Мемуари Горбачова обіцяють стати світовим бестселером

Вчора на Радіо «Эхо Москвы» була програма «Розбір польоту», присвячена виходу в світ нової книжки Михайла Горбачова. Про цю книжку під назвою «Наедине с собой» на круглому столі «Дні» розповідав радник Михайла Горбачова керівник Центру українських досліджень Інституту Європи Російської академії наук, кандидат історичних наук, головний редактор журналу «Сучасна Європа» Віктор МІРОНЕНКО.

Поза сумнівом, ці мемуари Горбачова мають шанс стати світовим бестселером. Інше питання, чи буде ця книжка настільки популярна в Росії, як на Заході, де високо цінують останнього президента. І, до речі, під час програми «Розбір польоту» на Радіо «Эхо Москвы» один із ведучих головний редактор «Нової газети» Дмитро Муратов, сказав, що напередодні інтерв’ю серед слухачів «Эхо-камеры», «50% людей дуже шкодують і вимагають повернути їм Радянський Союз, а 50% людей говорять, що їм подарували свободу, можливість розвиватися, утворюватися і відкрити світ».

Досвід радіостанції — це одне, але як розглядати той факт, що слухачі сповна ліберальної «Эхо-камеры» в коментарях чи не скочуються до образ на адресу Горбачова. Хоча сам Горбачов визнає свої помилки. Про це говорилося на одному названому вище столі в «Дні».

Тоді Віктор Міроненко сказав: «Горбачов вважає, що у нього були дві найбільші помилки. Перша: не відправив до Гани Єльцина. Друга: не обирався президентом всенародно, а на з’їзді. Результат був би абсолютно іншим, але він не був би Горбачовим. Він просто не міг цього зробити».

Горбачов — єдиний з російських політиків, який і після відходу з влади, залишився повноправним членом неформального клубу світових лідерів. До оцінок лауреата Нобелівської премії світу прислухаються досі, і йому досі є що розповісти. Вочевидь, це не випадковість, що напередодні презентації книжки в Росії Горбачов подарував її своєму колишньому колезі й партнерові по «більшому розвороту» світової політики президентові США Джорджу Бушу-старшому.

Ця книжка — не лише спогади про рідних і друзів, але і роздуми про долю, політику, кар’єру. Горбачов не приховує, що за його роботою ховається біль втрати близької людини — дружини Раїси Максимівни, пам’яті якої присвячено книжку і багато її сторінок, — повідомляє ІТАР-ТАРС. За словами Михайла Сергійовича, політика, від якої йому не піти, присутня в книжці в більш особистому плані. Горбачов пише про свої зустрічі й бесіди з Брежнєвим, Сусловим, Андроповим, Косигіним і Устіновим, малює виразні портрети цих людей, мимоволі створює образ системи, що їх сформувала. Він знов і знов повертається до перебудови, відверто роздумує про труднощі і помилки. Є розділи, присвячені зовнішній політиці. Книжка закінчується відходом Горбачова з поста президента СРСР. Тим часом, за словами екс-президента, він вже задумав другу частину книжки.

ДОВІДКА «Дня»

Свої книги Горбачов, як правило, диктує, потім редагує і багато чого додає. Першу книжку він написав в 1987 році, вона називалася «Перебудова і нове мислення для нашої країни і для всього світу». У 1995 році вийшла друга книжка — «Життя і реформи». Потім «Як це було. Об’єднання Німеччини» і знову «Зрозуміти перебудову». Починаючи з 2008 року, Горбачов-фонд продовжує видання повного зібрання творів колишнього радянського лідера, куди мають увійти всі статті, виступи. «Наедине с собой» стоїть в цьому ряду осібно. Горбачов працював над спогадами майже п’ять років. Книжку, обсягом близько 700 сторінок, випущено видавництвом «Грин Стрит». Проект здійснено у партнерстві з «Новою газетою», радіостанцією «Эхо Москвы» і історичним журналом «Дилетант». У Горбачов-фонді розраховують, що її буде перекладено іноземною мовою також. Книжка вже викликала інтерес багатьох зарубіжних видавництв.

КОМЕНТАР

«Ставлення до Горбачова — мірило спроможності російських політиків адекватно оцінювати хід історичного процесу»

Семен НОВОПРУДСЬКИЙ, незалежний журналіст, Москва:

— Зараз ця книга навряд чи стане бестселером у Росії, хоча Михайло Сергійович весь цей час посідає дуже гідну позицію у великій політиці.

Відношення до Горбачова в Росії ще довго буде поганим. Це пов’язано з тим, що значна частина більш дорослих людей вважає його винуватцем руйнування Радянського Союзу, хоча це не зовсім так. А з іншого боку, російська влада зробила все можливе, аби ім’я Горбачова існувало в свідомості мас з негативним відтінком. Проте це абсолютно не зменшує його переваг і масштабності як політика.

Горбачов, коли сам керував, сказав, що в Росії є мінімальний шанс стати демократичною країною. А по-друге, його політика відкрила шлях історичному шансу, яким вона живилася на початку 1990-х і до другої їх половини. Якщо і казати про демократичний процес у Росії, він, звичайно, пов’язаний з Горбачовим. На Заході його знають як людину, яка відкрила нову сторінку для Німеччини і зробила дуже багато, аби відсунути світ від холодної війни. Його внутрішні політичні заслуги також дуже великі.

Щодо реакції відносно Горбачова на «Эхо Москвы», аудиторія якого заполітизована і дотримується вкрай лівих поглядів. Дуже багато людей не звинувачують Путіна, а навіть солідарні з його оцінкою відносно того, що крах СРСР був «найбільшою геополітичною катастрофою XX століття». В Росії сприйняття розпаду Радянського Союзу дуже відрізняється від сусідніх країн. Тут існує точка зору, що його розвалили зсередини: СРСР швидше розвалили неефективною економічною політикою. Причому Горбачов пожинав плоди жахливо неефективної системи управління, яка була створена до нього. Інша річ, що він просто не зумів реформувати економіку. Кліше, що саме Горбачов розвалив союз — дуже сильно в свідомості людей. Це відтворюється і в коментарях людей, які телефонують на «Эхо Москвы».

Втім, по-справжньому пристойні російські політики добре ставляться до Горбачова і розуміють, що це політик досить великого масштабу. Ставлення до Горбачова, на мій погляд, — мірило спроможності російських політиків адекватно оцінювати хід історичного процесу і хід історії. Спочатку Горбачов досить непогано ставився до Путіна, потім їх політичні позиції стали все більше розходитися.

Сьогодення намагаються пов’язувати частково зі сталінськими, частково з брежнєвськими часами. Але абсолютно зрозуміло — як тільки в Росії почнуться поворотні події, які вимагатимуть зміни курсу, досвід Горбачова стане актуальним. Формально, Горбачов — реформатор-невдаха. З іншого боку — він дав Росії унікальний історичний шанс і спробував прищепити країні іншу політичну культуру. Люди, які знають історію виборів, визнають: найчесніші вибори в історії Росії були за Горбачова.

Підготували Микола СІРУК, Ігор САМОКИШ, «День»