Кампанія чи всерйоз і надовго?
Здавалося б, тема Всеукраїнської наради з питань розвитку малого і середнього бізнесу тяжіла до економічних питань, що стосуються специфічних проблем розвитку цієї сфери. Але виступ Президента на цій нараді був чітко політичним. Що, враховуючи «вік проблеми», можна розцінити як констатацію неблагополуччя у галузі дрібного підприємництва.
БЮРОКРАТИЗАЦІЯ ЧИ ГРОМАДЯНСЬКА ІНІЦІАТИВА?
Проблеми дрібного і середнього бізнесу давно стали звичною темою для популізму, такою ж декларативною, як заяви про необхідність ринкової економіки. Насправді ж ринкова тематика, звичайно, враховує бізнес великий, а ще краще — експортний. Малого ж і середнього бізнесу, крім добрих міркувань, у кращому випадку торкаються окремі профільні закони, не пов’язані в загальну систему. А окремо вони працюють погано. Ще від малого і середнього бізнесу часто відкупаються створенням різних комітетів і фондів його підтримки. Але, як відзначив Президент на нараді, «навіть мізерні кошти, передбачені на виконання національної програми сприяння розвитку малого підприємництва у держбюджеті 2001 року (27 млн. гривень. — Авт. ) так і не потрапили за призначенням…» Не знали, куди перерахувати?
Загалом проблеми дрібного підприємництва прийнято трактувати як проблеми підприємництва неповноцінного, збиткового, якому треба підкидати певні соціальні подачки, а то перед Європою буде незручно. Тому виступ Президента 15 липня потрібно розцінювати як безпрецедентно системний і, враховуючи кількість уже виголошених на цю тему промов, кризовий. У ньому було зведено в єдину схему окремі теми, які стосуються предмета, що, безсумнівно, позитивно, оскільки змінює якість підходу до проблем дрібного і середнього бізнесу. Параметри бізнесу такого типу, що розглядаються поза загальною ув’язкою, знищувалися виконавцями окремо, навіть без спеціальних намірів такого роду. Банки, скажімо, не будуть зацікавлені у тому, щоб знизити планку відсотків за кредити, якщо їх не включено до загальної системи, а вирішують кожного разу тільки приватну проблему кредитування з отриманням локальної вигоди. А за її відсутності — втрачають інтерес до сфери мікрокредитування.
Президентом зведено разом економічні вимоги по ПДВ, податкової реформи, дебюрократизації, — всі вони розглядаються з погляду їхнього значення для малого і середнього бізнесу як рівноправного учасника ринку. Причому врахування його інтересів не суперечить тому, що критерієм ефективності виступає сам ринок. Йдеться саме про організацію конструктивних правил ринку, який неможливий без серйозної частки дрібного і середнього підприємництва.
Звичайно, наведені Л. Кучмою цифри (за останні три роки виникло всього лише 150 тисяч малих підприємств, а загальна частка малого підприємництва у ВВП — усього-на- всього 9—10% проти 70% у країнах ЄС) ще не означають втрату приватнопідприємницького ентузіазму, але свідчать про погані правила гри. Так, заява Президента зміцнює стрижень, «економічну вертикаль» країни, неможливу без малого і середнього бізнесу. Але це все ще тільки декларація намірів.
Проте, тут може бути цікавим порівняння з Росією, яка пішла шляхом вибудовування іншої вертикалі — «вертикалі влади». Там віддали перевагу шляху бюрократичної консолідації країни, а не стимулюванню активності її громадян. І це вже починає «підморожувати» розвиток ринкових тенденцій, які чим далі, тим все більше зводяться до проблем звичайних монополій, ПЕКу, експортних компаній і великого бізнесу. Зрозуміло, все це вельми привабливе для представників тієї самої бюрократичної «вертикалі влади», що укріплюється і вибудовується. Привабливо через причини, вельми далекі від державних інтересів. Там, іншими словами, вибір вже зробили. Україна ж ще не втратила шанс упорядкувати свою економіку більш цивілізовано, ось тільки час минає...
І КРИТЕРІЙ, І КОНСОЛІДУЮЧИЙ ЧИННИК
Шанс, звичайно, не тільки у розвитку економіки як такої. Так розвиток малого і середнього бізнесу спричинить зростання кількості оподатковуваних суб’єктів, що насущне для зростання ВВП і розвитку економіки країни. Але йдеться і про зміни у структурі суспільства. На прес-конференції минулого тижня голова ДПА України Микола Азаров навів цифри, згідно з якими найбільше навантаження щодо наповнення бюджету несуть пересічні громадяни (8,4 млрд. грн. сплатили ті, чий щомісячний дохід не перевищував 400 грн., тобто 76,65% працюючих). За цих обставин приватне підприємництво дозволить вирости бюджету. Крім того, нинішня бідність громадян демонструє той потенціал, яким володіє приватне підприємництво. Треба тільки дати людям можливість вести свою справу. Але минулого року рентабельність малого і середнього бізнесу становила всього 3%, а 38% малих підприємств працювали зі збитками, так що де вже тут говорити про середній клас...
Березневі вибори дали не найбільш сумлінним коментаторам підставу міркувати на тему федералізації України. Малий же і середній бізнес, внаслідок його мобільності і розгалуженості партнерських відносин, об’єктивно є консолідуючим чинником. Ринкове середовище не може бути різноманітним у різних регіонах країни.
