Країна-диверсант

У понеділок генеральний прокурор України Ірина Венедіктова повідомила про проміжні результати розслідування правоохоронними органами вибухів на складах зберігання боєприпасів у різних містечках України. Нагадаємо, такі після початку війни Росії проти України в 2014 році траплялися чи не кожного року. Найбільш масштабні і відомі з них:

Жовтень 2015 року. Сватове, Луганська область.

Березень 2017 року, Балаклія, Харківська область.

Вересень 2017 року, Калинівка, Вінницька область.

Жовтень 2018 року, Ічня, Чернігівщина.

За цей час у повітря злетіло в кілька разів більше боєприпасів, ніж було витрачено за всі роки війни. Звичайно, такі втрати боєкомплектів має негативні наслідки для оснащення нашої армії. Не кажучи про те, що це великі фінансові втрати, зруйновані будинки, а головне людські життя (є загиблі й поранені). «Чотири роки тому прогриміли вибухи боєприпасів на складах та майданчиках відкритого зберігання 48 арсеналу в Калинівці Вінницької області. Збитки – понад 5,9 млрд грн унаслідок знищення боєприпасів, а також завдана шкода – пошкоджені об’єкти військової частини, будівлі місцевих мешканців», - написала в Фейсбуці Ірина Венедіктова.

Тому дуже важливо розібратися, чому це стало можливим, хто винен, то покараний і що робиться для того, щоб подібні трагедії не повторювалися.

«Версія вчинення вибуху на 48 арсеналі шляхом проникнення сторонньої особи на територію частини та встановлення підривного пристрою підтверджується здобутими доказами та висновками вже одержаних та долучених до матеріалів провадження судових експертиз, протоколами проведених негласних слідчих (розшукових) дій, допитів свідків та оглядів, - ідеться в повідомленні генпрокурорки. - З урахуванням особливого періоду в державі та ведення бойових дій на тимчасово окупованих територіях України, особлива увага приділяється збиранню доказів вчинення підпалів та вибухів на українських складах диверсійно-розвідувальними групами РФ або терористичними організаціями «ДНР» та «ЛНР».

«СЕРІЯ ІЧНЯ «ПІСЛЯ ВИБУХІВ» / ФОТО ОЛЕКСАНДРА ХОМЕНКА

Що ж до вибухів на інших складах? «Продовжується розслідування причин пожеж та вибухів боєприпасів упродовж 2015 - 2018 років на інших військових складах зберігання боєприпасів, зокрема, складі ракетно-артилерійського озброєння сектору «А» в м.Сватове, 65 арсеналі в м.Балаклія та 6 арсеналі в м.Ічня. Серед слідчих версій у всіх цих провадженнях, крім основних – вчинення диверсій та терористичного акту, послідовно перевіряються також причетність до скоєння злочину військових службових осіб з метою приховання фактів нестачі; недбале ставлення військових службових осіб до виконання службових обов’язків; настання пожеж та вибухів боєприпасів через самозаймання або інші природні чинники. … Найбільш вірогідною причиною виникнення пожежі на складі ракетно-артилерійського озброєння сектору «А» в м.Сватове є вчинення терористичного акту», - пише Ірина Венедіктова.

Тобто серед причин вибухів на складах зберігання боєприпасів – диверсія та теракт. В умовах війни – це звичайне явище, якщо так можна сказати. Супротивник завжди використовуватиме різні можливості для того, щоб підірвати зсередини обороноздатність країни, проти якої він воює. Саме це й робить Кремль, завдаючи серйозних ударів по забезпеченню боєприпасами української армії. Хто стоїть за диверсіями і терактами, Ірина Венедіктова поки не каже, але входячи з існуючих реалій, здається, це очевидно. 

ФОТО РЕЙТЕР

Окреме питання – внутрішньоукраїнська складова. «Маємо вже і ряд притягнутих до відповідальності військовослужбовців у зв’язку з вибухами на арсеналах. Наголошу, правоохоронці підозрюють цих осіб не в причетності до причин надзвичайних подій, а в службовій недбалості та бездіяльності, що призвели до більш тяжких наслідків пожеж на складах, - пише генпрокурорка. - Причинами поширення пожежі та завдання шкоди у вигляді пошкоджень об’єктів військової частини, будівель місцевих мешканців, стало порушення вимог методичних рекомендацій, інструкцій, настанов, керівних документів Міністерства оборони України військовими службовими особами, невиконання ними наказів начальників. Саме за невиконання наказів керівництва щодо забезпечення діяльності складу притягнуто до кримінальної відповідальності начальника складу ракетно-артилерійського озброєння сектору «А», якого вироком суду в 2016 році визнано винним та призначено покарання у вигляді тримання в дисциплінарному батальйоні». 

