«Iракський ресурс» дипломатії

— Попри переконливі підсумки голосування, спостерігачі відзначили, що рішення про відправлення українського миротворчого контингенту до Іраку для вищого законодавчого органу виявилося непростим. Чи можна вже говорити про те, якими можуть бути наслідки цього кроку — рішення РНБОУ та парламенту про участь у стабілізаційних силах?

— Безумовно, участь нашої країни у підтриманні миру в Іраку сприятиме посиленню її позицій на міжнародній арені. Водночас хотілося б наголосити на такому питанні. Якщо Польща — член НАТО, і це було для поляків одним із головних визначальних чинників щодо участі або неучасті в операції, то для України, швидше, безперечним орієнтиром виступає Організація Об’єднаних Націй. 273 народних депутати України своїм голосуванням підтвердили прихильність саме резолюціям Ради Безпеки ООН. Ми розуміємо, що зараз настав час не просто відгукуватися на заклик США та Великої Британії, не просто бути залученими на їхній бік якимись матеріальними або іншими вигодами. Це дійсно розуміння своєї ролі як країни-члена і одного із засновників ООН.

— І все ж таки, ви чекаєте якихось конкретних позитивних результатів для України?

— Аналізуючи останні висловлювання офіційних осіб США про українську зовнішню політику, можна упевнено сказати, що вони чудово розуміють, які проблеми стоять перед нами. І ми розраховуємо на їхнє партнерське ставлення до нас. Все залежить від нас. Дипломатія — це мистецтво приборкувати силу. Наш успіх на зовнішньополітичному фронті прямо залежатиме від того, наскільки наші дипломати зуміють використати наявні сприятливі умови для відстоювання інтересів України.

— Україна вже не вперше посилає свої військові підрозділи до «гарячих точок». Наших миротворців знають, причому з кращого боку, в колишній Югославії, Сьєрра-Леоне, Лівані, нарешті, Кувейті. Однак ряд експертів уже висловили думку, що «відрядження» до Іраку буде на порядок складнішим і небезпечнішим за всі попередні. Наскільки обгрунтованими є ці побоювання?

— Справді, ця операція не буде схожа на жодну з попередніх. Не можна забувати, що якщо одна частина населення Іраку страждала від режиму Саддама Хусейна, і прихід на свою землю англо-американських військ сприйняла як благо, то інша налаштована протилежним чином, до окупаційних військ ставиться вкрай вороже. Крім цього, серед іракського населення існують десятки етнічних, релігійних та інших відмінностей. Отже, завданням нашого та інших контингентів буде проведення розмежувальних ліній між протиборчими сторонами. Це завдання набагато складніше того, яке стояло перед нашим радіаційно-хімічним батальйоном, що перебуває в Кувейті. Для його виконання знадобляться спеціальні підрозділи, навчені не тільки конвоюванню колон з гуманітарною допомогою, але і контактуванню з мирним населенням, озлобленим війною. Такі сили ми маємо. До цих підрозділів відбирають людей зі стійкою психікою, здатних протистояти відвертій провокації.

— Українці знаходитимуться в зоні відповідальності Польщі. Враховуючи складність обстановки, логічно припустити, що успіх операції багато в чому залежатиме від того, як успішно військові двох країн зможуть порозумітися. Як ви оцінюєте перспективи цієї співпраці?

— По-перше, слід сказати, що з поляками у військовій сфері ми взаємодіємо вже давно. Приклад — спільний україно-польський миротворчий батальйон, Укрполбат, який ніс службу в Косово в рамках програми КФОР. Він продемонстрував надзвичайно високий рівень взаємодії військових України та Польщі. По-друге, Польща є найважливішим партнером нашої країни в політичній та економічній сфері. Робота над спільними проектами, наприклад, нафтопровід Одеса — Броди — Гданськ, також є запорукою взаєморозуміння між українцями та поляками. Тож я не бачу тут проблем.