Встановлення єдиних правил ринку зіграє роль і в консолідації регіонів. Але регіональна політика зобов’язана продовжувати загальнодержавну. А не так, як сьогодні: у Миколаєві, припустимо, дозвіл на підприємницьку діяльність можна отримати «в одному вікні», а в інших містах треба оббивати пороги санепідемстанції, пожежних служб, органів охорони праці тощо. Але, схоже, йдеться поки не про те, щоб зобов’язати всі області наслідувати приклад тієї ж Миколаївської або Херсонської областей. У списку доручень, даних Президентом після наради, ця тема простежується тільки у дорученні А. Кінаху забезпечити до 1 жовтня реформування системи державної реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності з урахуванням європейського досвіду впровадження спрощених механізмів створення і ліквідації суб’єктів підприємницької діяльності.
З другого боку, Президент сказав на зустрічі про те, що рівень розвитку малого і середнього підприємництва може стати одним з основних критеріїв оцінки результатів діяльності регіональної і міської влади. Критерій зрозумілий — хоч би те ж зростання кількості суб’єктів ринку в регіоні, але «може стати» ще не означає, що стане. У регіонах завжди вміють посилатися на місцеві особливості.
ЗА ПІДПРИЄМЦЯ ЗАМОВТЕ СЛОВО
Зрозуміло, що коли конкретні інтереси малого і середнього бізнесу не враховуються у розробці економічних стратегій, то все бізнес- середовище вибудовується за теоретичними кальками: як це зроблено десь. Але що робити приватному підприємцю із законами й уложеннями, в яких можуть розібратися тільки юридичні і фінансові підрозділи великих корпорацій?
Тому висловлена Президентом вимога повного звільнення від податків на тривалий час новоутворених підприємств і згадка Указу 1998 року про спрощену систему оподаткування (що приніс у 2000 році 600% від запланованих прибутків за єдиним податком) виглядають ще й як пряма порада Раді зайнятися, нарешті, насущною законотворчістю. Парламенту буде дано й інший сигнал, — А. Кінаху доручено до 1 вересня підготувати і внести для першочергового розгляду ВР пакет законопроектів, спрямованих на подальший розвиток малого і середнього бізнесу, запропонований Держкомітетом з питань регуляторної політики і підприємництва.
Подальше важко спрогнозувати. Прийняття законів ще не означає їхнього реального набуття чинності. Які форми контролю і відповідальності передбачаються?
В умовах бюрократичної корупції шанси розвитку прозорого малого і середнього бізнесу дорівнюють нулю. За словами Л. Кучми, 61,3% дорослих жителів країни вважає, що дрібний і середній бізнес перебуває зараз у тіньовій сфері. Причини названо: проблеми з оподаткуванням, ліцензуванням, численні післяреєстраційні процедури, немотивовані перевірки, нормативні акти виконавчої влади, що суперечать основам дерегуляції, побори у різні фонди, непередбачені законами України.
У президентському дорученні А. Кінаху говориться також про необхідність запобігти прийняттю нормативних актів, які «призводять до збільшення кількості видів підприємницької діяльності, що підлягає ліцензуванню». Є ще доручення до 1 жовтня підготувати проекти указів Президента про заходи щодо впровадження заявочного принципу на підставі безліцензійної діяльності суб’єктів підприємництва; про впровадження бланків ордерів і відривних талонів ордерів на проведення перевірок; про додаткові заходи щодо вивчення й удосконалення роботи ринків з продажу продовольчих і непродовольчих товарів.
Це звузить можливості чиновників на місцях чинити свавілля, але навряд чи усуне його повністю, оскільки не розроблено механізм контролю і не встановлено ступінь відповідальності за саботаж. Важко собі уявити й те, як можна припинити побори у ті ж незаконні фонди.
Усе це проблема не тільки ефективності бізнесу, але й відкритості суспільства.
ЯКОЮ БУДЕ ВІДПОВІДЬ НА СИГНАЛ?
У своєму виступі Президент відзначив, що він говорить речі і без того добре відомі тим, хто знаходиться у залі. Це й так, і не зовсім так. Одне діло, коли люди знають стан справ у межах своєї компетенції і свого досвіду, але зовсім інше, коли їхня думка підтверджується главою держави. Йдеться і про встановлення балансу між усіма складовими процесу. Не так, що стан суспільства — це одне, законодавча база — друге, проблема з ПДВ — третє, а кредити комерційних банків — четверте. Президент заявив бажання зібрати усі ці складові в єдиний механізм, здатний зрушити з місця економіку країни.
Президентом також поставлено конкретне завдання: щороку створювати не менше 100 тисяч суб’єктів малого бізнесу з 1 млн. робочих місць. Тут, зрозуміло, результати можна буде побачити не скоро. Але завдання деталізовано у дорученнях Кабміну, ДПАУ, Держкомпідприємництву і фонду Держмайна, термін виконання кожного — не пізніше 1 листопада. Оскільки на їх виконання відводяться максимум три місяці, а не роки, то їх, швидше за все, буде виконано — у такі терміни апарат практично позбавлений можливості ці доручення «замотати». Але що буде потім? У процес повинні будуть вступити нові, набагато більш численні учасники, а це, як мінімум, передбачає створення системи контролю. Питання у тому, чи усвідомив свою відповідальність бюрократичний апарат?
