Калинівка: рік після трагедії

Ту вибухову ніч, із 26 на 27 вересня 2017 року, жителі Калинівки та навколишніх сіл не забудуть ніколи. Десь о 21-й годині в нічному небі здійнялася вогняна заграва, що супроводжувалася сильними звуками вибухів та клубами диму. Місцеві одразу зрозуміли: горять артилерійські склади, де зберігається понад 80 тонн боєприпасів, зокрема найпотужніші ракети РСЗВ «Смерч», «Ураган» та «Град». Почалася паніка... Люди ховалися у погреби, шукали, чим евакуюватися, дзвонили до рідних і близьких. «Кипіли» й соціальні мережі від пошуку «зради», і окремі користувачі навипередки словесно шукали винних у пожежі та людській біді. Активісти навіть узялися вимірювати радіаційний фон у Вінниці. На щастя, з’явилися небайдужі раціональні вінничани, які не лише встигали скоординувати роботу між собою, а й намагалися погасити «займання» у мережі, яке «вибухало» дедалі сильніше. І напевно, тішило тих, хто зіграв у цій диверсії (саме до цієї версії досі схиляються відомчі структури) першу скрипку.

«Ми досі не знаємо, що сталося тієї ночі. Минув рік, а військова прокуратура так і не завершила розслідування. Обсяг зібраних матеріалів у кримінальному провадженні за фактом диверсії становить понад півсотні томів, проте підозру у вчиненні злочину нікому не висувають. Очевидно, не все так просто», — припускає сільський голова Павлівки Віктор КОСОБУЦЬКИЙ. Упродовж вибухової ночі він разом зі своїм товаришем на власній машині вивезли щонайменше 250 павлівчан. А коли на ранок побачив, що залишилося від його села, — жахнувся, бо Павлівка найбільше постраждала від вибухів.

ІЗ ПІВТОРИ ТИСЯЧІ БУДИНКІВ ВЦІЛІЛО ТРИ СОТНІ

«Загалом внаслідок пожежі на калинівському арсеналі, яка сталася 26 вересня 2017 року, постраждало майже 4,5 тисячі будинків. Найбільше уражень внаслідок надзвичайної ситуації зазнала Павлівка, де постраждало 1105 дворів із 1482 існуючих, тобто 90%. Найбільше були пошкоджені покрівлі, повибивало вікна й двері, посипалася (а в деяких садибах навіть впала) стеля. Будівельні матеріали звозили звідусіль — шифер, дошки, скло. Хто заможніший, ремонтував власним коштом і зберігав чеки для подальшого відшкодування, бідніші — підлатали і так собі перезимували, — продовжує сільський голова. — Через те, що вибухи сталися в ніч із 26 на 27 вересня, часу на те, щоб провести всі обстеження і завершити будівельно-ремонтні роботи, не вистачило. А бюджетні кошти мають таку здатність, що 31 грудня закінчується бюджетний рік і вони повертаються до державного бюджету. Тому з наданих із Держфонду 100 млн гривень вдалося освоїти лише 30. Разом з тим, вдалося зняти основні питання: відремонтувати дахи (шифер привозили «гарячим» із заводів), придбати вікна і помешкання для постраждалих. Лише на нашу сільську раду було надано 3 мільйони 40 тисяч гривень, які були витрачені на купівлю шести зруйнованих будинків. Мав бути сьомий будинок, але власник вирішив взяти кошти на ремонт, а не купувати іншу садибу».

КАЛИНІВКА. ВЕРЕСЕНЬ 2018 Р.

«НЕ БУЛО БИ ЩАСТЯ, ТА НЕЩАСТЯ ДОПОМОГЛО»

Однією з родин, яким за державний кошт придбали будинок, стала сім’я Ігоря та Ольги Ковальчуків. До трагедії вони мешкали у старенькій глиняній хаті, після вибухів вона «ледве дихала», пригадує власник. Страшно було заходити, бо стеля могла впасти в будь-який момент. Дітей відправили до батьків, а самі почали встановлювати опори, щоб хата не впала.

