Місяць «ударний» — інколи до крові
Донецьку опозицію дискримінують, дурять, а часом і гамселять
Цілком вірним виявилось передбачення «Дня», що партія влади на Донбасі, на своїй малій батьківщині, намагатиметься не просто виграти парламентські вибори, а зробити це з тотальним, приголомшливим для опонентів та зовнішніх спостерігачів результатом. Схоже, що за місяць до голосування на досягнення цієї мети кинуте все: необмежений адміністративний ресурс, тиск на альтернативних кандидатів, підкуп виборців, а часом і голомозі здоров’яки з бейсбольними бітами в руках. Місцеві спостерігачі кажуть, що загальна атмосфера нагадує навіть не президентські перегони 2010 року, а перший тур 2004-го, коли серед «конкретних пацанів» ніхто не сумнівався, що незабаром «всьо будєт Данбасс».
ЗА ЧИЙ РАХУНОК БЕНКЕТ?
Уже кілька днів жителі Донецька не можуть оговтатися від несподіваної звістки про те, що міська влада передала п’ять тролейбусів місту Слов’янську. Взагалі-то в самому факті допомоги землякам із провінції нічого осудливого не було б, якби не певні деталі. По-перше, сама «шахтарська столиця» має хронічні проблеми з комунальним транспортом, і півдесятка новеньких, закуплених під Євро-2012 машин тут також були аж ніяк не зайвими. По-друге, не секрет, що місто змушене було набратися банківських кредитів, аби вчасно пустити по центральних магістралях ошатні ЛАЗики, прикрашені символікою футбольного фесту. Між тим, як розкопали зараз опозиційні донецькі політики, тролейбуси для передачі Слов’янську оцінені в суми від 2,126 млн грн до 1,980 млн грн, що навряд чи враховує накопичені боргові проценти. По-третє, з благодійною акцією так поспішали, що забули формально узаконити її: тролейбуси спочатку було відправлено до Слов’янська, а вже потому відбулося відповідне засідання Донецької міськради. Та й узагалі про подію громадськість довідалася майже випадково, з інтерв’ю слов’янського міського голови Нелі Штепи. Тої самої, яка ще недавно емоційно пророкувала депутатство від свого міста колишньому міліцейському генералові Володимиру Малишеву, а зараз на всі боки вихваляє Олексія Азарова, що балотується по 47-му виборчому округу від Партії регіонів.
Попередній фаворит, як зізнавалася сама Штепа, обіцяв «завести» в місто перед виборами 20 мільйонів гривень. Нова кандидатура від «біло-блакитних» легко долає ці рубежі. Після висування кандидатом у депутати сина прем’єр-міністра у Слов’янськ, як свідчать незалежні спостерігачі, пішли щедрі бюджетні вливання: 7 млн грн на розвиток комунального господарства та газифікацію, 15 млн грн на модерннізацію шкіл, понад 21 млн грн на водопостачання та закупівлю медичного транспорту. При такій грошовій зливі, забезпеченій коштом держави, особисті витрати пошукача депутатської «корочки» можуть лишатися мінімальними: іміджеві дії Азарова-молодшого фактично обмежилися пропонуванням городянам «іменної» газованої води у пластикових пляшках...
А от у Маріуполі потенційним виборцям роздавали безкоштовні парасольки з символікою Партії регіонів. Штовханина вийшла жорстока, агітаційний наметик із сувенірами людська хвиля моментами просто зносила з місця, проте чимало пенсіонерів таки повернулися додому, притискаючи до грудей несподівану халяву. Обізнані в тонкощах нинішньої передвиборчої кампанії городяни твердять, що варто чекати повторення таких «жестів доброї волі» від причетних до металургійного бізнесу кандидатів Сергія Матвієнкова та Олексія Білого. Бо з волі двох своїх меткомбінатів Маріуполь лише поточного року пережив понад півтори сотні т. зв. «днів із несприятливими метеоумовами», коли городянам радять пересуватися вулицями в респіраторах, а старим та малечі — взагалі не полишати домівки. Правда, дешева парасолька навряд чи когось врятує від викидів отруйного металургійного пилу...
Усі варіанти передвиборчої «гречки» на Донеччині важко й перелічити. Народний депутат від Партії регіонів і кандидат до наступного парламенту по мажоритарному округу №42 Тетяна Бахтеєва запропонувала донецьким студентам нічний похід у дельфінарій. Квитки на «Романтичне шоу для закоханих» у розважальному закладі (який, між іншим, пережив кілька пікетувань захисників тварин) коштують 120 гривень, а зала вміщує 900 осіб, от і рахуйте. У Артемівську, Маківці та низці сільських райцентрів електорату вручали безкоштовні тюнери для прийому цифрового телебачення від імені кандидатів правлячої більшості. Хоч, як твердять активісти регіонального відділку Комітету виборців України, пристрої закуплено за бюджетні кошти в рамках цільової державної програми.
СИЛА НА СИЛУ
Там, де матеріальні «подаруночки» не гарантують перевагу провладному кандидатові, у хід ідуть брутальніші методи. Так, вночі неподалік від Слов’янська обстріляли «ведмежою» картеччю з мисливської рушниці легковик, у якому знаходилися кандидати від партії «Зелених» Володимир Панібратченко та Святослав Ципін. У Горлівці було побито опозиційного кандидата Володимира Весьолкіна, коли той намагався запобігти незаконній агітації за свого конкурента. В обласному центрі про черговий напад повідомив популярний громадський діяч Дмитро Верзілов. Кожного разу правоохоронцям несила знайти «невідомих» нападників, а в останньому випадку керівництво донецької міліції повідомило, що саме подасть до суду... на незалежного кандидата. Мовляв, той не має підстав звинувачувати стражів порядку у бездіяльності.
Об’єктивності заради треба сказати, що тотальний «розвід» опозиції на Донеччині стає можливим, зокрема, завдяки пасивній позиції її керівництва. Навіть у Донецьку агітаційні намети об’єднаної опозиції з’являються хіба що за півгодини до початку мітингу чергового столичного гостя-перевіряючого та зникають так само швидко по завершенню заходу. Чимало сподівань покладалося на «Дні Львова», що мали відбутися згідно з програмою єднання Сходу та Заходу країни, проте донецька влада легко «пересунула» заходи свята до малолюдного міського парку.
З лідером партії «УДАР» Віталієм Кликом хотіли прокрутити той самий номер, посилаючись на небезпеку, яку нібито могли створити вболівальники футбольної команди «Шахтар». Проте коли відомий боксер відстояв право на центральний майдан, на мітинг зібралося кілька тисяч городян. Більшість жителів «всеукраїнської кочегарки» таки прагнуть рішучих змін.
