Iнші часи, інші методи, але люди — ті ж самі

Спільне у цих двох влад — люди. І ті, що при владі, і ті, що не при владі. А час — різний. Пройшло років десять. Давно сказано, що, попри все, «існують об'єктивні закони розвитку суспільства». Людина розумнішає — і суспільство розумнішає. Раніше (при комуністах) вигадали б формулювання — і когось із журналістів цькували б, вигадали б підстави — і вигнали з життя. Нині вже розуміють, що це і аморально, і навіщо ворогів наживати, і, врешті-решт, будеш покараний самим часом, історією, нащадками. Зараз уже всі зрозуміли, що кожна людина має право у будь-який спосіб висловлювати свою думку (у межах закону). Можна, щоправда, чужими руками цькувати, застосовувати хитромудрі методи — та й це все більше не в пошані. Досить уже і совісті, і розуму, щоб розуміти — це шлях неправедний. Краще доводити свою правоту силою розуму, а не грубою, підлою силою, як це було раніше, зокрема, і в недавньому минулому. Скільки було залякувань (четвертування, полум'я вогнищ, Колима і Магадан), а чого добилися? І якщо ми бачимо, що і зараз ще багато є бруду і підлоти, крові і сліз — то це тільки тому, що рік ще тільки 1999, а не, скажімо, 2005. Час — всесильна річ. Не можна, по-моєму, все змінити за одну хвилину. Та хвости вже відкинули. Вчимося розмовляти, спілкуватися. Промокашка навіть намагався співати у телефільмі «Місце зустрічі змінити не можна». У ті роки розстрілу не було. Промокашці тепер років 70. На заслуженому відпочинку. Може, і живе по сусідству з Володькою Шараповим. А внуки — в одній футбольній команді. Можуть і породичатися. Час — всесильний. І, можливо, Промокашка переглянув свій світогляд. Вважає, що щастя зовсім не у грошах, що він — Людина.

Борис СТАВИЦЬКИЙ,
Київ