Мобілізаційний потенціал...

7 грудня, восьма година ранку, а вони вже вишикувалися й чекають на команду. Комусь за п’ятдесят і більше, хтось має за плечима війну в Афганістані та Донбасі, а дехто — молодий, завзятий, навіть автомат у руках жодного разу не тримав. Усі вони — військовозобов’язані оперативного резерву другої черги, які прибули до Вінниці на навчальні збори для забезпечення територіальної оборони на випадок загострення військового конфлікту. Різні за віком, фахом і досвідом, але об’єднані в бажанні допомогти своїй державі протистояти ворогу та зробити свій, нехай незначний, але свідомий внесок у перемогу.

«Серед резервістів є комп’ютерні генії, фінансисти, держслужбовці, вчителі та навіть сільський голова — усі вони готові брати до рук зброю і йти першими обороняти державні кордони та стратегічно важливі об’єкти, — запевняє військовий комісар Вінницького обласного військкомату Олег ВІННИЦЬКИЙ. — Із комплектуванням загонів жодних проблем не було. Люди вмотивовані, очі блищать, — вони знають, для чого прийшли та що їм робити».

Відповідно до директиви Генштабу, на Вінниччині було створено два загони, які налічують 650 резервістів. Один із них сформувався та діє безпосередньо у Вінниці та її околицях. Другий дислокується в Козятинському районі. Особовий склад виконує завдання з оборони й охорони державного кордону, несення служби на блокпостах, охорони державних і військових об’єктів, також забезпечує дотримання правового режиму воєнного стану. Та головне завдання, резервістів, — у найкоротший час забезпечити зведення, відпрацювати практичні механізми взаємодії та виконати ті завдання, які в разі загрози будуть поставлені.

«Фактично — це як тренувальна бойова тривога, — пояснює Олег Вінницький. — Такі збори відбуваються вже чотири роки поспіль і тому учасники бригад досить підготовлені, їм залишилось лише відновити свої навички. Кожному резервісту видали військову форму, зброю, забезпечили усім необхідним — від проживання до триразового гарячого харчування. Бойовий вишкіл триватиме до 11 грудня включно. За цей час бійці відпрацьовують навички з тактичної військово-медичної підготовки, також сформована рота протидиверсійної боротьби, що має спеціальну підготовку. Займаються на базі військових частин, які розташовані у Вінниці та прилеглих населених пунктах».

«НАЙМОЛОДШОМУ 27 РОКІВ, А НАЙСТАРШОМУ — ПІД 60»

На роз’яснення, збори та укомплектування відведено півгодини. Хлопці ледь встигти допити каву, докурити цигарку, і от уже сидять у автобусах зі зброєю в руках. Куди їх везуть, не знають. Жартують, що точно не окопи рити, бо тоді замість автомата Калашнікова видали б у руки лопати. Кажуть, питати командира, а він хвилюється: «Може, це державна таємниця?», — запитує мене чи себе.

«Їдемо на стрільби, будемо відпрацьовувати навички з вогневої й тактичної підготовки, — відповідає командир саперного взводу Сергій ЗУЄВ. — У автобусі маємо час, щоб перезнайомитися, розказати кілька слів кожен про себе. В підпорядкуванні в мене 33 бійці — наймолодшому 27-років, а найстаршому — під 60. Я теж немолодий, маю онучку Маргошу, саме вона діда на збори збирала (усміхається. — Авт.). Більшість з нас на війні не були, але строкову службу проходили в інженерних військах, тому певні навички маємо — тепер треба все згадати і зрозуміти, як будемо діяти, якщо ворог постукає в двері».

У сусідньому автобусі їдуть хлопці з роти контрдиверсійної боротьби. Майже всі вони демобілізовані бійці, учасники бойових дій. У них завдання серйозніші — не лише з тактики ведення бою, а й обробки інформації та відпрацювання комплексу заходів із можливого переміщення військових підрозділів у найбільш проблемних ділянках.