«Крім того, за недбале ставлення до військової служби в умовах особливого періоду повідомлено про підозру двом командирам артилерійських підрозділів ЗСУ, - продовжує Ірина Венедіктова. - Через порушення керівних документів вони розташували підпорядковані їм підрозділи та ввірену військову техніку в безпосередній близькості до складу ракетно-артилерійського озброєння сектору «А» в м.Сватове. При цьому не забезпечили розміщення кожної одиниці бойової та іншої техніки на нормативно встановлених відстанях одна від одної та не провели облаштування капонірів та окопів для безпечного збереження озброєння та захисту від ураження. Внаслідок цього ввірена їм військова техніка була знищена під час пожежі на території складу ракетно-артилерійського озброєння, що призвела до детонації боєприпасів. Державі заподіяно понад 18 млн грн майнової шкоди».

ФОТО РЕЙТЕР

Як бачимо, потрібно бути готовими відбивати атаки не лише на фронті, а й у тилу. Причому стосується це не тільки України. Росія давно пустила свої щупальці в європейські країни, зокрема членів НАТО. Навесні цього року відносини між Чехією та Росією серйозно загострилися через події, які сталися ще 16 жовтня й 3 грудня 2014 року. Чехи, провівши розслідування, дійшли висновків, що вибухи складів боєприпасів у Врбетицях – це диверсія, організована російськими агентами ГРУ з 161-го центру підготовки спеціалістів. Після цього з Чехії було вислано десятки російських дипломатів і тих, хто працював під прикриттям. У знак солідарності російських дипломатів вислали й інші країни Європи та Америки. Найімовірніше, вибухи на сході Чехії росіяни здійснили для зриву постачання зброї, зокрема в Україну.

«Прокурори і слідчі також використовують передбачені кримінальним процесуальним законом заходи міжнародної співпраці, - також повідомляє Ірина Венедіктова. – Очікуємо на відповідь від компетентних органів Чеської Республіки щодо вибухів на складах із боєприпасами, що мали місце в жовтні та грудні 2014 року населеному пункті Врбетице».

ФОТО ЄВГЕНА МАЛОЛЄТКИ

Важливо діяти єдиним фронтом протистояння агресору, який підриває не тільки Україну, а й її партнерів. За свої агресивні дії Росія, як країна-диверсант і країна-терорист, звичайно, повинна нести відповідальність. Україні ж слід розібратися в своїх внутрішніх проблемах, щоби не давати можливість росіянам знищувати наші склади з боєприпасами. Для цього мають працювати спеціальні служби, щоб нейтралізувати російських диверсантів та «п’яту колону» і колаборантів усередині України.   

«НЕ ДУМАЮ, ЩО ВСЮДИ СИДІЛИ БАЙДУЖІ ПЕРСОНАЖІ…»

Євген РИБАЛКО, Сватівський міський голова, Луганська область (2010 - 2020 рр.):

- Ще 2014-го, коли було підписано Мінські угоди, до мене як до мера Сватового приїхали служби і спитали про останню точку залізниці в області для розвантаження важкого озброєння, після чого я зрозумів, що так чи інакше станеться відвід такої зброї. А місцина під Сватовим була останньою точкою, де можна було розвантажити таку техніку, озброєння й боєприпаси саме на залізничних підходах. Особисто я вважав, що це буде перевалочна база.

Від міста ми організовували енергопостачання, інші необхідні заходи для того, щоб забезпечити безпеку, хоч усе це розташовувалося за межами Сватового. Я звертав увагу спеціальних служб на лісопосадки, які розташовуються в 1 - 1,5 км від складів. Там є місцини, де можна розташувати, наприклад, міномет і той склад перетворити на руїни. Те, що там літали зокрема й квадрокоптери, які потенційно могли бути джерелом небезпеки, то це не було секретом.

Коли вже сталася трагедія, засідання штабів щодо ліквідації наслідків вибухів на складах відбувалися не в Сватовому, а в Сєверодонецьку. Останнє засідання, де визнали роботу штабу задовільною і закрили відновлювальні заходи, відбулося так саме не в Сватовому, на місці трагедії. Ті кошти, які було виділено, вважаю недостатніми. Я звернувся до досвіду в інших містах, де відбулися схожі випадки, зокрема там, де вибухи трапилися пізніше. В Сватовому людям (власникам домашніх господарств) дали по 3 тисячі грн, а в тій же Балаклеї люди в цілому отримали по 12 тисяч.

