Гарантована несвобода

Тисячі українців у різних областях часто не можуть вийти на вулиці для відстоюванню власної думки тільки через те, що чиновники під різними приводами забороняють мирні зібрання, позбавляючи громадян їхнього права, гарантованого Конституцією. Про це свідчать дані, які презентувало нещодавно в УНІАН ГО «Майдан моніторинг».

♦ Ситуацію, яка склалася навколо мирних зібрань в Україні, не можна назвати інакше, ніж трагікомедією, адже часом заборони настільки абсурдні, що викликають навіть не обурення, а щирий подив невгамовній фантазії органів місцевої влади. Наприклад, за 2012 рік в Україні відбулося 16392 мирні зібрання, тобто по 0,00035 зібрань на кожного українця. Крім того, у Єдиному державному реєстрі судових рішень є інформація про те, що тільки 2012 року влада через суди та дії правоохоронних органів намагалася заборонити 358 мирних зібрань, і у 90% випадків їй вдалося це зробити. У 85% випадків суди забороняють проведення будь-яких акцій через позови місцевої влади.

♦ Під час вирішення спірних питань щодо проведення таких заходів 199 міських рад ще досі керуються указом Президії ВР СРСР №9306-ХІ від 28.07.1988. Попри те, що Вищий Адміністративний Суд минулого року офіційно визнав цей указ не дійсним, паралельно з ним існує також чинний лист Міністерства юстиції, де вказано, що радянський раритет і досі підлягає застосуванню.

♦ У тому ж 2012 році тільки за порушення порядку організації та проведення зборів, мітингів та вуличних заходів було притягнуто до адміністративної відповідальності 124 особи. А 2011 року внаслідок придушення протестів постраждали 62 активісти, серед яких 30 осіб було поранено, а двоє померли.

♦ На сьогодні в Україні відсутній спеціальний закон, який би регулював проведення мирних зібрань. Був законопроект, однак його навіть не включили в порядок денний сесії Верховної Ради.

«Це було б добре, якби Україна була усталеною демократією з верховенством права, — коментує факт відсутності закону правовий радник ГО «Майдан моніторинг» Олександр Северин. — Але український пострадянський чиновник має тільки два основні рефлекси: забороняти те, що не дозволено згори і не керуватися загальною нормою, а шукати інструкції для своїх дій в якихось підзаконних актах, виданих ним самим чи його начальником».

Кожна міська рада вдається до своїх оригінальних хитрощів, щоб тільки ускладнити українцям процес реалізації свого конституційного права. Особливо «відзначилися» чиновники з міста Бережани Тернопільської області, які постановили, що організатори мирних зібрань повинні сплачувати внесок в розмірі, який в кожному окремому випадку встановлює виконавчий комітет.

Експерт Центру політико-правових реформ Максим Середа надав кілька цікавих прикладів рішень суду щодо заборони мирних зібрань: «У 2012 році міська адміністрація Броварів заборонила проведення мирного зібрання через складну оперативну обстановку в центрі міста, про що було повідомлено у листі Управління МВС. Біля Адміністрації Президента заборонили встановлення наметів, тому що, на думку суду, це створить антисанітарні умови. 5 квітня 2013 року суд заборонив проводити мирне зібрання в Межигір’ї, адже планувалося ліквідувати весняний паводок. У тому випадку було багато журналістів, однак ніхто з них не зафіксував, як місцева влада героїчно намагалася його ліквідувати. У нас не можна організовувати мирні зібрання і через вплив на організм високих температур. Тобто якщо б це було 2004 році під час Майдану, то його б теж не можна було проводити».

Однією з найбільших загроз для мітингувальників часто-густо стають також дії міліції. Усе відбувається тому, що у своїй діяльності МВС керується нормативними актами, на зміст яких накладено гриф «для службового користування». І це попри право громадян знати, що їм загрожує за порушення українського законодавства.

Ще однією перепоною є «спортивні молодики», які зазвичай становлять загрозу для активістів та журналістів. Як вони потрапляють на мирні зібрання і на кого працюють — можна залишити «за кадром», зважаючи на те, що в Кримінально-процесуальному кодексі існує стаття 340, що передбачає відповідальність за незаконне перешкоджання мирним заходам посадовою особою.

Представники громадськості вважають таку ситуацію неприйнятною, тому Максим Лациба з Незалежного центру політичних досліджень нещодавно презентував розроблений спільними зусиллями законопроект «Про свободу мирних зібрань». А доки новий закон не прийнято, українцям нічого не залишається, як покладатися на 39 статтю Конституції та самотужки боротися зі свавіллям місцевої влади.