«Тоді я ще не думав, що нам запропонують новий будинок. А тепер виходить, що не було би щастя, та нещастя допомогло. За державні кошти нам купили нову хату на чотири кімнати. Зараз завершуємо там ремонт, проводимо воду, на Новий рік плануємо новосілля. А поки тулимося всі разом у батьків. Як кажуть, хоч не пишно, та затишно, — каже Ігор. — Добре, що цього року людям почали трохи повертати гроші. Торік не всі встигли відремонтувати свої будинки. Обурювалися, бо на ремонти витрачали власні кошти, а це не тисяча і не дві. Є й такі, які нічого не робили, бо не мали грошей. Так і зимували. Тепер, отримавши підтримку, почали ремонтувати помешкання».

«ЗА ДЕСЯТЬ ДНІВ УЧНІ ПОВЕРНУЛИСЯ ЗА ПАРТИ»

За кошти державного бюджету відремонтували і всі об’єкти соціальної сфери: амбулаторію, дитсадок, будинок культури та школу, яка опинилася в епіцентрі ураження. Завдяки спільним зусиллям учителів, батьків і волонтерів школа відновила навчання через десять днів після трагедії. Менш ніж за два тижні у школі встигли полагодити розтрощений дах, вибиті вікна та осипані стіни. Директор школи села Павлівка Тетяна ШУМАНСЬКА каже, що 2017 року для 400 учнів Павлівської школи перший дзвоник лунав двічі.

«Ми у жовтні планували відкривати новий спортзал, який будували два роки. У понеділок, напередодні трагедії, пофарбували дві класні кімнати, які також розміщені в цій частині приміщення, прибрали у спортзалі. Батьки і вчителі працювали допізна. А 26 вересня — все рухнуло. Пошкодження були жахливі. Руки трусилися від побаченого, — ділиться спогадами директор. — Коли ліквідовували наслідки, було відремонтовано 1000 квадратних метрів стелі, замінено 61 вікно, а 20 — полагоджено, фрагментарно замінили шифер і поставили нові двері. Будівельні роботи проводили спеціалісти. Вчителі, батьки, діти допомагали, щоби скоріше закінчити. Пам’ятаєте комп’ютерний клас, де впала стеля? Діти всю техніку привели до ладу, пилососили, витирали, продували фенами. І за десять днів учні повернулися за парти. Раділи, що вберегли школу. Не знаю, чи це збіг обставин, але ситуація вплинула і на навчальний процес. У результаті 19 наших випускників успішно склали ЗНО. Школа посіла четверте місце серед освітніх закладів області».

«ХОДЯТЬ ПО ДРУГОМУ І ТРЕТЬОМУ КОЛУ»

Депутати Вінницької облради влітку цього року ухвалили рішення надати з обласного бюджету п’ять мільйонів гривень на здійснення компенсаційних виплат місцевим мешканцям, які власним коштом відновлювали будинки, пошкоджені вибухами на арсеналі у вересні 2017 року. І ці кошти були освоєні у повному обсязі. Кожен мешканець, який усунув за власні кошти пошкодження своєї оселі, може отримати кошти через банківські картки, або поштове відділення. Але знайшлися сміливці, які вирішили «під шумок» усунути не лише пошкодження, а й повністю перекрити чи відремонтувати будинок. Тому минулого тижня Калинівська районна комісії з техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій призупинила виплату відшкодувань за чеками. Тепер кожну справу розглядатимуть колегіально, повідомив перший заступник голови Калинівської РДА Юрій СЛАБЧУК.

«На початок виплат у районі залишалося 70 будинків, які різною мірою потребували ремонту. Частину з них люди відновлювали самостійно, решту — за допомогою підрядних будівельних організацій. Але до нового року завершити весь обсяг необхідних робіт не встигли. І гроші, надані з Державного резервного фонду, повернулися назад. Тому у нас не було фінансової можливості продовжувати ці ремонти, — розповідає Слабчук. — Ми сподівалися, що завдяки наданим із обласного та районного бюджетів коштам буде змога завершити ці роботи. Але люди почали ходити по другому і третьому колу. І з 70 будинків стало 400. Це як лавина, люди приходять знову і знову, деякі починають маніпулювати й обманювати: беруть гроші на ремонт сараю, паркану або на хати, які були зруйновані ще до вибухів. Нам так ніяких коштів не вистачить. УЖЕ зараз ми відчуваємо дефіцит в один мільйон гривень. Тому за рішенням комісії прийом заяв на відшкодування призупинили».

