Маркер реформи
«Ніколи в житті не думала, що такі події можуть відбуватися у Верховному Суді, коли йдеться про таку резонансну справу, як «справа Гонгадзе — Подольського», — Тетяна КОСТІНА
Щоб оцінити рівень судової системи та стан правосуддя в Україні, а тим більше після її реформи, про успішність якої заявляють у владі, потрібно відвідати процес у «справі Гонгадзе — Подольського».
Особливо повчальним він би був для студентів, які планують стати правниками. Однак їх на судовому процесі немає, як і немає останнім часом представників ЗМІ, хоча йдеться про їхнього вбитого колегу Георгія Гонгадзе.
На минулому засіданні «реформований» Верховний Суд видалив до кінця процесу потерпілого у справі Олексія Подольського, повторивши ганебну практику попередніх інстанцій — Печерського та Апеляційного судів. У даному разі судді аргументували свою позицію «перешкоджанням потерпілого». Хоча Подольський вимагав єдиного — «засідання має вести законна колегія суддів».
30 січня він також прийшов, але на прохідній його не пустили в приміщення. Не пустили не тільки на саме засідання, а навіть для того, щоб він мав можливість ознайомитися з матеріалами справи. «Все, що відбувається в цьому суді, немає ніякого відношення до правосуддя. Мені відмовили брати участь у розгляді судом моєї власної касаційної скарги, — обурюється Олексій Подольський. — Більше того, навіть не дають ознайомитися з тією незаконною постановою, якою вони видалили мене з процесу. Тобто як громадянина, вони мене позбавили моїх прав, хоча я не є підсудним чи злочинцем, я — потерпілий. 19 років тому мене по команді другого президента вивезли, катували і ледь не вбили, а сьогодні в третій раз позбавляють права захищати себе. І зроблено це руками судді Станіслава Голубицького. Якщо колись Пукач виконував незаконний наказ Кучми, то цей суддя виконує незаконний наказ діючого президента».
НА ЗАСІДАННЯ В СУД АДВОКАТ ТЕТЯНА КОСТІНА ПРИНЕСЛА АНГЛІЙСЬКУ ВЕРСІЮ КНИЖКИ «КОТЕЛ, АБО СПРАВА БЕЗ ТЕРМІНУ ДАВНОСТІ» З БІБЛІОТЕКИ ГАЗЕТИ «ДЕНЬ» - «A CASE WITHOUT A STATUTE OF LIMITATIONS». ЗА ЇЇ СЛОВАМИ, ЦЕ СИГНАЛ ДЛЯ СУДДІВ, ЩО ЗА ЦІЄЮ СПРАВОЮ УВАЖНО СЛІДКУЮТЬ НЕ ТІЛЬКИ В УКРАЇНІ, А Й ЗА КОРДОНОМ. ЗОКРЕМА ЦЯ КНИГА ЗНАХОДИТЬСЯ В ГЕЛЬСІНСЬКІЙ КОМІСІЇ КОНГРЕСУ США, ЧЛЕН ЯКОЇ СТІВ КОЕН НЕОДНОРАЗОВО ЗВЕРТАВСЯ ДО РІЗНИХ ПРЕЗИДЕНТІВ УКРАЇНИ З ВИМОГОЮ – РОЗСЛІДУВАТИ «СПРАВУ ГОНГАДЗЕ-ПОДОЛЬСЬКОГО»
Естафету протистояння у Верховному Суді перейняла представниця потерпілого Тетяна Костіна. Останнє засідання фактично перетворилося в безперервну дискусію між головуючим суддею Станіславом Голубицьким і адвокатом. «Зупиніться, присядьте», — безперервно повторював суддя. «Дайте мені можливість оголосити заяви і обґрунтувати ваше незаконне перебування тут», — постійно повторювала Тетяна Костіна.
Суть протистояння зводилася до того, що судді, позбувшись у процесі Подольського, намагалися продовжити засідання, яке вони ніяк не могли розпочати. А Тетяна Костіна постійно аргументовано наголошувала на тому, що судді не можуть вчиняти жодних дій, тому що вони є незаконно призначеними. «Діючий склад суддів визначений автоматизованою системою, якщо у вас є клопотання про відвід суддів, заявіть його», — повторювали судді.
«Панове судді, таку процесуальну дію, яка вирішить питання про відвід, можна здійснювати лише стосовно легітимно утвореного складу суду касаційної інстанції. Підкреслю — касаційної інстанції, — заявив під час засідання представник потерпілого Віктор Шишкін, перший генеральний прокурор України, суддя Конституційного суду (2006 — 2015 рр.). — Процесуальний кодекс у розділі «касаційні провадження» не згадує ні Верховний Суд, ні Спеціалізований суд, там є визначення — «склад суду касаційної інстанції». Тому порядок формування складу суду касаційної інстанції відбувається відповідно до ст. 389 та ст. 394 КПК 1960 року, незалежно від того, є автоматизована система чи немає. Ці статті означають, що в новому складі має бути суддя, яка витребувала цю справу і призначила її до касаційного розгляду, а це суддя Наталя Марчук».
Незважаючи на це, судді продовжили засідання і дали слово Валентині Теличенко. «Я довіряю суду і хочу зазначати, що дотримання європейських стандартів означає забезпечення виключення суб’єктивного елемента, — заявила вона. — Я переконана, що під час реформи правосуддя в Україні в тій частині, яка відбулася, не було порушень жодних європейських стандартів».
«Після того, що відбулося, прошу мої заперечення внести до протоколу, — знову, піднімаючи руку, каже Тетяна Костіна. — Ви тільки що дали слово особі, яка усунена з процесу рішенням Вищого спеціалізованого суду від 31 травня 2017 року до завершення касаційного процесу. Отже, вона є незаконним представником. Що ви робите?»
Однак нічого не змінювалося. Судді продовжували вести засідання і допустили до процесу як захисників підсудного Олексія Пукача чотирьох осіб, яких раніше не було в цьому процесі (прізвища — Добровольський, Сушко, Мурашов і Кушніренко). Причому постійний адвокат Пукача Григорій Демиденко в цей день був відсутній. Підсудний пояснив це тим, що «він ліг у лікарню, і вся ця ситуація — через політичні інтриги». В результаті — для того, щоб дати можливість новим захисникам ознайомитися з матеріалами справи, засідання суду було перенесено. Правда, нову дату і час судді так і не оголосили.
«Ніколи в житті не думала, що такі події можуть відбуватися у Верховному Суді, коли йдеться про таку резонансну справу, як «справа Гонгадзе — Подольського», — каже Тетяна Костіна. — Я вимагаю, і публічно це заявила під час засідання, негайного приведення колегії суддів Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду у відповідність до вимог ст. 394 КПК України 1960 року шляхом самоусунення (самовідводу) колегії суддів. Це єдина можливість повернути касаційне провадження у законне русло».
