Iгор ШКIРЯ: Ющенко повинен знайти себе в Донбасі та загалом на сході...

Хоч чим би завершилися вибори президента України, сторонам політичного протистояння доведеться шукати спільну мову. Так можна стисло висловити настрої представників команд двох кандидатів на посаду президента, народних депутатів України Ігоря Шкірі (фракція «Регіони України») та Йосипа Вінського (фракція СПУ), з якими спілкувався кореспондент «Дня».

— Політична реформа, за кілька тижнів до виборів прийнята в «пакеті» з виправленнями до виборчого законодавства, хоч і зібрала рекордну кількість голосів — понад 400, проте була неоднозначно оцінена експертами. Ваша думка щодо внесених до Конституції змін, а також «пакета» загалом?

— Увесь «пакет» коментувати не хотілося б. Бо ні я сам, ні наша фракція не були ініціаторами інших, крім політреформи, «пакетних» документів. А що стосується політичної реформи, то це давно назріла подія. Мабуть, основна колізія навколо реформування Основного Закону була пов’язана з законом про вибори. Мажоритарники не хотіли здавати завойовані позиції, і вони мали на це свої резони. Адже багато з них, напевно, осіб 150, інтенсивно працювали в округах і користуються там безперечним авторитетом. Але бар’єр, пов’язаний із переходом до пропорційної системи, вже позаду. Хоча певні проблемні моменти, як, наприклад, імперативний мандат, залишилися. Шкода, що таке важливе рішення, як внесення змін до Конституції, приймали під тиском ситуативних чинників, стало предметом торгу. Але це рішення прийняте. Інша річ, що на цьому редагування Конституції навряд чи закінчиться. Насамперед, я думаю, реформуванню підлягатимуть взаємовідносини центральної та регіональної влади.

— Схвалення політреформи знизило напруження в сесійній залі. Чи сприятиме політична реформа досягненню елітами взаєморозуміння після президентських виборів?

— Після виборів — так. До цього в будь-якому випадку країна та парламент залишаться розділеними на дві частини. Одна з яких — за Віктора Ющенка, інша — за Віктора Януковича. Але ми повинні розуміти, що після президентських виборів такий жорсткий вододіл не повинен існувати. Ми — одна країна і повинні будувати спільне, єдине майбутнє. Спілкування з депутатами з інших фракцій показує: ми єдині в розумінні того, що після виборів дві протиборчі сторони повинні спрямувати зусилля на уніфікацію позицій, на згладжування тих розбіжностей, що загострилися під час виборів. Думаю, народ від нас цього якраз і чекає. Люди вже втомилися від протиборства. Простих громадян насамперед цікавить добробут, стабільність, здоров’я, робота, сімейні справи. Політика аж ніяк не на першому місці.

— Які, на ваш погляд, з огляду на це, шанси Віктора Ющенка, якщо він стане президентом, порозумітися з населенням Східної України, і зокрема — Донбасу?

— Сьогодні Донбас перебуває на економічному та моральному підйомі. У цьому велика заслуга Віктора Януковича, а також регіональної еліти, бізнесу. За ці роки на сході країни люди вперше відчули якусь економічну, фінансову стабільність. І добробут там за останні кілька років зріс щонайменше вдвічі. Природно, люди не хочуть цього втрачати. І якщо так станеться, що президентом буде не Янукович, а Ющенко, в чому особисто я зовсім не впевнений, перед ним постає колосальне завдання: знайти себе в Донбасі та загалом на сході України. Це означає: економічне зростання в державі повинне продовжитися. Бізнес, підприємства повинні як і раніше працювати стабільно. Більш того, бізнес повинен отримати сигнал, що нова влада готова захищати його інтереси. Як-не-як, 80% нашого економічного потенціалу розташовані на сході України. Якщо Віктору Ющенку не вдасться завоювати прихильність цього регіону, можна буде говорити про те, що нова влада зазнала краху.

— Чи готова орієнтована на Віктора Януковича еліта сходу України прийняти будь-який законний результат виборів?

— На жаль, останнім часом на заході, в центрі України, в столиці, сформувалася думка, що схід — це бандити. Таке розуміння — результат зомбування. Ні я, ні оточуючі мене люди бандитами себе не вважаємо. Ми всі — громадяни України та підкоряємося її Конституції та її законам. І якщо ЦВК оголосить про обрання президентом того, кому ми не симпатизуємо, але все буде законно, то, зрозуміло, ми визнаємо це рішення.

— Янукович заявив, що нізащо не зніме свою кандидатуру, боротиметься до кінця. Як ви вважаєте, це правильна позиція з погляду стратегії й тактики?

— Якщо Віктор Янукович упевнений у своїй перемозі однозначно, а я вважаю, що він у ній впевнений, думаю, він повинен іти до кінця. Якщо ж він має якісь сумніви, тоді слід би діяти інакше.

— Які завдання Янукович повинен вирішити за час, що залишився до повторного голосування, щоб розраховувати на перемогу?

— Йому треба переконати ту частину України, яка його не підтримала раніше, що він спроможний стати лідером для всіх українців, довести, що багато зі сказаного на його адресу опонентами — це брехня. Я думаю, що Віктору Федоровичу треба вести більш публічну політику, що він і робить останнім часом, практично щодня озвучуючи свою позицію з тих чи інших питань. Так треба й надалі продовжувати.

— Але щоб переконати в чомусь західний регіон, було б непогано поїхати туди. А він поки що не збирається...