«ОЦЕ Й УСЯ ПОДЯКА»

Юрій ПРИЧИШИН більш ніж добу гасив пожежу на 48-му арсеналі. Він керує бронебійною інженерною машиною розгородження, яка в таких випадках незамінна. Пригадує, як увечері того дня повернуся з чергування і після вечері вийшов на вулицю прогулятися. Раптом побачив над лісом яскраве світло, яке розгоралося дедалі сильніше. Він не раз брав участь у тренуваннях із гасіння пожежі, добре знав усі ознаки. Покликав дружину, залишив їй всі «інструкції», а сам машиною подався на арсенал.

«Старша доня вмовляла: «Таточку, не їдь», — але як можна було сидіти вдома, коли біда, — говорить Юрій. — Залишив дружину з трьома дітьми у погребі й погнав. Страшно було не за себе, а за сім’ю. Пожежа посилювалася, вибух за вибухом, а зв’язку з ними не було. Дзвонив сусідам — просив, щоб забрали. О другій ночі їх вивезли, а до того часу тривога не вщухала».

«Ми повернулися з дітьми наступного дня, чоловіка вдома ще не було, він за дві доби аж повернувся. Рятував боєприпаси, військову частину, та що там — усіх нас. Але за свою небезпечну роботу отримав лише годинник від прем’єра. Оце й уся подяка, — приєднується до розмови дружина Юрія Катерина. — Наша хата на першій лінії від лісу. Після трагедії до неї страшно було зайти — стеля впала, покрівля, як решето, на подвір’ї цемент потріскався, а прибудована частина — «відкололася». Ми були в шоці. А тим часом односельці уже стояли в черзі за шифером, балками, грішми. Ми не йшли. Взяли кредит на 40 тисяч, підлатали дах. Потім отримали від сільради 70 листів шиферу, ліс необроблений, два вікна, і за чеками нам торік повернули 40 тисяч гривень, а цього року за актами — ще 38. А витратили вже до 200 тисяч гривень, бо ремонт довелося робили не лише зовні, а й у кожній кімнаті. Зараз залишилося перекрити хату й оновити фасад. Помаленьку зробимо, були б ми і діти здорові. Але прикро від такої несправедливості — бо дехто «відірвав» по гарній сумі, навіть натяжні стелі собі справили».

«ГОЛОВНЕ, ЩО ВСЕ ОБІЙШЛОСЯ БЕЗ ЖЕРТВ»

Найбільшу сукупну суму в розмірі 200 тисяч гривень отримала родина, чий будинок зазнав найбільших руйнувань, каже сільський голова Віктор Кособуцький. Він стояв на прямій лінії з частиною, і вибухова хвиля вибила вікна, двері, знесла покрівлю, фактично залишилася лише коробка. Комісія провела технічне обстеження, але аварійним його не визнали.

«Лише завдяки тому, що це новий будинок, побудований із білої цегли, він вистояв. Господарі могли би схитрувати і довести його аварійність, отримати кошти на новий, але не стали цього робити, бо добросовісні. Таких не багато... Я думав, що люди після трагедії зміняться, зрозуміють уроки і стануть іншими, але людська жадність, «жаба» не зникла. Були випадки, коли можна обійтися своїми силами, зробити невеликий косметичний ремонт, той, який родини роблять щороку перед святами, — підмащують і білять, але навіть на це люди брали чеки — користувалися нагодою, — розповідає Віктор. — Позитивно те, що нарешті військовий об’єкт охороняється військовими, а це більш ніж тисяча людей. Раніше там була приватна охорона, дідам під 60 років... Керує частиною досвідчений командир, його призначили за два місяці до події, і він впорався з ситуацією. Територію обгородили, встановили відеоспостереження, триває інвентаризація... Головне, що все обійшлося без жертв — можна жити без почуття вини, спокійно».

...Калинівська трагедія стала третьою пожежею на складах з боєприпасами 2017 року. У березні загорілися склади в Балаклеї на Харківщині. 22 вересня пожежа охопила склади в селі Новоянисоль у Донецькій області. Через п’ять днів — надзвичайна ситуація в Калинівці. І навіть через рік вона залишає більше запитань, аніж відповідей.

КОМЕНТАР

Геннадій КАРПЮК, військовий журналіст, експерт:

— Проблема військових арсеналів вимагає системного вирішення. Поточний стан національної економіки, пріоритети та виклики, які стоять перед сектором безпеки і оборони не дозволяють говорити про те, що Україна здатна одномоментно знайти необхідний ресурс на швидке оновлення інфраструктури, здатної надійно і безпечно зберігати ці 400 тисяч тонн боєприпасів до звичайних озброєнь. За попередніми розрахунками, для такої розбудови потрібно знайти приблизно 10 мільярдів гривень.

