Гра на спільному полі
Як це не дивно, але президентська кампанія, яка тепер уже стрімко наближається, на яку протягом тривалого часу списуються майже всі хвилювання політичного життя в країні, практично не має ніякого впливу на електоральні настрої наших співгромадян. Трійка лідерів, що визначилася ще на початку осені за рахунок різкого збільшення кількості прихильників прем’єр- міністра Віктора Януковича, досі не здає своїх позицій. Згідно з даними всеукраїнського соціологічного опитування, проведеного Фондом «Демократичні ініціативи» та Київським міжнародним інститутом соціології наприкінці січня, в першому турі виборів, якби він відбувся найближчої неділі, вперед вирвалися б лідер «Нашої України» Віктор Ющенко (22%), Віктор Янукович (9,2%) та комуніст Петро Симоненко (8,9%). Коливання рейтингів цих можливих кандидатів протягом останніх півроку не настільки серйозні, а рейтинги інших політиків настільки стабільні, що прогнозувати найближчим часом зміни лідерського складу поки не доводиться. Так, електоральний потенціал Ющенка з жовтня «всох» на 4%, але наявний резерв навряд чи дозволить лідеру «НУ» примкнути до аутсайдерів. Так, це опитування КМІС зафіксувало падіння на 6 пунктів (тобто відсотків) «акцій» кандидата від КПУ П. Симоненка, але в основному тому, що до списку для «голосування» в січні була включена призабута широкою публікою Наталя Вітренко, яка вмить «украла» у «лівого» побратима 3%. До речі, список можливих кандидатів, пропонований соціологами різних компаній своїм респондентам, — це на сьогоднішній день, мабуть, один із найістотніших чинників впливу на рейтинги. Тому-то фахівці й не поспішають поки з прогнозами, хто і скільки набере в першому турі, хоч і в лідерстві згаданої трійки не сумніваються. «Щось конкретно можна буде сказати, коли остаточно визначиться список кандидатів, тобто після старту виборчої кампанії, — заявила кореспонденту «Дня» науковий керівник Фонду «Демократичні ініціативи» Ірина Бекешкіна. — Багато залежатиме від того, скільки гравців буде на кожному спільному полі. Наприклад, якщо на вибори піде багато кандидатів від провладних сил, то істотного зростання рейтингу Януковича очікувати не варто. Якщо таких кандидатів буде небагато, то цілком можливо, що значна кількість тих, хто ще не визначився (а таких у січні було 22%. — Авт. ), зроблять свій вибір на користь нинішнього прем’єра. Ми вже бачили, як подіяла на рейтинг Симоненка поява в списку «лівого» гравця Н. Вітренко». Менше за все, за словами соціолога, присутність «близьких» кандидатів впливає на електорат Ющенка, і поки що ймовірність проходження лідера «НУ» до другого туру дуже велика. Тому, вважає І. Бекешкіна, основна інтрига буде полягати в тому, хто увійде до другого туру з Ющенком. Соціолог також не виключає можливості ще одного, не менш цікавого повороту подій: «Якщо до виборів відбудеться політична реформа з істотним звуженням повноважень президента, то цілком можливо, що Янукович віддасть перевагу тому, щоб залишитися на посаді сильного прем’єра і відмовиться від участі у виборчій кампанії. Адже він поки ще не зробив чіткої заяви на цей рахунок». Що ж, політична реформа, якщо вона пройде за єдиним реальним на сьогодні сценарієм, може внести, мабуть, і ще деякі корективи в хід виборчої кампанії.
До речі, що стосується політреформи, то незважаючи на тривале обговорення цієї теми і стрімке загострення її наприкінці минулого року, відсоток обізнаних у цьому питанні громадян з моменту останнього масштабного опитування, проведеного в травні 2003 року чотирма авторитетними соціологічними центрами, не тільки не зріс, а й дещо знизився. На 4% стало менше людей, які стверджують, що вони знайомі з основними змінами до Конституції, що їх передбачається здійснити в ході реформи (зараз таких 19%). Також на 4% знизилася кількість тих, хто хоча б чув про основні пропозиції щодо зміни політичної системи в країні (35%). Для інших же (а це майже половина населення України!) тонізуюче вже майже два роки вітчизняний політикум словосполучення «політична реформа» — не більше, ніж пустий звук. Щоправда, це не заважає респондентам висловлювати свою думку щодо окремих змін до Конституції. Наприклад, щодо обрання президента парламентом або продовження терміну повноважень Верховної Ради. Думається, навіть не треба говорити, як саме громадяни визначаються з цього приводу. Достатньо буде сказати, що українці, як і раніше, не довіряють тим, кого так старанно («як би знову не помилитися?») обирають на парламентських виборах.
Забавним у цьому плані виглядає бажання «виборців, які весь час помиляються», обов’язково зробити свій внесок у хід політичної реформи шляхом голосування на референдумі. 74% опитаних вважають, що ключові питання змін до Конституції повинні бути винесені на загальнонаціональний референдум. Однак коли йдеться про прояв активності в ім’я захисту своїх прав (наприклад, найболючішого для електорату права обирати президента всенародно), то завзяття хоч якось вплинути на політичний процес помітно знижується. Зокрема, поставити свій підпис під вимогою про проведення референдуму відносно способу обрання президента (здавалося б, що вже простіше) згодні всього 38%. Взяти участь у демонстрації — 15%. А на такі кроки, як страйк або пікетування, можуть наважитися всього лише 5-7% наших співгромадян. Важко сказати, чого більше в такій пасивності населення: невіри в свої сили і можливості перед обличчям державної машини чи певної байдужості. Однак абсолютно очевидно, що безодня між владою і суспільством, про яку так багато говорять останнім часом і соціологи, і політологи, поки не зменшується. Хтось повинен зробити крок назустріч — хтось, хто впевненіший і сильніший. Ірина Бекешкіна, яка вивчає громадську думку протягом тривалого часу, далека від думки, «що голос народу — це голос Божий». Цифри, отримані внаслідок досліджень, особливо в таких складних питаннях, як політична реформа, на її думку, повинні використовуватися політиками не як убивчий аргумент у суперечці з опонентами, а як основа для діалогу з виборцями, напрям, у якому треба його вести, щоб у майбутньому політичний вибір українців визначала не ідіосинкразія на поняття «влада» і «парламент», а розуміння і довіра.