— Віктор Янукович лише нещодавно у відпустці. Звісно, у відпустку треба було йти раніше, принаймні з вересня. І робити ставку на публічну політику. Тоді 21 листопада він переміг би з набагато більшою перевагою, і ніхто не мав би сумнівів у його перемозі.

— Серед кроків, зроблених Віктором Януковичем протягом останнього часу, багатьох здивувало призначення начальником виборчого штабу Тараса Чорновола...

— Мене це вразило не менше. Але не коментуватиму.

— Віктор Янукович заявив, що прийняті зміни до закону про вибори, а також ротація ЦВК — в інтересах лише його суперника, кандидата Віктора Ющенка...

— Правильно заявив. Адже жоден представник від нього не пройшов до ЦВК. І тим самим були порушені всі домовленості, в тому числі й «пакетні», які обговорювали до цього.

— Отже, позиції Януковича перед 26 грудня слабші, ніж перед 21 листопада?

— Провокаційне запитання. Відповідь на нього ми дізнаємося 27 або 28 грудня. Я думаю, що дуже багато з тих, хто раніше не голосував за Януковича, після 21 листопада можуть віддати йому свої симпатії. Після того свавілля, що відбувалося в Києві, коли в кандидата, який фактично переміг, забрали перемогу тиском — силовим, психологічним і юридичним...

— Аж до другого туру Віктор Янукович офіційно йшов як кандидат від влади. Зараз він від влади відмежовується та критикує Президента Леоніда Кучму. Чи не дуже різкий поворот? А якщо виборці в нещирості запідозрять?

— Віктор Федорович висловлював свої думки щодо того, що Президент порушив наявні домовленості. Можливо, все це прозвучало надто емоційно...

— Але він обвинуватив деяких своїх соратників у «боягузтві та зраді». Чому, на вашу думку, цей конфлікт став можливий?

— Причина цього — помилки в підборі та формуванні команди, коли до її складу приймали багато випадкових людей, кон’юнктурників. Ось вони й зрадили його в останню мить. Я, чесно кажучи, від багатьох із них іншого й не чекав.

— Заяви керівників деяких східних регіонів про наміри чи то створити в себе автономії, чи то взагалі відділитися від України, які прозвучали після другого туру президентських виборів, вражають своєю зухвалістю. Хто, на ваш погляд, ініціатор цих демаршів — місцеве населення, самі губернатори, ще хтось?

— Головний поштовх — мітинг 22 листопада на майдані Незалежності. Те, що сталося на з’їзді депутатів усіх рівнів у Северодонецьку, було відповіддю Києву, холодним душем для столиці. Проголошені в Северодонецьку заяви були багато в чому емоційними, покликаними остудити гарячі голови в Києві. У Харкові з’їзд представників місцевої влади вже був прагматичнішим та менш агресивним і радикальним. А засідання Координаційної ради Міжрегіонального союзу органів місцевого самоврядування, що відбулося в Донецьку, показало, що дискусія вже перейшла в русло абсолютно конструктивного, нормального діалогу регіональних еліт на тему перерозподілу повноважень від центра до регіонів. До речі, наші опоненти, зокрема депутати з «Нашої України», висловлюють схожі позиції, вони є нашими прихильниками в цьому розумінні.

— Але принципове питання ось у чому: йдеться про те, щоб просто дати більше повноважень регіонам, чи про федералізацію країни?

— Ми можемо називати майбутній устрій України так, як нам подобається. Що стосується автономій у звичайному розумінні, то я не вважаю, що нам вони потрібні. Суть ідеї полягає в тому, щоб регіони, і не тільки області, а й райони та міста, отримали більше повноважень, насамперед щодо того, як розпоряджатися заробленими коштами. У кінцевому результаті, я думаю, нам треба прийти до розподілу бюджету в пропорції 70% на 30% на користь регіонів.

— Ще з тиждень тому багато політиків заявляли, що Україна виявилася на краю економічної безодні. Протягом останніх днів такий різких оцінок уже не чути. Як, на вашу думку, політичні події останніх тижнів позначилися на економіці?

— Головною руйнівною силою, що вже вплинула на розвиток економіки, була паніка. Паніка, посіяна чутками й очікуваннями бізнесу та частини народу, яка проголосувала за свого кандидата на посаду президента. Частково цей стан вже подолали, але тільки частково. Йдеться не тільки про те, що люди купують долари та знімають гроші з рахунків у банках. Це — одна складова паніки. Друга — дуже багато бізнесменів, намагаючись скористатися панічною ситуацією, накручують ціни. І не тільки на продукти першої необхідності — харчування, одяг. Стрибок цін відбувся і в промисловості, через що в кінцевому результаті дорожчає й готовий продукт. Тому так важливо, щоб швидше закінчилися вибори, швидше був сформований новий Кабінет Міністрів, швидше заспокоїлося населення, бізнес, і ми не втратили те, що напрацювали впродовж останніх років.

— Одна з найважливіших для всієї країни економічних подій, що відбувається наприкінці року, — схвалення парламентом бюджету на наступний рік. Якими ви вбачаєте перспективи прийняття бюджету-2005 у нинішній політичній обстановці?

— Я вважаю, що ми сьогодні можемо його розглядати, можемо сперечатися й обмінюватися думками. Але в кінцевому результаті бюджет має захищати новий уряд, якому його виконувати. Тому що сьогодні ми можемо щось наприймати, а завтра прийде новий прем’єр, і скаже: я цього не виконуватиму. Думаю, не смертельно, якщо ми бюджет не приймемо до Нового року. Краще ми приймемо його в січні якісним і грунтовним.