Якщо говорити про практичну площину вирішення проблеми убезпечення військових складів та арсеналів, то держава надала можливість Міністерству оборони України фактично розпочати тут якусь реальну діяльність лише у 2018-му. До цього часу в цій царині відбувалися лише так звані підтримувальні заходи.

Цьогоріч розпочалося будівництво сучасних залізобетонних сховищ для боєприпасів відповідно до розробленої цільової програми. Обрано об’єкти, де потрібне першочергове втручання та початок будівельних робіт. Розроблено належну технічну документацію, проведені тендерні процедури і на початку червня стартували будівельні роботи. Йдеться про 15 абсолютно нових і сучасних заглиблених (обсипних) сховищ на трьох арсеналах. Нічого подібного за всю історію української незалежності наше військо не робило. Зрозуміло, що ця робота триватиме роки, адже у 2018-му будівельники мають освоїти на згаданих об’єктах майже 500 млн гривень за значно більшої потреби. Але навіть такий показник для України є рекордним. Варто особливо наголосити, що нині втілюється в життя зовсім нова філософія та технологічні підходи до убезпечення боєприпасів, які відповідають кращим світовим, зокрема натовським, взірцям. Нові арсенали фактично за суттю є своєрідними рятівними капсулами для снарядів, ракет й іншого небезпечного військового майна беручи до уваги той факт, що значна його частина досі зберігалася просто неба й була уразливою до несприятливих чинників, не говорячи про ймовірне застосування ворогом засобів вогневого ураження.  

Хід будівництва таких об’єктів перебуває на постійному контролі міністра оборони Степана Полторака, який періодично їх інспектує.

Найголовніша перевага нових сховищ навіть не в залізобетонних «коконах», які навіть у разі надзвичайної події не даватимуть розлітатися на велику відстань боєприпасам, а саме в облаштуванні сучасними автоматичними системами охорони, сповіщення та пожежогасіння, що зводять ймовірність негативного впливу людського фактору майже до нуля. 

Також після відомих НП на складах проведено значну роботу з розосередження та систематизації боєприпасів задля досягнення максимального їх укриття у сховищах та облаштування периметрів технічної території арсеналів. Уже запроваджено трирівневу систему охорони таких об’єктів. До штатів військових частин введено додаткові підрозділи охорони і оборони. Задля раннього виявлення літальних апаратів та відображення повітряної обстановки тактичного рівня встановлено спеціальне програмне забезпечення «Віраж-планшет», а з метою унеможливлення проникнення на території заборонених зон БПЛА та інших радіокерованих пристроїв, їх облаштували засобами радіоелектронної боротьби.

Зараз в окремих військових частинах створюють багаторівневі охоронні периметри, де на зміну колючому дроту встановлюють огорожі, виготовлені за сучасними технологіями. Вони стійкі до корозії й забезпечують надійний захист від проникнення, адже в комплексі тут встановлюють системи персоналізованого контролю доступу, відеоспостереження й сигналізації.

Робота з будівництва нових складів та подальшого покращення технічної укріпленності військових арсеналів триватиме і надалі. Її обсяги у 2019-му обіцяють бути не меншими, аніж поточного року. Принаймні, про це говорять показники державного бюджету України на наступний рік. За бюджетною програмою «Утилізація боєприпасів, рідинних компонентів ракетного палива, озброєння, військової техніки та іншого військового майна, забезпечення живучості та вибухопожежобезпеки арсеналів, баз і складів Збройних сил України» передбачені видатки передбачені в сумі понад 534 млн гривень (загальний фонд — 509,5 млн гривень, спецфонду — майже 25 млн гривень). Ці кошти спрямують на заходи з утилізації звичайних видів боєприпасів, непридатних для подальшого використання і зберігання, озброєння й військової техніки, та на створення умов, що гарантують безпеку населення й господарських об’єктів у разі виникнення аварійних ситуацій на арсеналах, базах і складах озброєння, ракет та боєприпасів ЗСУ. Про фінансування будівництва нових складів більш точно можна буде говорити вже після ухвалення головного кошторису країни.