — більшість підтримує введення відкритих списків, за якими люди можуть висловитись за кожного кандидата, який репрезентує партію. Якщо ж ці правила не зміняться, люди збагнуть, що свідомість тих, хто їх формально репрезентує, не відображає потребу змін у виборчому законодавстві. Це посилюватиме невдоволення, хоча зрозуміло, що головним чинником цього буде війна та економічні проблеми.

Військові, які повернуться з АТО, — це люди з великою гідністю, бо вони мають дійсні підстави вважати себе тими, хто першим вийшов підтримати Україну, — будуть також невдоволені. І це може призвести до протестів, а якщо з них вийдуть публічні постаті, то можливі і серйозні акції. Сьогодні все це передбачити важко, адже ніхто не знає, коли закінчиться АТО. До того ж, люди розуміють, що масові заворушення є небезпечними на даний момент. Окрім цього, президентські вибори додали легітимності українській владі, в тому числі на міжнародній арені.

Взагалі, сьогодні ми недооцінюємо, наскільки психологічно важко суспільству сприймати людські втрати, адже від цього виникає велика напруга в очікуванні все більших втрат. Це не Друга світова, де військові повертаються з перемогою — це гібридна війна, яка має складну структуру і наслідки.

«СИСТЕМНІ ЗМІНИ ВИБОРЧОГО ЗАКОНОДАВСТВА МОЖУТЬ БУТИ ПРИЙНЯТІ ЛИШЕ У НОВОМУ ПАРЛАМЕНТІ»

Володимир ФЕСЕНКО, політолог:

— Теоретично ще є час прийняти зміни до виборчого законодавства — в разі, якщо буде рішення про позачергове пленарне засідання. Таке вже було — 31 липня. Але ухвалення нового виборчого законодавства наразі практично неможливе. Тому мова скоріш за все йтиме про деякі точкові зміни: скорочення термінів виборчої кампанії, повернення виборчих блоків, зниження прохідного бар’єру. За скасування мажоритарних округів голосів немає.

Загалом, до кінця серпня, доки немає указу про розпуск парламенту, ще можливі варіанти із позачерговими скликаннями Верховної Ради для зміни законодавства. До того ж, ще потрібно знайти додаткові кошти на вибори, що також потребує позачергового скликання і це може вирішитись аж на початку вересня. Тому є вірогідною спроба внести зміни до виборчого законодавства і знайти кошти на вибори або напередодні указу про розпуск парламенту, або одразу після цього.

Зараз системні зміни виборчого законодавства блокуються волею депутатів-мажоритарників та представниками старих політичних сил. Тому вони можуть бути прийняті лише у новому парламенті.

Але парламент реально оновити і за старими правилами. Більше того, зміни будуть достатньо суттєвими. По-перше, за великою вірогідністю, за партійними списками в цьому парламенті комуністів та регіоналів або не буде взагалі, або буде в рази менше. Також, будуть відсутні люди, пов’язані із попередньою владою. Так, буде багато людей, які не всім подобаються: пройде багато людей від Ляшка, але він, у всякому разі, був на Майдані і виступав на його підтримку.

Я б також не перебільшував значення чинника мажоритарних округів. Більше того, за відкритими списками, які зараз пропонуються, багато депутатів-мажоритарників могли б пройти саме по регіональних відкритих списках. Але треба було пояснити цим депутатам про такі їх шанси, і це б пришвидшило прийняття нового виборчого законодавства. В 2012 році проявився ефект, коли за мажоритаркою було обрано багато представників тодішньої опозиції. Відповідно, сьогодні за цією системою оберуть багато представників Майдану. Мінус —у тому, що знову буде багато депутатів-бізнесменів, та вони більше не будуть вирішальною силою парламенту.

Прохід молодих партій до парламенту ніяк не залежить від виборчої системи — це ілюзія, тому що за тими законопроектами, які були подані до Ради, результати виборів визначаються не по регіонах, а в цілому по країні. Ще одна технічна проблема, пов’язана із застосуванням відкритих списків: в умовах, коли вибори не можуть відбутись в Криму і є проблеми з Донбасом, існуватимуть складнощі із визначенням результатів виборів по всій країні.

Є й для молодих партій проблема із прохідним бар’єром — рейтинг абсолютно всіх нових виборчих сил — не вище 2%. Наприклад, «Демальянс» з великими труднощами подолав 3%-й бар’єр у Києві. Окрім того, зниження бар’єру до 3% скоріше допоможе ПР та комуністам, аніж новим політичним силам.

Скоріше за все, ми побачимо, що такі партії, як «Батьківщина», використають технологію включення до своїх списків нових лідерів Майдану. Юлія Тимошенко може піти на такий крок, оновивши свою партію саме із залученням молодих активістів. Але подібне буде і у Порошенка, і в УДАРі, у можливій партії Яценюка та Турчинова, про яку останнім часом ходять чутки. Також багато нових, абсолютно незнайомих людей буде в партійному списку Олега Ляшка.

Тому майбутній парламент суттєво оновиться порівняно з нинішнім своїм складом.