«Я держслужбовець, головний спеціаліст Державної служби в справах ветеранів та учасників АТО у Вінницькій області. На час воєнного стану — старшина роти контрдиверсійної боротьби, — розповідає Олег Дмитрійчук. — Наша рота — найбільший підрозділ у бригаді й один із ключових. Завдання -запобігати диверсіям і спрацьовувати на випередження. Маючи військовий досвід, вирахувати такі елементи не складно. Під час перебування в зоні АТО мені не раз доводилося спілкуватися з особами, які виступають на боці псевдореспублік — знаю їхню поведінку та манери. Тому з введенням воєнного стану звернувся до військкомату й підписав контракт на службу в резерві. Відверто, я міг би нікуди не йти, маю «бронь», але якщо ми не захистимо нашу державу, то — ні її, ні державної служби».

«ЩОБ «ТЕРТЯ» НА КОРДОНІ ЗАСПОКОЇТИ, ТРЕБА ПОКАЗАТИ СВОЮ СИЛУ»

По прибутті на полігон усіх резервістів поділили на три групи: одні -проходили інструктаж, другі — отримували боєприпаси, для третіх — проводили медичну та тактико-спеціальну підготовку. Кожна група рухалася, так би мовити, по колу, тобто кожна хвилина зборів використовувалася для того, щоб військовозобов’язані отримали відповідні навички. Полковник запасу Анатолій Білоус прибув на збори резервістів не для того, щоб відновлювати свої навички. Маючи 28 років військової служби, він був радий знову потрапити на полігон, відчути ностальгію чи певне дежа вю. Заради цього був змушений придумати легенду для родини — сказав, що поїхав у санаторій на кілька днів — оздоровитися.

«А що? Побути з хлопцями по духу — це також оздоровлення. В мене теща хворіє, щоправда, вітала з Днем Збройних сил, але я не сказав, де перебуваю. Хай їм буде спокійно. Так надійніше, — переконує Анатолій Білоус. — Коли подзвонили з військкомату, я навіть не роздумував. Зібрав речі і прийшов сюди, — згадати своє, рідне, взяти в руки автомат. Я завжди захищав свою країну — віддав 28 років військовій службі. Колись був пов’язаний із мобілізацією, колись служив у військкоматі, потім у штабі ВПС, остання військова спеціальність — офіцер відділу обробки інформації Повітряних сил. Нам, військовим офіцерам, було дуже прикро, що наша влада думала тільки про те, щоб забезпечити олігархів, а не про державу. Пригадайте, як знищувалася армія. Зараз вона піднімається. І вже всі пересвідчилися, що це треба робити. Такий вишкіл потрібно було робити постійно, тоді б у нас не було би того, що є зараз. Щоб «тертя» на кордоні заспокоїти, треба показати свою силу і міць — і молодняк підготувати».

«Молодняком» полковник запасу, очевидно, називає тих, хто взяв військову зброю до рук уперше. Серед таких Костянтин Семіуглов — у цивільному житті президент Вінницької локальної палати JCI Vinnitsa. В нього нуль військового досвіду — на війні не був, в армії не служив. Та коли прийшла повістка, не сховався за свою статусність, зібрав рюкзак і переїхав жити до казарми. Костянтин переконаний, що військовий досвід потрібен кожному чоловіку, який хоче і готовий захищати свою родину і країну.

«Якщо треба, значить, треба. Хвилювання особливого не було, але матері досі не сказав. Вона живе в іншому місті, не хочу її хвилювати, достатньо того, що дружина, як на голках, — зізнається чоловік. — До сьогодні ніколи зброю в руках не тривав, але інструктори хороші, все пояснили, відстрілявся — адреналін зашкалює, хочеться ще й ще. Моя мета — здобути нові навички, щоб у разі реальної загрози бути готовим захищати свою родину не як дилетант, а володіючи певними азами військової справи».

Масштабні навчальні збори військовозобов’язаних оперативного резерву другої черги тривають на Вінниччині по 11 грудня. За цей час резервісти перевірять себе на витривалість, командири приглядатимуться, аби вибрати найкращих, розгледіти лідерів. Опісля вони роз’їдуться по домівках і повернуться до звичного життя, але вже будуть готові захищати свою територію. На Гайсинщині, звідки прибуло 8 резервістів, вже планують за власної ініціативи сформувати загін територіальної оборони з 20 — 25 осіб, які мають військовий досвід, щоб у разі загострення ситуації миттєво зреагувати та захистити район від ворога.