Щодо винних, моя думка така: склади було підпалено в кількох місцях за допомогою або диверсійних груп, або за рахунок сучасної техніки, яка дає можливість такі речі здійснювати дистанційно. Я переконаний, що всі ці вибухи були сплановані агресором, але й ми мали робити відповідні висновки. Сватове в критичний момент не здалось окупанту і тому, очевидно, багато хто хоче помститися. А наявність складу боєприпасів – спокусливий привід для цього. Взагалі, слід звернути увагу на кількість таких трагедій. Не думаю, що сюди сиділи байдужі персонажі, бо трагедії в різних куточках України дуже схожі.

«ЩОБ УНЕМОЖЛИВИТИ ТАКІ РЕЧІ, СЛІД ПОРУШУВАТИ ПИТАННЯ КОМПЛЕКСНОЇ РОБОТИ І ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ»

Віктор МУЖЕНКО, начальник Генерального штабу ЗСУ — Головнокомандувач Збройних сил України (2014 - 2019 рр.):

- Військове керівництво нашої держави щодо вибухів на складах і раніше заявляло, що там є всі ознаки диверсії. Способи підриву, зокрема й дистанційно, розрахунок під певний час та інші чинники говорили про те, що це є саме диверсія. Але, на жаль, у суспільстві була поширена думка, зокрема й за допомогою ЗМІ, про те, що такі вибухи – це вина і не доопрацювання військового керівництва. Зокрема й у питанні забезпечення охорони відповідних об’єктів, зберігання боєприпасів. Однією з версій також була, що начебто «совкові» генерали розікрали зброю і боєприпаси, торгували ними, і щоб замісти сліди, підривали згадані об’єкти.

Але на сьогодні вже є заяви Генеральної прокуратури, які ґрунтуються, очевидно, на відповідному фактажу, про те, що це була диверсія. Тим паче що диверсії такого типу відбулись не тільки в Україні, а й у Чехії та Болгарії. Я переконаний, що це була саме диверсія, яку здійснювала Російська Федерація. Остання не залишає по сьогодні спроб взяти Україну під контроль зокрема й шляхом військової агресії. Одним із її завдань є обмеження потенціалу українського війська, зокрема нейтралізація артилерії. Українська артилерія себе дуже ефективно показала в 2014 - 2015 роках. За нашою інформацію, відбулась нарада, яку проводив Путін із вищим військовим керівництвом РФ, на якій він поставив питання: чи є в них можливості подолати оборону української армії? На це військове керівництво РФ йому відповіло: поки не буде нейтралізована українська артилерія, без застосування авіації такої можливості не буде. Тому, повторюю, абсолютно логічним є висновок, що це була диверсія, сліди якої ведуть у Росію. Так само як і сліди від відповідних диверсій в Чехії і Болгарії. Додам, що хоч організація цих диверсій російська, виконавцями її на нашій території можуть бути українські громадяни, яких прийнято називати колаборантами.

Свого часу було прийнято багато відповідних рішень щодо укриття боєприпасів, будівництва сучасних сховищ. Така робота була розпочата і до кінця 2022-го року планувалось побудувати 39 таких сховищ. Але, на жаль, зараз йдеться про півтора десятка незавершених на сьогодні сховищ. За моєю інформацією, ця робота була припинена або проводиться неналежним чином. Це щодо питання відповідності норм утримання і зберігання боєприпасів та зрештою забезпечення безпеки. Було також запроваджено низку заходів організаційного характеру. Йшлося про посилення охорони об’єктів, створення відповідних батальйонів, порушувалося питання зняти ВОХР (воєнізована охорона. – Ред.) і замінити їх військовослужбовцями, які служать за контрактом. Такі заходи проводили, але, знову ж таки, останні два роки вони згорнуті.

Також зазначу, що забезпечення охорони потенційно небезпечних об’єктів – це не тільки завдання Збройних сил. Це завдання всіх силових структур держави. Тому що Збройні сили відповідають тільки за безпеку і за охорону свого об’єкта по периметру. А ось те, що стосується залучення агентури, оперативної роботи, то це компетенція Міністерства внутрішніх справ і Служби безпеки України. Є відповідні накази й інструкції, які визначають зони відповідальності, але чомусь у даних випадках усе було скинуто на ЗСУ. Хоча все це є комплексним завданням усіх державних компетентних структур і взагалі державного керівництва, зокрема й Верховної Ради, яка формує бюджет. Йдеться не про сотні тисяч гривень і навіть не про мільйони, а про мільярди для того, щоб забезпечити належне зберігання всіх видів вибухових речовин. Усі недопрацювання, мали місце не лише в ЗСУ і не тільки в Міністерстві оборони, а й у МВС та СБУ. Тому щоб максимально унеможливити такі речі в майбутньому, треба порушувати питання комплексної роботи і відповідальності.